Рішення № 95758534, 18.03.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/329/2021

130/2933/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,

розглянувши по суті цивільну справу за позовом за позовом адвоката Чаленко Надії Василівни в інтересах ОСОБА_1 до Жмеринської міської ради Вінницької області, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача адвокат Чаленко Н.В. 15 грудня 2020 року звертається до суду з цим позовом, в якому просить визнати за її довірителем право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тривалим відкритим проживанням позивача у цій квартирі з 1989 року , яка колись мала статус службової і перебувала на обліку у Вінницькій КЕЧ. В теперішній час квартира не стоїть на балансі в жодній установі, підприємстві, організації, у неї немає власника, і вона не є службовою.

На підтвердження позовних вимог надає, зокрема, відомості про проживання позивача у спірній квартирі, повідомлення директора КП "Жмеринкакомунсервіс" про проживання сім`ї позивача у квартирі АДРЕСА_1 , квартиронаймача у якій на законодавчих підставах не визначено, особовий рахунок не відкрито; повідомлення КЕЧ м.Вінниці про те, що ця квартира у книзі обліку службової площі не облікована; повідомлення міського голови про те. що реєстрація права власності на цю квартиру станом на 31 грудня 2021 року не проводилась.

Позиція відповідачів

Представник відповідача Жмеринської міської рада міський голова Кушнір А.П., згідно з поданою ним заявою, позов визнає повністю, не заперечує щодо визнання права власності позивача на квартиру за набувальною давністю.

Представник відповідача виконавчого комітету Жмеринської міської ради Коновалова Я.О., Згідно з поданою нею заявою, позов визнає повністю, не заперечує щодо визнання права власності позивача на квартиру за набувальною давністю.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява посутпила до суду 15 грудня 2020 року (а.с.1).

Суддею 18 грудня 2020 року винесена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (а.с.53).

Заява представника позивача про залучення співвідповідача 22 січня 2021 року поступила до суду (а.с.55).

22 січня 2021 року винесена ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, залучення співвідповідача (а.с.58).

Заява представників Жмеринської міської ради та виконавчого комітету Жмеринської міської ради про визнання позову та розгляд справи у їх відсутність поступили до суду 18 березня 2021 року (а.с.60-62).

Заява представника позивача про підтримання позову та розгляд справи у її відсутність 18 березня 2021 року надійшла до суду (а.с.63).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Досліджуючи питання права, що лежать в основі спору, судом установлено, що сім`я позивача складається з дружини ОСОБА_2 (а.с.12), сина ОСОБА_3 (а.с.13), сина ОСОБА_4 (а.с.14), сина ОСОБА_5 (а.с.15), що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та свідоцтв про народження.

З копії постанови від 3 січня 1990 року прокурора м.Жмеринки видно, що сім`я ОСОБА_1 самоправно зайняла квартиру АДРЕСА_1 , у їх адміністративному виселенні відмовлено (а.с.16).

З повідомлення директора КП "Жмеринкакомунсервіс" від16 червня 2020 року та акту від 12 червня 2020 року видно, що квартира АДРЕСА_1 рахувалась як службова КЕЧ, в ній до 7 лютого 1990 року була зареєстрована та проживала сім`я ОСОБА_6 , яка отримала квартиру АДРЕСА_2 і переїхала. Працівниками КП 12 червня 2020 року здійснено виїзд і установлено, що в цій квартирі проживає без реєстрації сім`я ОСОБА_1 (а.с.22-23).

З повідомлення директора КП "Жмеринкакомунсервіс" від 22 червня 2020 року та від 8 липня 2020 року видно, що квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 законодавчо не визначено, особовий рахунок на споживача комунальних послуг не відкрито, оплата за комунальні послуги не здійснюється (а.с.25, 32).

З повідомлення квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці Міністерства оборони України від 4 серпня 2020 року видно, що квартира АДРЕСА_1 в книзі обліку службової площі не облікована (а.с.27).

З листа міського голови від 14 липня 2020 року видно, що станом на 31 грудня 2012 року реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 не проводилась (а.с.31).

З повідомлення начальника КП "ВООБТІ" від 8 липня 2020 року видно, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 не проводилась (а.с.33).

З детальної довідки споживача станом на 5 червня 2020 року видно, що він є споживачем електроенергії у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.35-37).

З довідки начальника Жмеринського відділення АТ "Вінницягаз" без дати видно, що ОСОБА_1 з 2003 року є абонентом послуг газопостачання (а.с.38).

Звітом з визначення ринокової вартості квартири АДРЕСА_1 від 24 вересня 2020 року встановлена вартість цієї квартири у 90152 грн (а.с.42-49).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані позивачем всі докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається.

Суд вважає, що кожний аргумент, наведений позивачем, відноситься до предмета спору і обґрунтований з огляду на законодавство.

Отже, предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, тобто то, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту - визнання його права власності на спірну квартиру за набувальною давністю. А підставою позову є ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

Вказаний спір вирішується в порядку цивільного судочинства за нормами ЦК України, так як в наявності спір про право цивільне, та по суб`єктному складу цього спору однією зі сторін у спорі є фізична особа.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Матеріалами справи установлено, що позивач наразі з 2003 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Займаючи цю квартиру, позивач не знав і не повинен був знати про неправомірність свого вселення, оскільки квартира ця нікому не належить, у неї немає власника, і на неї не претендують інші особи.

Даний факт давнісного володіння квартирою підтверджується довідкою АТ "Вінницягаз" про те, що позивач з 2003 року є споживачем послуг газопостачання за адресою : АДРЕСА_1 , а також відомостями КП "Жмеринкакомунсервіс" та КЕЧ про відсутність власника цієї квартири.

При розгляді справи установлено, що позивач-володілець володіє квартирою відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому він не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Таке володіння підтверджується наявністю у позивача особистих рахунків на користування електроенергією та газом (водопостачання у квартирі відсутнє).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

З матеріалів справи видно, що КЕЧ, коли було власником квартири АДРЕСА_1 , не заперечувала щодо вселення сім`ї позивача у цю квартиру, що видно з постанови прокурора від 3 січня 1990 року про відмову у наданні санкції на адміністративне виселення.

Отже, заволодівши чужою квартирою на підставах незаперечення власника щодо такого володіння, у позивача в подальшому ці правові підстави відпали, і таке подальше володіння позивачем квартирою було і є безтитульним - фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу.

Задовольняючи позов, суд також приймає до уваги визнання його відповідачами,

Висновки суду

Таким чином, судом установлено, що позивач добросовісно заволодів чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , і продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном протягом не менше десяти років, а тому набуває право власності на це майно (набувальна давність), яке набувається виключно за рішенням суду.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за заявою позивача не відшкодовуються і залишаються за ним.

Керуючись статтями 259, 263 ЦПК України, на підставі статей 328, 344 ЦК України, статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,0 кв. м, ринковою вартістю 90152,00 грн.

Судові витрати залишити за позивачем.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 24 березня 2021 року.

Учасники справи :

Позивач ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Чаленко Надія Василівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №101 від 26 лютого 1998 року.

Відповідачі:

- Жмеринська міська рада Вінницької області, що знаходиться за адресою вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницької області, код ЄДРПОУ 03084233;

- Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, що знаходиться за адресою вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницької області, код ЄДРПОУ 34227893.

Головуючий суддя Костянтин Шепель