Рішення № 9575831, 31.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.10                                                                                           Справа№ 25/49

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (м.Київ)

до відповідача:Приватного підприємства Агрофірма “МАЯК” (с.Старий Яричів, Кам”янка-Бузький район)

про :стягнення заборгованості в сумі 25 814,26 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (м.Київ) до Приватного підприємства Агрофірма “МАЯК” (с.Старий Яричів, Кам”янка-Бузький район) про стягнення заборгованості в сумі 25 814,26 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.03.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.03.2010 року. Ухвалою від 19.03.2010 року розгляд справи відкладено до 25.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 25.03.2010 року розгляд справи відкладено до 31.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.03.2010 року, про відкладення від 19.03.2010 року, від 25.03.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

25.03.2010 року за вх.№6081 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.03.2010 року, про відкладення від 19.03.2010 року, від 25.03.2010 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №5099031 від 13.03.2010 року, №5152501 від 19.03.2010 року, №4578394 від 26.03.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою

19.03.2010 року за вх.№5492 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

25.03.2010 року за вх.№6080 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи..

Позов розглянуто у відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 31.03.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

25 березня 2008 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" (надалі –позивач) та ПП Агрофірма «МАЯК»(надалі –відповідач) укладено Договір №ЗУФ-42/03/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

На думку позивача, ПП Агрофірма «МАЯК»було порушено відповідачем умови оплати за Договором №ЗУФ-42/03/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 25 березня 2008 року, відповідачем обов'язку щодо оплати за отриманий товар не виконано.

20.07.2009 року Господарським судом Львівської області було прийнято рішення по справі №12/98.

Згідно даного рішення позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»до ПП Агрофірма «МАЯК»задоволено частково, а саме у частині стягнення 152 995,65 гри., з яких основна заборгованість - 98 515,74 грн.; курсова різниця -35 504, 69 грн.; індекс інфляції -7 979,78 грн.; З % річних -1 220,08 грн.; пеня -6 775,36 грн. та вартість послуг адвоката 3000,00 грн.; 1 529,95 грн. державного мита та 285,38 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

11.08.2009 року Господарським судом Львівської області було видано наказ по справі №12/98.

Відповідно до змісту ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Проте, відповідач рішення Господарського суду Львівської області по справі №12/98 від 20.07.2009 року в повному обсязі не виконував до цього часу.

Станом на момент звернення з позовом, заборгованість ПП Агрофірма «МАЯК»перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" згідно Договору №ЗУФ-42/03/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 25 березня 2008 року становить 98 515 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) гривень 74 копійок.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи те, що заборгованість ПП Агрофірма «МАЯК»перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" до цього часу існує, позивач, беручи до уваги несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем, як умов договору щодо проведення повного розрахунку за товар, так і виконання рішення суду, що вступило в законну силу, вважає, що відповідач не виконав свої зобов”язання за договором.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити на користь ПРОДАВЦЯ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Таким чином, на думку відповідача, нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат згідно Договору здійснюється за період з 01 травня 2009 року по 17 лютого 2010 року (день звернення до суду із даною позовною заявою), враховуючи та посилаючись на ті обставини, що були дослідженні та доведені судом в процесі розгляду спору по справі №12/98.

Сума нарахованих штрафних санкцій (пені) становить 16 591 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто один) гривень 12 копійок.

Сума нарахованих 3% річних становить 2 327 (дві тисячі гриста двадцяті, сім) гривень 04 копійок.

Відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 року нарахування індексу інфляції здійснюється із травня 2009 року по січень 2010 року, а отже її розмір складає 6 896 (шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень 10 копійок.

Згідно із п. 11.1. даного Договору, Договір діє з моменту його підписання і до повного виконання сторонами обов'язків по Договору.

На думку позивача, відповідач покладені на себе зобов'язання не виконав, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору (а саме в частині взятих на себе зобов'язань, передбачених розділом 5 та 8 даного Договору).

Позивач, на думку останнього, виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

В судовому засіданні відповідач 11.03.2010 року суму заборгованості визнав частково, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293, „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі, на думку позивача, чим порушив свої обов'язки за Договором.

Таким чином, відповідачем було порушено умови договірних зобов'язань, а також норми Цивільного Кодексу України.

Отже, на момент звернення з позовом заборгованість відповідача становить 25 814,26 грн.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (м.Київ) до Приватного підприємства Агрофірма “МАЯК” (с.Старий Яричів, Кам”янка-Бузький район) про стягнення заборгованості в сумі 25 814,26 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

В даному випадку, враховуючи те, що відповідно до договору №61/02/10 від 11 лютого 2010 року про надання та виконання юридичних послуг, працівник ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ»- Бонтлаб Василь Васильович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат, та безпосередню брав участь в судових засіданнях, надавав заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснював необхідний комплекс юридичних дій пов'язаних зі стягненням з ПП Агрофірма «МАЯК»боргу та нарахованих, 3% річних, індексу інфляції відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору ЗУФ-42/03/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 25 березня 2008 року, такі послуги підлягають оплаті за рахунок відповідача. Бонтлаб Василь Васильович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката, а основним видом діяльності ТОВ «Незалежна юридична компанія»є адвокатська діяльність про що свідчить КВЕД 74.11.1., зазначений в довідці ЄДРПОУ товариства.

Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за юридичні послуги в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., згідно договору №61/02/10 від 11 лютого 2010 року ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ»є адвокатськими витратами, відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням №62 від 16.02.2010 року на суму 1 000,00 грн.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №60 від 16.02.2010 року на суму 260,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №58 від 16.02.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства Агрофірма “ МАЯК” (80463, Львівська область, Кам”янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська,2; п/р 26007301629 в Жовківське відділення Ощадбанку №6325, МФО 385219, код ЄДРПОУ 23948019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (фактична адреса: 03187, м.Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 павільйон №60, п/р 26002001331921 в ВАТ “ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 25591321) –борг у сумі 25 814 (двадцять п”ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 26 коп., 258 (двісті п”ятдесят вісім) грн. 14 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. –сплачених витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя