Рішення № 9576096, 05.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.10 Справа№ 3/30

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства „Артіс-Монтаж”, м.Львів

До відповідача: ВАТ„Прикарпатпромарматура”, м.Львів

Про стягнення 70028,74 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: Магировський Т.А. представник

від відповідача: не зявився

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ПП „Артіс-Монтаж” до ВАТ„Прикарпатпромарматура” про стягнення 70028,74 грн. Основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних, трьох відсотків річних та судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача суму основного боргу, інфляційні та судові витрати з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві. При цьому відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для нарахування штрафних санкцій, та просить застосувати строк позовної давності і відмовити в позові.

В судовому завданні оголошувалась перерва до 05.05.2010 року для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку.

В продовжене судове засідання відповідач участь свого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, доказів врегулювання спору суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що поставив свій підпис на оголошенні про перерву.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача з врахуванням його доводів, викладених в попередніх судових засіданнях.

05.05.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

23.04.2007 року між ВАТ„Прикарпатпромарматура” (Замовник) та ПП „Артіс-Монтаж” (Підрядник) було укладено договір підряду № 11 П-07. На виконання умов договору ПП „Артіс-Монтаж” зобовязувалося виконати передбачені цим договором та Технічним завданням роботи, а відповідач зобовязувався прийняти та оплатити їх. На виконання умов договору позивачем було виконано робіт на загальну суму 65494,80 грн. з врахуванням вартості матеріалів наданих замовником , яка складала 29551,28 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печатками сторін актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року.

Відповідно до п.5.2 договору оплату решти 40% (враховуючи передоплату 60%) вартості виконаних робіт Замовник зобовязувався провести на протязі 5-ти календарних днів з дня підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт по кожному окремому завданню, однак свої договірні зобовязання виконав частково.

Станом на 02.02.2010 року, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи складала 19197,20 грн.

За несвоєчасне виконання грошового зобовязання, відповідно до п.7.1 договору позивачем нараховано штрафні санкції в розмірі 46553,21 грн., та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні в розмірі 3513,08 грн. і три відсотки річних в сумі 765,25 грн. , які він просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №11 П-07 від 23.04.2007 року ПП „Артіс-Монтаж” протягом вересня 2008 року було виконано підрядні роботи щодо монтажу системи водяних трубопроводів питної та технічної води у виставковому центрі за адресою: м.Львів, вул.. Б.Хмельницького,176. На підтвердження виконаних по договору робіт сторонами підписано акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) від 30.09.2008 року на загальну суму 65494,80 грн. з врахуванням вартості матеріалів наданих замовником , яка складала 29551,28 грн. Всього позивачем було виконано робіт на суму 35943,52 грн.

Відповідно до п.5.2 договору оплату решти 40% (враховуючи передоплату 60%) вартості виконаних робіт Замовник зобовязувався провести на протязі 5-ти календарних днів з дня підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт по кожному окремому завданню, однак свої договірні зобовязання виконав частково.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи складала 19197,20 грн. Проте, як вбачається із поданої 26.04.2010 року позивачем заяви, під час розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість, оплативши 500,00 грн. В цій частині провадження у справі слід припинити.

Станом на 22.04.2010 року заборгованість ВАТ„Прикарпатпромарматура” перед позивачем складала 18697,20 грн., яка підлягає до стягнення в повному обсязі, оскільки доказів погашення боргу відповідач суду не надав.

Відповідно до п.7.1 договору за несвоєчасну оплату виконаних підрядником робіт, Замовник сплачує штрафні санкції у розмірі 0,5 % від суми неоплачених робіт за кожен день протермінування. За період з 05.10.2008 р. по 02.02.2010 року позивачем нараховано пеню, яка згідно проданого розрахунку складає 46553,21 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 46553,21 грн. пені, то господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне:

подане відповідачем клопотання про застосування скорочених строків щодо стягнення пені підлягає до задоволення частково з наступних підстав:

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання виконаних робіт підписані сторонами 30.09.2008 року. Відповідно до п.5.2 договору оплата повинна бути проведена протягом пяти календарних днівв з дня підписання Акту прийому-передачі. Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Враховуючи ті обставини, що останній день оплати 5 жовтня припадає на вихідний, останнім днем строку оплати слід вважати 06.10.2008 року.

Таким чином, період, за який може бути нарахована пеня в межах шестимісячного строку обчислюється з 07.10.2008 року по 07.04.2009 року.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань ” від 22 листопада 1996 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до проведеного судом розрахунку, розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБ України в межах шестимісячного строку позовної давності складає 2305,42 грн.

Згідно з положеннями п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Вимога про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 07.10.2008 р. по 07.04.2009 р. заявлена позивачем 18.02.2010 року. Таким чином, за період з 07.10.2008 року по 17.02.2009 року позивачем пропущено строк позовної давності для предявлення вимоги щодо стягнення пені.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня , що не перевищує подвійної облікової ставки НБ України і в межах строку позовної давності складає 618,52 грн. В решта частині заявлених вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивачем нараховані інфляційні в сумі 3513,08 грн.,які підлягають до стягнення в повному розмірі , та три відсотки річних в сумі 765,25 грн., які підлягають стягненню з відповідача частково за період з 07.10.2008 року по 02.02.2009 року в сумі 763,68 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розгляд справи відкладався для надання можливості відповідачу подати докази оплати боргу. В жодне із судових засідань відповідач не надав доказів своєчасного виконання своїх грошових зобовязань.

З огляду на викладене, з урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49, 80,82,84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ВАТ„Прикарпатпромарматура” (79024, м.Львів, вул.Б.Хмельницького,176 код ЄДРПОУ 00218319) на користь ПП „Артіс-Монтаж” (79054, м. Львів, вул.С.Петлюри,29/59 код ЄДРПОУ 31804743) 18697,20 грн. основного боргу, 618,52 грн. пені, 3513,08 грн. інфляційних, 763,68 грн. трьох відсотків річних, 241,92 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 500,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.В задоволенні решта частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.05.2010 року.

Суддя