Ухвала суду № 95756640, 24.03.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 616/593/18

Провадження № 1-кп/617/22/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

прокурора - Тімонової Л.І.,

педагога - Лазебної І.В.,

представника служби у справах дітей - ОСОБА_8,

захисника - Хуторненка Е.В.,

законного представника - ОСОБА_1 ,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Вовчанську Харківської області обвинувальні акти по об`єднаному кримінальному провадженню № 12018220250000154, внесеному до ЄРДР 29.05.2018 року, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорне Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, освіта базова загальна середня, працюючого пресувальником ПП «Резиноплав», холостого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, громадянина України, освіта вища, працюючого ФОП, холостого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289, ч. ч. 1, 2 ст. 304 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вовчанського районного суду Харківської області перебувають обвинувальні акти по об`єднаному кримінальному провадженню № 12018220250000154, внесеному до ЄРДР 29.05.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289, ч. ч. 1, 2 ст. 304 КК України.

Ухвалою суду по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Згідно обвинувальних актів, неповнолітній ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 27.05.2018 року близько 21 год. 00 хв. знаходився в будинку культури, що розташований по вул. 40 років Перемоги у с. Чорне Великобурлуцького району Харківської області, де також в цей час знаходився раніше йому знайомий малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Цього ж дня близько 23 год. 30 хв., після закриття вказаного будинку культури, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 направилися додому по вулиці 40 років Перемоги у с. Чорне Великобурлуцького району Харківської області. Проходячи біля домоволодіння АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зустріли ОСОБА_3 , який в цей час знаходився біля подвір`я вказаного домоволодіння.

В ході розмови ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснити незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , який знаходився на відстані близько 20 метрів від них біля адміністративної споруди Чорненської сільської ради, що розташована за адресою: вулиця 40 років Перемоги, 24, с. Чорне Великобурлуцького району Харківської області, при цьому вказав на вказаний мотоцикл.

Знаходячись на вказаному місці 28.05.2018 року о 00 год. 10 хв., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, при цьому виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_3 , маючи єдиний спільний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , який не належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , підійшли до вищевказаного мотоциклу.

Після чого ОСОБА_2 підійшов до електричної опори, що розташована поруч та на якій знаходиться вмикач світла, вимкнув світло по вулиці 40 років Перемоги, с. Чорне Великобурлуцького району Харківської області.

Потім ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 реалізовуючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , не запускаючи двигун вказаного мотоцикла відкотили його на відстань близько 300 метрів, де сховали вказаний транспортний засіб в чагарниках, які розташовані неподалік від вулиці 40 років Перемоги, с. Чорне, при цьому бажаючи в подальшому реалізувати вказаний мотоцикл разом з ОСОБА_3 в своїх корисливих цілях.

Таким чином в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_5 було спричинено матеріальної шкоди на суму 7554 грн. 00 коп., відповідно до висновку експерта № 229 від 06.06.2018 року.

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 27.05.2018 року організував вчинення злочину при наступних обставинах:

27.05.2018 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_3 знаходився за місцем свого проживання: АДРЕСА_3 .

В цей же час вийшовши за територію домоволодіння де він проживає, та знаходячись поряд з вказаним домоволодінням, ОСОБА_3 зустрів раніше йому знайомих неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 , які в цей час проходили повз його домоволодіння.

ОСОБА_3 заговорив з вищевказаними особами та під час розмови ОСОБА_3 , маючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, при цьому достовірно знаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є неповнолітніми, користуючись повагою у вказаних осіб, при цьому достовірно знаючи, що зможе подавити волю останніх, попрохав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснити незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , який знаходився на відстані близько 20 метрів від них біля адміністративної споруди Чорненської сільської ради, що розташована за адресою: вулиця 40 років Перемоги, 24 у с. Чорне, Великобурлуцького району Харківської області, на що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали свою згоду.

З метою приховати свої дії від інших осіб та полегшити незаконне заволодіння транспортним засобом, виконуючи вказівки ОСОБА_3 ОСОБА_2 підійшов до електричної опори, що розташована поблизу буд. 30 по вул. 40 років Перемоги, на якій знаходиться вмикач світла та вимкнув світло по вищевказаній вулиці.

Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, при цьому погодившись виконати прохання ОСОБА_3 , маючи єдиний спільний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , який не належить ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , підійшли до вищевказаного мотоциклу.

ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 реалізовуючи спільний злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , не запускаючи двигун вказаного мотоцикла відкотили його на відстань близько 300 метрів, де сховали вказаний транспортний засіб в чагарниках навпроти адміністративної споруди Чорненської сільської ради, що розташована за адресою: вулиця 40 років Перемоги, 24, с. Чорне, Великобурлуцького району Харківської області.

Після вчинення зазначених дій ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 направилися до ОСОБА_3 , та повідомили останнього про виконання його прохання щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 .

Таким чином в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 спричинено матеріальної шкоди на суму 7554 грн. 00 коп. відповідно до висновку експерта № 229 від 06.06.2018 року.

А також, 27.05.2018 року, близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_3 знаходився за місцем свого проживання: АДРЕСА_3 .

В цей же час вийшовши за територію домоволодіння де він проживає, та знаходячись поряд з вказаним домоволодінням, ОСОБА_3 зустрів раніше йому знайомих неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 , які в цей час проходили повз його домоволодіння.

ОСОБА_3 заговорив з вищевказаними особами та під час розмови ОСОБА_3 , маючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, при цьому достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, користуючись повагою у вказаної особи, при цьому достовірно знаючи, що зможе подавити волю останнього, попрохав ОСОБА_2 здійснити незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , який знаходився на відстані близько 20 метрів від них біля адміністративної споруди Чорненської сільської ради, що розташована за адресою: вулиця 40 років Перемоги, 24 у с. Чорне Великобурлуцького району Харківської області, на що ОСОБА_2 надав свою згоду, тим самим ОСОБА_3 втягнув своїми діями неповнолітнього ОСОБА_2 в злочинну діяльність, а саме у вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім цього, 27.05.2018 року, близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_3 знаходився за місцем свого проживання: АДРЕСА_3 .

В цей же час вийшовши за територію домоволодіння де він проживає, та знаходячись поряд з вказаним домоволодінням, ОСОБА_3 зустрів раніше йому знайомих неповнолітнього ОСОБА_2 , та малолітнього ОСОБА_4 , які в цей час проходили повз його домоволодіння.

ОСОБА_3 заговорив з вищевказаними особами та під час розмови ОСОБА_3 , маючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, при цьому достовірно знаючи, що ОСОБА_4 є малолітнім, користуючись повагою у вказаної особи, при цьому достовірно знаючи, що зможе подавити волю останнього, попрохав ОСОБА_4 здійснити незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом ІЖ ЮПІТЕР 5 д.н. НОМЕР_1 , який знаходився на відстані близько 20 метрів від них біля адміністративної споруди Чорненської сільської ради, що розташована за адресою: вулиця 40 років Перемоги, 24 у с. Чорне, Великобурлуцького району Харківської області, на що ОСОБА_4 надав свою згоду, тим самим ОСОБА_3 втягнув своїми діями малолітнього ОСОБА_4 в злочинну діяльність, а саме у вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 у 2018 році, точну дату не встановлено, перебуваючи в с. Чорне Великобурлуцького району Харківської області, неподалік домоволодіння, де він проживає, та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , знайшов корпус гранати Ф-1.

В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання вибухової речовини, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_3 , не маючи спеціального дозволу, передбаченого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 «Про затвердження Положения про дозвільну систему», маючи реальну можливість, вищезазначеного корпуса гранати не позбувся, та з цього приводу до правоохоронних органів не звернувся, в подальшому перевіз вказаний корпус гранати Ф-1 за місцем здійснення підприємницької діяльності, а саме до приміщення домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , де продовжував зберігати вказаний корпус гранати Ф-1, в якому містилася вибухова речовина, в приміщенні вказаного домоволодіння.

04.02.2019 о 18 год. 56 хв. на підставі ухвали Великобурлуцького районного суду в Харківській області №1-кс/616/35/19 від 14.02.2019 в ході проведення обшуку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 в приміщенні вказаного домоволодіння в дерев`яній шафі було виявлено та вилучено предмет, схожий на корпус гранати Ф-1.

Згідно висновку судової вибухотехнічної експертизи та експертизи продуктів вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № 4060/4061/4125 від 27.02.2019 наданий на дослідження об`єкт є корпусом ручної осколкової гранати Ф-1, яка відноситься до оборонного типу. Корпус вказаної гранати Ф-1 містить 55-60 грам вибухової речовини - тротилу. Наданий на дослідження корпус гранти Ф-1 виготовлений промисловим способом та може бути застосована за цільовим призначенням - вчинення вибуху.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто організація незаконного заволодіння транспортним засобом, скоєне за попередньою змовою групою осіб, за ч. 1 ст. 304 КК України, тобто втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, за ч. 2 ст. 304 КК України, тобто втягнення малолітнього у злочинну діяльність, за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважала можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувальних актів.

Захисник під час підготовчого судового засідання заявив клопотання про повернення обвинувальних актів прокурору для усунення недоліків, в обґрунтування зазначив, що в порушення ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті зазначено, що злочин скоїли три особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , разом з тим, обвинувачення пред`явлено двом особам; нерозмежовані дії неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 , щодо їх дій при вчиненні злочину; не визначено форми обвинувачення щодо попередньої змови. Крім того, зазначив, що обвинувальний акт з додатками неповнолітнім ОСОБА_2 отримано без його участі як захисника; порушено право на захист ОСОБА_2 , так як на досудовому розслідуванні він одночасно здійснював захист як неповнолітнього ОСОБА_2 , так і повнолітнього ОСОБА_3 ; в обвинувальних актах взагалі не зазначено формулювання обвинувачення.

Обвинувачені та законний представник підтримали клопотання захисника, просили його задовольнити та повернути обвинувальні акти прокурору для усунення недоліків. Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що під час досудового розслідування їх захист здійснював єдиний захисник Хуторненко Е.В . Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що обвинувальний акт йому був вручений слідчим за відсутності захисника.

Суд, ознайомившись з обвинувальними актами та доданими до них матеріалами, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає, що обвинувальні акти слід повернути прокурору з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інш.

Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким звершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України).

У ч. 2 ст.291 КПК України визначені відомості, які має містити обвинувальний акт.

Зокрема за п. 5 ч. 2 зазначеної статті обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України ставиться у вину незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289 КК України ставиться у вину організація незаконного заволодіння транспортним засобом, скоєне за попередньою змовою групою осіб. Об`єктивна сторона полягає лише в активній поведінці - дії, яка проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом, поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому, воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).

Разом з тим, слідчим та прокурором в обвинувальному акті не вказано про те, чи не мали неповнолітній ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким було здійснене; чи відбулося заволодіння зазначеного транспортного засобу без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника. В обвинувальному акті не зазначений власник або законний володілець вказаного транспортного засобу, зазначено лише, що транспортний засіб не належить ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, в обвинувальному акті не розмежовані та неконкретизовані дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час здійснення ними незаконного заволодіння транспортним засобом, не зазначено про існування попередньої змови між ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення, наявність між ними домовленості про спільне його вчинення.

В порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 289 КК України не узгоджується із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, що свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення, порушує право обвинувачених на захист і в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченим суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Частиною 1 ст. 348 КПК України встановлено, що після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне обвинувачення.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що встановлено ст. 22 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст. 20 КПК України.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у п. п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Однією з основоположних засад кримінального провадження є забезпечення права на захист на всіх стадіях кримінального провадження, в тому числі і на стадії закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з обвинувальним актом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, зокрема, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

За вимогами ст. 52 КПК України, обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 на час можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України був неповнолітнім, за такого, участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язкова. ОСОБА_3 на час можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289 КК України був повнолітнім. Захист ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з часу досудового розслідування здійснює адвокат Хуторненко Е.В.

Разом з тим, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27.02.2004 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність», при розгляді справ про злочини, вчинені неповнолітніми у групі з дорослими особами, має бути реально забезпечено право неповнолітніх на захист і дотримано всіх вимог закону щодо особливостей розгляду справ цієї категорії. Зокрема, є неприпустимим здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим же захисником.

Неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому) має бути реально забезпечено його право на захист, у тому числі шляхом забезпечення обов`язкової участі захисника. Участь захисника в судовому провадженні під час розгляду кримінального провадження, а також перегляду судових рішень за результатами судового розгляду щодо неповнолітніх має бути забезпечено в судах усіх інстанцій незалежно від стадії судового провадження та суб`єкта оскарження. Докази, отримані внаслідок порушення права неповнолітнього на захист (наприклад, під час здійснення слідчої (розшукової) дії за участю неповнолітнього, але без захисника), є недопустимими, що тягне за собою згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України неможливість їх дослідження або припинення дослідження таких доказів у судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато. Здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим же захисником є неприпустимим.

Про неможливість здійснення захисту неповнолітнього та дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником зазначається і в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Отже, в даному кримінальному провадженні захисник не може одночасно здійснювати захист інтересів обвинувачених.

Таким чином, суд доходить висновку про недолік обвинувального акту, що стосується загальної засади забезпечення права на захист, як на підставу неможливості призначення його до судового розгляду.

Крім того, викладаючи фактичні обставини кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , слідчий та прокурор зазначили в обвинувальному акті відомості про іншу особу, яка діяли спільно з ними за попередньою змовою ( ОСОБА_4 ), що є неприпустимим та також свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Зазначене дозволяє ідентифікувати таку особу шляхом отримання інформації з відповідних відкритих реєстрів.

Приписи ч. 1 ст. 337 КПК України передбачають, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Положення ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України встановлюють принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

На переконання суду, зазначення в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , іншої особи, як співучасника злочину, якого можливо ідентифікувати та який в конкретному кримінальному провадженні не є обвинуваченим, свідчить про порушення з боку прокурора принципу презумпції невинуватості та суперечить вимогам КПК України.

Також, як встановлено підчас підготовчого судового засідання, в обвинувальних актах міститься лише виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і частини статей закону України про кримінальну відповідальність.

В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальні акти не містять формулювання обвинувачення.

Також суд звертає увагу, що обвинувальні акти містять відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме висновки експертів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні і мають надаватися суду прокурором лише на відповідній стадії судового провадження для підтвердження фактичних обставин кримінальних правопорушень, які викладені в обвинувальних актах.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Вказані недоліки обвинувальних актів не можуть бути усунені шляхом зміни обвинувачення в суді згідно ст. 338 КПК України, оскільки зазначені обставини не є новими фактичним обставинами кримінального правопорушення, враховуючи, що вони зазначені в обвинувальних актах.

Таким чином, дослідивши всі представлені до суду дані та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувальні акти не відповідають вимогам, встановленим нормами ст. 291 КПК України, а тому у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягають поверненню прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 91, 214, 217, 291, 314-317, 369 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Обвинувальні акти у об`єднаному кримінальному провадженню № 12018220250000154, внесеному до ЄРДР 29.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289, ч. ч. 1, 2 ст. 304 КК України, повернути прокурору, який склав обвинувальні акти, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя -