Рішення № 95757134, 03.03.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1411/20

Провадження № 2/645/174/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Іващенко С.О.,

секретар судових засідань - Гурська С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Харківська міська рада, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про визнання права власності у порядку набувальної давності, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йомуяк працівнику обласного підприємства «Харківські теплові мережі», 17 липня 2000 року було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . На підставі Рішення Фрунзенського виконкому від 15.08.2000 року був виданий ордер на вказане житлове приміщення, після чого позивач разом з дружиною - ОСОБА_6 вселилися у надане житлове приміщення, були постійно зареєстровані та проживали за вказаною адресою, з 2003 року – разом з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2000 року по теперішній час позивач та його сім`я користуються наданим житлом, позивач продовжує перебувати на квартирному обліку, як особа, що потребує поліпшення житлових умов. Поряд з наданим позивачу житлом знаходиться квартира АДРЕСА_3 , якою ніхто не користувався. Оскільки позивач продовжував потребувати поліпшення житлових умов та перебував на квартирному обліку, ОСОБА_1 зайняв квартиру АДРЕСА_3 , користувався нею та сплачував за неї комунальні платежі, вирішуючи питання про надання цього приміщення йому у порядку поліпшення житлових умов, як особі, що перебуває на квартирному обліку. З 2003 року позивач намагається приватизувати надане йому житло, але виявилося, що квартира АДРЕСА_4 в 1998 році вже була приватизована відповідачами по справі, належала їм на праві власності. 02 серпня 2000 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та Обласним підприємством «Харківські теплові мережі» в особі директора Фалько Миколи Михайловича було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , відповідно до умов якого ОП «ХТС» прийняло в дар вказане нерухоме майно, але право власності до теперішнього часу залишається зареєстрованим за відповідачами, у комунальну власність право власності не перейшло, всі способи вирішення питання про приватизацію житла позивачем вичерпані, єдиним способом є звернення до суду із позовом про визнання права власності на набувальною давністю.

УхвалоюФрунзенськогорайонного суду м. Харкова від 13 березня 2020 року провадження по справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова 19 травня 2020 року витребувані докази з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Через канцелярію суду від Харківської міської ради надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу з 2006 року було відомо про власників квартири, якою він володіє, сам по собі факт користування позивачем спірним майном не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю. Харківська міська рада зазначає про те, що до позовної заяви не додано доказів відмови власників від права власності на спірне житло і задоволення позовних вимог порушить конституційне право відповідачів на квартиру АДРЕСА_3 та право комунальної власності міської ради на квартиру АДРЕСА_7 .

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, представник позивача надала суду заяву, якою просить розглянути справу у її відсутність, ухвалити рішення про задоволенні позовних вимог.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви, якими визнають позовні вимоги у повному обсязі та просять розглянути справу у їх відсутність та прийняти рішення на розсуд суду.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18 березня 1998 року відповідачі по справі – ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло реєстраційний номер № НОМЕР_1 , виданого Харківським міським центром приватизації житлового фонду 18 березня 1998 року.

02 серпня 2000 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та Обласним підприємством «Харківські теплові мережі» в особі директора Фалько Миколи Михайловича було укладено договір дарування квартиру АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , відповідно до умов якого ОП «ХТС» прийняло в дар вказане нерухоме майно.

Суду не надано доказів на підтвердження реєстрації права власності на прийняте в дар нерухоме майно за обдарованим – Обласним підприємством «Харківські теплові мережі».

Згідно відповідей Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 30.12.2005 року № 19881, від 20.03.2006 року № 7825, від 18.08.2006 року № 16-к-550з, від 26.12.2006 року № 22277 – в матеріалах КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» міститься вищевказаний нотаріально посвідчений договір дарування квартир № 98,100, який до теперішнього часу обласним підприємством не зареєстровано. З метою сприяння вирішенню питання щодо приватизації житла директору ОВО «Харківтеплоенерго», що є правонаступником майна ОП «Харківські теплові мережі», були направлені листи та запити щодо здійснення реєстрації зазначених квартир за собою, а також, у наступному, рекомендації по здійсненню приватизації житла. Згідно відповідей, керівництво ОВО «Харківтеплоенерго» вживає заходи по реєстрації права власності на жилі приміщення № 98, НОМЕР_2 у будинку готельного типу № 10/1 по проїзду Стадіонному м. Харкова, після отримання документів про перехід права власності до ОВО «Харківтеплоенерго» буде розглянуто питання про приватизацію зазначених приміщень.

Аналогічна інформація про статус квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 була отримана з відповіді Фрунзенської районної ради м. Харкова від 06.03.2006 року № К-25.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачКоваль ОСОБА_8 з 1999 року перебував у трудових правовідносинах з обласним підприємством «Харківські теплові мережі», працював на посаді стрілка ВОХР ОП «ХТС».

Як вбачається з витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому ОП «Харківські теплові мережі» від 27 липня 2000 року № 55 позивачу надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Фрунзенського виконкому № 191/3 від 15.08.2000 року був виданий ордер на житлове приміщення серії 074538, на підставі ордеру наймач ОСОБА_1 з дружиною - ОСОБА_6 вселилися у надане житлове приміщення, були постійно зареєстровані та проживали за вказаною адресою, з 2003 року – разом з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто процедура надання ОСОБА_1 спірного житла відповідає вимогам ст.ст. 52, 53 ЖК України, тобто станом на час вселення у спірну квартиру АДРЕСА_7 позивач не знав та не міг знати про перебування квартири у приватній власності відповідачів.

Суд вважає доведеним, що з 2000 року по теперішній час позивач та його сім`я відкрито та добросовісно користуються наданим житлом, а також квартирою АДРЕСА_3 у цьому ж будинку, яка не перебувала у користуванні будь-яких осіб. Вказані обставини підтверджуються наданими доказами про сплату комунальних платежів за кв. АДРЕСА_8 , а також тією обставиною, що позивач отримав дозвіл на початок приватизації та звертався з цього приводу до відповідних інстанції із заявами.

Таким чином, судом встановлено, що з 2000 року позивач відкрито, безперервно та добросовісно користувався спірним майном, заволодів ним, не будучи обізнаним про перебування цього майна у приватній власності.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі:

1) майно може бути об`єктом набувальної давності;

2) добросовісність володіння;

3) відкритість володіння;

4) давність володіння та його безперервність;

5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Висновки, подані Верховним Судом України в узагальненнях «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», використовуються судами при розгляді справ, зокрема Апеляційним судом Закарпатської області в Постанові від 09.07.2018р, по справі № 302/943/17.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає,що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови)

Доводи третьої особи Харківської міської ради про відсутність відмови колишніх власників від прав на квартиру АДРЕСА_8 спростовуються дослідженим судом договором дарування, що був укладений 02 серпня 2000 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та Обласним підприємством «Харківські теплові мережі» в особі директора Фалько Миколи Михайловича, а також визнанням відповідачами позовних вимог.

Суд не вважає, що визнання відповідачами позовних вимог суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1223, 1272 ЦК України, суд,

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Харківська міська рада, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про визнання права власності у порядку набувальної давності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку набувальної давності.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цьог орішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ;

відповідач 1 – ОСОБА_2 , РНОКПП, номер та серія паспорта, засоби зв`язку - не відомі, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_9 ;

відповідач 2 – ОСОБА_4 , РНОКПП, номер та серія паспорта, засоби зв`язку - не відомі, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_9 ;

відповідач 3 – ОСОБА_5 , РНОКПП, номер та серія паспорта, засоби зв`язку - не відомі, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_9 ;

відповідач 4 – ОСОБА_3 , РНОКПП, номер та серія паспорта, засоби зв`язку - не відомі, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_9 ;

третя особа 1 – Харківська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: 61003 м. Харків, м. Конституції, 7;

третя особа 2 – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження юридичної особи: 61037 м. Харків, вул.. Мефодіївська, 11

Повний текст рішення складено 24.03.2021. (у період з 09.03.2021 по 23.03.2021 включно суддя перебував на лікарняному)

Суддя С.О. Іващенко