Ухвала суду № 95762751, 24.03.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/471/21

24.03.2021

2-а/328/7/21

Ухвала

іменем України

24 березня 2021 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Петренко Л.В.,

розглянувши адміністративну справу № 328/471/21 (номер провадження 2-а/328/7/21) за позовом ОСОБА_1 до Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, третя особа: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізької області Швиденко Станіслав Юрійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,-

встановив:

22 лютого 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, третя особа: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізької області Швиденко С.Ю., в якому просив поновити строк на оскарження постанови серії БАА № 840428 складеної інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Швиденко С.Ю. від 29.01.2021 року. Скасувати постанову інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Швиденко С.Ю. серії БАА № 840428 про накладення на нього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП. Закрити відносно нього провадження по справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП України, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

24 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, третя особа: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізької області Швиденко Станіслав Юрійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - залишено без руху та надано п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

В даній ухвалі вказано на наступні недоліки позовної заяви: - позивачем подано адміністративний позов, хоча відповідно до положень ст. 286, ст. 160 КАС України подається позовна заява; - в позові зазначено, що оскаржувана постанова не отримувалась позивачем, на його адресу не надходила, про її існування йому стало відомо лише 09.02.2021 року під час ознайомлення його захисником з матеріалами адміністративної справи № 328/292/21. Вказує, що ним пропущено строк оскарження постанови з поважних причин. Проте дані обставини жодним чином не підтверджені; - позивачем надано адміністративний позов, постанова копія постанови про накладення адміністративного стягнення, світлокопія паспорта позивача, світлокопія РНОКПП позивача, а для відповідача та третьої особи лише адміністративний позов та копія постанови про накладення адміністративного стягнення; додані до позову світлокопія паспорта позивача, світлокопія РНОКПП позивача не засвідчені належним чином, а тому не є копіями документів в розумінні КАС України; вказано на необхідність уточнення учасників розгляду справи; - в позові зазначено, що відповідно до ст. 288 КУпАП позивач звільнений від сплати державного мита. Проте доказів зазначеним обставинам не надано.

Представник позивача адвокат Кірічок В.В. особисто отримав вказану ухвалу 18 березня 2021 року.

23 березня 2021 року від позивача надійшла заява, відповідно до якої на виконання ухвали Токмацького районного суду у справі № 328/471/21 направляє засвідчені копії паспорта та РНОКПП, а також квитанцію про сплату судового збору. В додатках зазначено: копія паспорта у 2-х примірниках на 2 арк. кожний; копії РНОКПП у 2-х примірниках на 1 арк. кожний; квитанція прос плату судового збору. Вказані документи до заяви додані.

Позивачем, недоліки, зазначені в ухвалі усунені лише частково.

В своїй позовній заяві, яка була подана до суду 22 лютого 2021 року позивач зазначав, що оскаржувана постанова не отримувалась позивачем, на його адресу не надходила, про її існування йому стало відомо лише 09.02.2021 року під час ознайомлення його захисником з матеріалами адміністративної справи № 328/292/21. Вказує, що ним пропущено строк оскарження постанови з поважних причин. Проте дані обставини жодним чином не були підтверджені. Зокрема з цієї підстави позов було залишено без руху.

Оскільки ставиться питання про поновлення строку на оскарження постанови, то позивачу необхідно було надати докази підтвердження вищезазначених обставин або зазначити об`єктивні обставини, які унеможливлюють своєчасного їх надання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до положень ч.4 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Позивачем, недоліки, зазначені в ухвалі усунені лише частково. Надано квитанцію про сплату судового збору та надано копію паспорта у 2-х примірниках на 2 арк. кожний та копію РНОКПП у 2-х примірниках на 1 арк. кожний. Інші недоліки, зазначені в ухвалі суду від 24 лютого 2021 року позивачем та його представником не усунені.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові № 9901/258/20 (провадження № 11-331заі20) від 20 січня 2021 року зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові № 9901/258/20 (провадження № 11-331заі20) від 20 січня 2021 року зробила висновок, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог такої ухвали.

Наведені обставини дозволяють зробити висновок, що позивач та його представник у встановлений строк не усунули недоліків позовної заяви, про які були обізнані з ухвали про залишення позову без руху від 24 лютого 2021 року, а процесуальним наслідком такої бездіяльності є повернення позовної заяви.

Вказані недоліки позову були очевидними та суттєвими, а тому унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі та використання стадії судового провадження для виправлення помилок позивача, що можуть і повинні усуватися на стадії подання позову/виправлення його недоліків.

Повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог такої ухвали.

В установлений строк позивачем та його представником зазначені в ухвалі недоліки в повному обсязі не усунені, а тому позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 169, 248, 256 КАС України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, третя особа: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізької області Швиденко Станіслав Юрійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу – вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду, в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: