Рішення № 9575861, 19.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.10                                                                                           Справа№ 25/37

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю “Термобуд” (с.Новий Яр, Яворівського району)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Дажбо” (м.Львів)

про :стягнення боргу в сумі 11 413,74 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Козак Т.В.-представник, довіреність від 14.01.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю “Термобуд” (с.Новий Яр, Яворівського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дажбо” (м.Львів) про стягнення боргу в сумі 11 413,74 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.02.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.03.2010 року. Ухвалою від 01.03.2010 року розгляд справи відкладено до 09.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 09.03.2010 року розгляд справи відкладено до 19.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. В судовому засіданні 19.03.2010 року оголошено перерву до 23.03.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. В судовому засіданні 23.03.2010 року оголошено перерву до 31.03.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі. Ухвалою від 31.03.2010 року розгляд справи відкладено до 09.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 09.04.2010 року розгляд справи відкладено до 19.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.02.2010 року, про відкладення від 01.03.2010 року, від 09.03.2010 року, від 31.03.2010 року, від 09.04.2010 року, про оголошення перерви від 19.03.2010 року, від 23.03.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 19.03.2010 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9 263,87 грн.

В судовому засіданні 23.03.2010 року позивач подав заяву про зменшення розміру та уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 8 763,87 грн.

В судовому засіданні 31.03.2010 року позивач подав заяву про зменшення розміру та уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 7 000,00 грн., пеню –823,20 грн., інфляційні збитки –470,00 грн., 3% річних –120,54 грн., витрати по сплаті держмита –114,13 грн., витрати по сплат і інформаційно-технічного забезпечення –236,00 грн., всього –8 763,87 грн. боргу.

В судовому засіданні 19.04.2010 року за вх.№7539 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 000,00 грн., в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 470,00 грн, 3% річних –120,54 грн. та пені –823,20 грн. –провадження припинити, судові витрати –покласти на відповідача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.02.2010 року, про відкладення від 01.03.2010 року, від 09.03.2010 року, від 31.03.2010 року, від 09.04.2010 року, про оголошення перерви від 19.03.2010 року, від 23.03.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4607750 від 12.04.2010 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

10.03.2010 року за вх.№4728 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.03.2010 року відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних.

22.03.2010 року за вх.№5621 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.04.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

26.01.2009 року між Спільним українсько-польським товариством з обмеженою відповідальністю “Термобуд” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дажбо” (надалі –відповідач) укладено договір поставки №7/09 про поставку 10000м.куб. пінопласту.

Згідно вищевказаного договору, позивач прийняв зобов”язання передати (поставляти) відповідачеві товар, а відповідач прийняв на себе зобов”язання прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання даного договору позивачем поставлено товар на загальну суму 22 606,52 грн.

У відповідності до п.5.3. договору, оплата по окремій партії товару здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки. Незважаючи на те, що товар був отриманий в належній кількості та якості, відповідач частково не оплатив поставку даного товару, у зв”язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 10 000,00 грн.

На думку позивача, по закінченню строку платежу 25.09.2009 року відповідач порушив умови п.5.3 договору відносно оплати за поставлений товар.

У відповідності до ст. 549 ЦК України та п.10.2 Договору, у випадку порушення строків платежу, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання.

За підрахунком позивача, розмір пені складає 823,20 грн.

У відповідності до п.10.4 договору, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов”язання, на вимогу другої сторони, зобов”язана сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми.

Отже, розрахунок суми заборгованості, поданий позивачем, з урахуванням індексу інфляції становить 470,00 грн.

За підрахунком позивача, розмір 3% річних становить –120,54 грн.

В судовому засіданні 19.04.2010 року за вх.№7539 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 000,00 грн., в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 470,00 грн, 3% річних –120,54 грн. та пені –823,20 грн. –провадження припинити, судові витрати –покласти на відповідача.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 7 000,00 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, відзив на позовну заяву представив, в якому частково визнає позовні вимоги, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач частково визнав борг, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю “Термобуд” (с.Новий Яр, Яворівського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дажбо” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 7 000,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №22 від 18.02.2010 року на суму 114,13 грн. про сплату державного мита та №23 від 18.02.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Дажбо” (79059, м.Львів, вул.Миколайчука,7/10; код ЄДРПОУ 32969913, р/р 260013423 в ВАТ АКБ “Львів”, МФО 325368) на користь Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю “Термобуд” (81050, Львівська область, Яворівський район, с.Новий Яр, код ЄДРПОУ 30274892, р/р 260078802 в ЛОД ВАТ “Райффайзен Банк аваль” м.Яворів, МФО 325570) –7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. боргу, 114 (сто чотирнадцять) грн. 13 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя