Рішення № 95762715, 24.03.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/63/2021

Справа 325/1750/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2021 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С., розглянувши в смт. Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ковальов Дмитро Валерійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальов Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 08 вересня 2020 року № 31949, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 26721,06 гривень; вирішити питання про судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що позивачка не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження та не була обізнана з його існуванням до початку грудня 2020 року, коли за місцем її роботи надійшла постанова виконавця про звернення стягнення на заробітну плату. Більш того, у постанові про звернення стягнення виконавцем зазначено адресу мешкання позивачки в м. Києві, за якою остання ніколи не тільки не проживала, а й не перебувала. На її думку взаємовідносини з відповідачем виникли внаслідок продажу банківськими установами відповідачу погашеного боргу позивачки за раніше діючими кредитними договорами. Якими саме, позивачка також не знає, оскільки жодної інформації від відповідача отримати не змогла. Позивачка вважає, що виконавчий напис № 31949 від 08 вересня 2020 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, також неправомірним є провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на грошові кошти позивачки у вигляді заробітної плати. Зазначає, що до цього часу нотаріус позивачці копію виконавчого напису та матеріли, на підставі яких було видано виконавчий лист, не надав. За таких підстав не можливо встановити документи, на підставі яких був виданий виконавчий напис та не можливо встановити, чи при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувана первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), щоб свідчили про безспірність заборгованості. Також при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру заборгованості, не перевірив чи не пройшло більше ніж три роки з дня виникнення права вимоги у стягувача, не витребував іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, які він вправі витребувати у стягувача. Крім того, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності. Оскільки згідно постанові приватного виконавця, виконавчий напис виданий виключно про «стягнення заборгованості». Таким чином вважає, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 04.01.2021 року відкрито спрощено позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.02.2021 року. Зобов`язано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича надати суду в термін до 01 лютого 2021 року матеріали вчинення виконавчого напису № 31949 від 08.09.2020 року, яким з ОСОБА_1 було стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 26 721 грн. 06 коп.

Згідно поштового повідомлення ухвала від 04.01.2021 року отримана приватним нотаріусом Гораєм О.С. 19.01.2021 року, однак так і не виконана.

04.02.2021 року розгляд справи відкладено до 02.03.2021 року у зв`язку з невиконанням ухвали суду щодо надання копій документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис. Зобов`язано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. надіслати на адресу суду вищезазначені документи до 26.02.2021 року.

02.03.2021 року ухвалою суду розгляд справи відкладено до 24.03.2021 року у зв`язку з невиконанням ухвал суду щодо надання копій документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис. Повторно зобов`язано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. надіслати на адресу суду вищезазначені документи до 22.03.2021 року. Також зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» надати суду в термін до 22.03.2021 року матеріали вчинення виконавчого напису № 31949 від 08.09.2020 року.

16.03.2021 року на адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. надійшла належним чином засвідчена копія виконавчого напису № 31949 від 08.09.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С

19.03.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов лист про те, що ТОВ «ФК«Аланд» надало приватному нотаріусу повний пакет оригіналів документів для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, при цьому документи були виготовлені в одному екземплярі, тому у компанії відсутні документи та їх копії, які витребувані ухвалою суду від 02.03.2021 року.

Інших заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

Позивач в судове засідання не прибула, її представник - адвокат Ковальов Д.В. надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та без участі позивача, на позовних вимогах наполягає, проти заочного вирішення справи позивач не заперечує.

Відповідач ТОВ «ФК «Аланд» про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення справи не подавав, відзив на позов не надіслав.

Третя особа приватний нотаріус Горай О.С. в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа приватний виконавець Клітченко О.А., про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи ненадання відповідачем відзиву та за згоди позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами і за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 21.12.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом оформлення і підписання позичальником Заяви № 008-07789-211213, відповідно до умов якої позичальнику було відкрито кредитну лінію і видано платіжну картку з кредитним лімітом 21900,00 грн. на строк 364 календарних дні. При цьому, така заява не містить умов про розмір процентної ставки за користування кредитом та положень про штрафні санкції.

08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис (зареєстрований за № 31949), яким запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ФК «Аланд», що виникли на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 11/08/2020-ФА від 11 серпня 2020 року з ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», яка є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» (Договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 395/К від 20.04.2018 року) та стягнуто з ОСОБА_1 , яка є Боржником за кредитним договором 008-07789-211213 від 21 грудня 2013 року, за період з 11серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року у розмірі: 26221,06 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 19755,36 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 6465,70 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500 грн, складає - 26721,06 грн.

Копія договору про відступлення прав вимоги відповідачем суду не надана.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач зазначив наявність спору щодо його заборгованості, відсутності переліку документів на підставі яких він вчинений, вчинення виконавчого напису після спливу трьох років позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», передбачено умови вчинення виконавчих написів, згідно із якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, для одержання виконавчого напису подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Приватним нотаріусом та відповідачем на вимогу суду не було надано копії документів, які стали підставою для видачі виконавчого напису. З документів, наданих на запит суду приватним виконавцем встановлено лише наявність заяви позичальника. Проте, Заява позичальника не містить жодних умов про розмір і порядок нарахування процентів та штрафних санкцій.

Будь-яких документів, розрахунків заборгованості, виписок з рахунку позичальника, з яких можливо було би дійти висновку про наявність заборгованості і її безспірність, суду надано не було.

Крім того, у виконавчому написі міститься посилання на Договір відступлення прав вимоги № 395/К від 20.04.2018 року, але копію такого договору суду надано не було, внаслідок чого взагалі неможливо дійти висновку про набуття права вимоги у відповідача за даним кредитним договором.

Таким чином, дослідивши зібрані докази і оскаржуваний виконавчий напис приватного нотаріуса, судом встановлено, що вимоги до його оформлення, передбачені чинним законодавством України, приватним нотаріусом не виконані, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Згідно ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Згідно висновків, зроблених Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 у справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 у справі № 910/5226/17 зазначено, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

Як зазначено у ст. 90 Закону «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року по справі № 564/2199/15-ц вбачається, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припиняє свою дію, а позивач втрачає можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором.

Зазначені висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Крім того, у виконавчому написі і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня інформація, яка би безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності, оскільки заява підписана позичальником 21.12.2013 року на строк 364 дні, і будь-яких умов про збільшення строку позовної давності заява не містить.

У виконавчому написі нотаріусом не зазначено, коли настав строк платежу за кредитним договором.

За таких обставин, суд вважає, що нотаріусом не дотримано також вимоги закону щодо можливості вчинення виконавчого напису лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 27.12.2020 року у пункті 5.2. якого визначено гонорар в розмірі 10000,00 грн.; розрахунок судових витрат, у якому зазначено, що сума правової допомоги складається з вартості складання позовної заяви і підготовки документів, заяви про витребування доказів - 7000,00 грн. та участі у трьох судових засіданнях 3000 грн. (по 1000 грн. за одне засідання); копію квитанції від 27.12.2020 р. до прибуткового касового ордера на суму 10000,00 грн.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в контексті обсягу наданих адвокатом послуг, суд враховує, що справа розглянута за відсутності учасників справи, а тому сума гонорару за участь у трьох судових засідання в розмірі 3000,00 грн. є явно необґрунтованою.

Водночас, як роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. … ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. (пункти 36, 39, 44 постанови).

Тому, враховуючи що послуги з підготовки матеріалів, складання позову і заяви про витребування доказів були фактично надані і пов`язані з розглядом справи, а відповідач не надав жодних заперечень про їх розмір, суд присуджує до стягнення суму правової допомоги у заявленому в цій частині розмірі - 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 526 ЦК України, ст.ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12,13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ковальов Дмитро Валерійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 08 вересня 2020 року № 31949, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 26721,06 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578, м. Київ, вул. Саксаганського, 14/301) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн., а всього 7840 (сім тисяч вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення рішення суду 24.03.2021 року.

Суддя Є.В. Діденко