Рішення № 9575936, 30.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.10                                                                                           Справа№ 5/48

За позовом Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд», с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

до Відкритого Акціонерного Товариства «Львівводбуд», м.Львів

про визнання недійсними п.п. 4.1, 4.3, 4.5 Статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд», затвердженого загальними зборами ВАТ «Львівводбуд»(Протокол №2 від 07.08.1997р.) та зареєстрованого Розпорядженням Голови Миколаївської райдержадміністрації від 06.09.2000 року

Суддя Петрик І.Й.

При секретарі Кравець В.П.

Представники:

від позивача: Рубель Б.Я. - представник (довіреність в матер. справи)

від відповідача: не з”явився

Суть спору: Миколаївська Автоколона ВАТ «Львівводбуд»звернулась з позовом до Відкритого Акціонерного Товариства «Львівводбуд», просить визнати недійсними п.п. 4.1, 4.3, 4.5 Статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд», затвердженого загальними зборами ВАТ «Львівводбуд»(протокол №2 від 07.08.1997р.) та зареєстрованого розпорядженням голови Миколаївської райдержадміністрації від 06 вересня 2000 року за № 448. Вважає, що у статуті Миколаївської Автоколона відповідач свідомо записав положення (п.п. 4.1, 4.3, 4.5.), які не відповідають вимогам чинного на той час законодавства і суперечать цілям Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд». А саме, відповідач не міг передати Миколаївській Автоколоні ВАТ «Львівводбуд» майно на праві оперативного управління, оскільки відповідно до ст. 39 Закону України «Про власність»від 07.02.1991 року (в редакції, чинній на момент створення позивача) право оперативного управління - це правовий режим майна державної установи, якою Відкрите Акціонерне Товариство «Львівводбуд»не було. В силу ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»майно не державного і не казенного підприємства належить йому на праві власності, тому неправомірними є п.4.1. статуту, де вказано, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні активи, а також інші цінності, що є власністю Товариства (відповідача) і вартість яких відображається на окремому балансі підприємства, а основні фонди передані в оперативне управління Підприємства, відображаються на позабалансових рахунках Товариства. Положення п.4.5. статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»про те, що у разі банкрутства підприємства об'єкти його основних фондів відокремлюються від загального майна підприємства і підлягають поверненню товариству, яке може розпоряджатися ними на власний розсуд також вважає незаконними, оскільки законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено порядок формування ліквідаційної маси і продажу активів банкрута.

В судовому засіданні представник банкрута Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд» Рубель Б.Я позовні вимоги підтримав, пояснив, що Постановою господарського суду Львівської області від 11 грудня 2007 року, постановленою у справі № 6/171-8/264 Миколаївську Автоколону ВАТ «Львівводбуд»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пурія Р.П., і зобов'язано забезпечити виконання ліквідаційної процедури у встановленому законом порядку.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12 травня 2009 року проведено заміну Ліквідатора Пурія Руслана Петровича на Ліквідатора Супруна Володимира Ернестовича.

В силу ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор –арбітражний керуючий виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, управляє та розпоряджається майном банкрута, формує ліквідаційну масу, реалізовує активи банкрута з метою погашення вимог кредиторів. Повноваження ліквідатора банкрута припиняються з моменту припинення провадження у справі про банкрутство. У позовній заяві ліквідатор та представник Рубель Б.Я. стверджують що саме на виконання покладених на арбітражного керуючого законом і судом обов'язків здійснення ліквідаційної процедури й погашення вимог кредиторів ним подано цей позов. Вимоги кредиторів, визнаних господарським судом у справі про банкрутство і затверджені ухвалою суду від 11 грудня2007 року у загальній сумі понад 146999,84 гривень. Оскаржені положення статуту перешкоджають завершити ліквідаційну процедуру (повністю сформувати ліквідаційну масу, реалізувати майно, погасити вимоги кредиторів).

Представник позивача Рубель Б.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить визнати недійсними п.п. 4.1, 4.3, 4.5 Статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд», затвердженого загальними зборами ВАТ «Львіводбуд»(Протокол №2 від 07.08.1997р.) та зареєстрованого розпорядженням голови Миколаївської райдержадміністрації за № 448 з мотивів наведених у позовній заяві та поясненнях, що надавались під час розгляду справи. Зокрема, представник позивача пояснив, що оспорювані пункти статуту суперечать чинному законодавству, і відповідачу потрібно було ще на момент прийняття Цивільного кодексу України (ст.115), Господарського кодексу України, внесенням змін до Закону України «Про господарські товариства»вжити заходів по приведенню статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд» у відповідність до чинного законодавства. Адже оскаржені пункти статуту обмежують право-дієздатність позивача, оскільки містять положення щодо обмеження права власності позивача на майно, передане йому в статутний фонд та набуте в результаті фінансово-господарської діяльності протягом всього часу існування.

Відповідач представника в судові засідання на 22.04.2010 та 29.04.2010 року не представив, відзиву на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату і час судового розгляду справи, тому за правилами ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно з матеріалами справи Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»зареєстроване 06 вересня 2000 року розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації за № 448. Засновником Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»є Відкрите Акціонерне Товариство «Львівводбуд». Загальними зборами відкритого акціонерного товариства «Львіводбуд»07 серпня 1997 року затверджено статут Миколаївської Автоколони Відкритого Акціонерного Товариства «Львіводбуд»(нова редакція).

Пунктом 4.1. статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд» визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, які є власністю товариства і вартість яких відображається на окремому балансі підприємства. При цьому основні фонди передані в оперативне управління Підприємства відображаються на позабалансових рахунках

Згідно з пунктом 4.3. статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»майно, що є власністю Товариства, закріплене за Підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління Підприємство користується зазначеним майном. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у власності Товариства і належить до основних фондів Підприємства, лише з дозволу виконавчого органу Товариства. Особливості розпорядження іншим майном Підприємства визначаються у внутрішніх нормативних актах Товариства, статуті Підприємства, розпорядчих актах органів управління Товариством. Відчудження від Товариства засобів виробництва (продаж, списання, безоплатна передача, обмін, дарування тощо), що є його власністю і закріплені за підприємством, здійснюється у порядку, що визначається виконавчим органом Товариства та з його дозволу. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються на цілі, передбачені внутрішніми нормативними актами Товариства. Майно, набуте Підприємством в результаті фінансово-господарської діяльності та набуте іншими, не забороненим законом шляхами, залишається у господарському віданні Підприємства і є власністю Товариства. Не допускається підписання торгових зобов'язань під заставу майна, переданого Підприємству без згоди виконавчого органу Товариства.

Згідно з пунктом 4.5. статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»у разі банкрутства Підприємства, арешту чи конфіскації його майна об'єкти основних фондів відокремлюються від загального майна Підприємства і підлягають поверненню Товариству, яке може розпоряджатися ним на власний розсуд.

Окрім того, в провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 6/171-8/264 про банкрутство Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд». Постановою господарського суду Львівської області від 11 грудня 2007 року Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пурія Р.П., якого суд зобов'язав забезпечити виконання ліквідаційної процедури у встановленому законом порядку. Ухвалою суду від 12 травня 2009 року проведено заміну Ліквідатора Пурія Руслана Петровича на Ліквідатора Супруна Володимира Ернестовича. Вимоги кредиторів не погашено.

Суд вважає, що пункти 4.1., 4.3., 4.5. статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»є незаконними з наступних підстав.

На день створення Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, здійснення господарської діяльності, права і відповідальність підприємств визначав Закон України «Про підприємства в Україні»від 27 березня 1991 року з наступними змінами і доповненнями (закон втратив чинність з 1 січня 2004 року на підставі п.2 прикінцевих положень Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року). Як зазначено у преамбулі закону України «Про підприємства в Україні», закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначав їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулював відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 5, 6, 9, 10, 35, 36 Закону України «Про підприємства в Україні»підприємство - самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, таке вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. При ліквідації підприємства, в тому числі й у разі банкрутства, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, зокрема, оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами. Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства задовольняються з майна цього підприємства.

В силу ст. ст. 2, З, 4, 5,6,7,8,37, 39, 48 Закону України «Про власність»від 07 лютого 1991 року право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в формах приватної, колективної, державна. Всі форми власності є рівноправними. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов’язаний додержувати моральних засад суспільства. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення). Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Власник не відповідає за зобов’язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов’язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

За приписами ст.ст. 62, 66 чинного Господарського Кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Конституцією України (ст.ст.ст.41,42,68) встановлено право кожного володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом. А також зобов'язано кожного неухильно дотримуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. В силу ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням викладених положень Конституції та законів України, фактичних обставин справи Відкрите Акціонерне Товариство «Львівводбуд»не вправі передавати належне йому майно створеній ним Миколаївській Автоколоні на праві оперативного управління, бо це майно не було державною власністю, а Миколаївська Автоколона ВАТ «Львівводбуд»не була й не є державним чи казенним підприємством, відтак, оскаржені пункти статуту є незаконними. Також, оскільки Відкрите Акціонерне Товариство «Львівводбуд»створило самостійний суб’єкт підприємницької діяльності - Миколаївську Автоколону ВАТ «Львівводбуд», то незаконними є й ті оскаржені положення статуту, що обмежують дочірнє підприємство у здійсненні ним господарської діяльності, у відносинах з іншими підприємствами і організаціями, а при здійсненні ліквідаційної процедури вилучають активи «об'єкти основних фондів»в користь засновника –Відкритого Акціонерного Товариства «Львівводбуд». Адже господарським судом Львівської області Миколаївську Автоколону ВАТ «Львівводбуд»визнано банкрутом, уведено ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута. Відповідно ж до положень законів України «Про підприємства»(чинних на час реєстрації статуту), «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(чинних і на дату реєстрації статуту, і в даний час) у ліквідаційній процедурі здійснюється погашення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута.          

Відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України обов'язком сторони є належними і допустимими доказами доводити суду обставини, які є підставою вимог чи заперечень. Відповідач не навів аргументів і не надав жодних доказів, які б підтверджували його заперечення позову.

При цьому суд константує, що оспорювані положення статуту Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд»порушують не тільки права позивача як законного власника переданого йому при створенні майна засновника, а й права кредиторів на задоволення своїх грошових вимог, які виникли в процесі господарської діяльності дочірнього підприємства. А ліквідатор банкрута в силу вимог ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при реалізації своїх прав та обов'язків зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю. Визнати недійсними п.п. 4.1, 4.3, 4.5 Статуту Миколаївської Автоколони Відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд», затвердженого загальними зборами відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд»(протокол №2 від 07.08.1997р.) та зареєстрованого розпорядженням голови Миколаївської райдержадміністрації за № 448.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд»(м.Львів, вул.Чайковського,17; код ЄДРПОУ 01036916) на користь Миколаївської Автоколони ВАТ «Львівводбуд» (с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 20813521) судові витрати - 85,00 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя