Ухвала суду № 95755705, 16.03.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1279/21

провадження № 2/216/1747/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 березня 2021 року Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М. В., розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчого СВ Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Богдана Сергійовича, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

12.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчого СВ Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Богдана Сергійовича, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Предметом спору у позовній заяві є матеріальна шкода, яка складається з ціни самого втраченого майна – автомобіля, затрат по його оцінки, втраченої вигоди від здавання автомобіля в оренду, зберігання автомобіля, витрат пов`язаних з поїздками до суду, та завдана позивачу моральна шкода.

Перевіривши матеріали заяви, суддею встановлено, що її подано без додержання вимог, викладених в ст.175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, в порушення вимог, передбачених п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, ОСОБА_1 в заяві не зазначено в чому саме полягає завдана їй моральна шкода, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди, не надано доказів співмірності характеру завданої моральної шкоди та розміру грошової компенсації за неї.

Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, розрахунки моральної шкоди за формулами, та відповідно, не містить відомостей в чому саме полягає заподіяна останній моральна шкода.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

У поданій заяві позивач зазначає, що звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Однак суд звертає увагу позивача на той факт, що слід розмежовувати відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків) та моральної шкоди, оскільки це є дві різні позовні вимоги.

Таким чином, посилання позивача в позовній заяві на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень закону що до усіх позовних вимог є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону, а інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору судом не встановлено та позивачем не наведено, у зв`язку з чим позивачу слід сплатити судовий збір за подання позовної заяви в частині про відшкодування моральної шкоди.

Цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору у позовах про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об`єкту посягань. Ця практика повністю узгоджується з рішенням об`єднаної палати від 23 січня 2019 року, винесеним у справі N 187/291/17, де зазначено, що главою 8КПК врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, яке суд вирішує під час постановлення вироку.

Суд звертає увагу, що висновок, викладений в постанові Верховного Суду стосувався недопущення стягнення судового збору саме у межах кримінального провадження.

В даному ж випадку позивачем ОСОБА_2 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, саме в порядку цивільного судочинства, а не в межах кримінального провадження.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).

Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок неухильного додержання зобов`язань за цим міжнародно-правовим документом, що вимагає від держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя.

В основу забезпечення справедливого доступу до правосуддя покладено принцип рівності, який розглядається у цьому контексті як гарантії однакового масштабу доступу до судового захисту незалежно від його диференціації, з огляду на недопущення різного ставлення за однакових чи подібних обставин, що посягає на сутність змісту права на судовий захист.

Разом з цим, згідно стандартів Європейського суду з прав людини вимога покрити такі судові витрати, як державне мито, в цивільних справах є сумісною з правом доступу до правосуддя лише якщо, вона не спотворює саму його сутність (Kreuz v.Poland).

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Згідно до ч. 1 ст. 4 "Розміри ставок судового збору" Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2021 року становить 2270, 00 грн.

Отже, позовна заява майнового характеру, подана фізичною особою, повинна бути оплачена судовим збором у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначені позивачем позовні вимоги майнового характеру що до стягнення моральної шкоди у розмірі 10 368 000,00 грн. (десять мільйонів триста шістдесят вісім тисяч гривень) повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 11350,00 грн.

У відповідності до частин 1,2 статті 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177 цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви про забезпечення доказів постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків.

Позивачу необхідно сплатити судовій збір в розмірі 11350,00 грн., про що представити квитанцію.

Оплата судового збору здійснюється на рахунок: код бюджетної класифікації доходів бюджету: 22030101, номер рахунку (IBAN):UA788999980313171206000004644, отримувач:ГУК в Дн-кій.обл./Ц-М р/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача:Казначейство України( ел.адм.подат.), код банку отримувача(МФО):899998, Найменування коду класифікації доходів бюджету:судовий збір (Державна судова адміністрація України, 50), призначення платежу:"Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Керуючись ст. ст.177, 185,259,260 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, слідчого СВ Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Кухтіна Богдана Сергійовича, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, залишити без руху і надати заявнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути вищевказані недоліки.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, позовна заява буде їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: М. В. Бутенко