Ухвала суду № 95755238, 19.03.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1134/20

4-с/212/8/21

У Х В А Л А

19 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Власенко М.Д., за участю секретаря – Яцик А.Д., представника скаржника – Коваленко Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" на дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) Шевченко Вікторії Михайлівни,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2021 року до суду надійшла вказана скарга, у якій просили визнати незаконними дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро Шевченко В.М. щодо зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 . Скасувати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 січня 2021 року про зняття арешту коштів з рахунку НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 . Зобов`язати державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченко В.М. вжити усі хаходи, які передбачені законом для виконання даного рішення.

В обґрунтування зазначили, що у провадженні Державного виконавця Покровського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шевченко В.М. на виконанні перебуває судовий наказ Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2020 року , справа № 212/1134/20, провадження № 2- н/212/388/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлокомцентр» заборгованості у розмірі 4063,75 грн. 09.03.2021 року представник ТОВ «Житлокомцентр» при ознайомленні з матеріалами ВП № 63177666 з`ясував, що Постановою державного виконавця від 23 липня 2019 року накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у банках, в тому числі у АТ КБ «ПриватБанк». 22.01.2021 року, після надання виконавцю боржником довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 21.12.2020 року з інформацією, про те, що боржниця ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку отримує соціальні виплати, державним виконавцем Шевченко В.М. була винесена постанова про зняття арешту з вищезазначеного рахунку боржника.

Проте, у постанові від 06 жовтня 2020 року про накладення арешту на кошти боржника, державний виконавець визначила банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику (крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику).

АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало, отже банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, рахунок боржника не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. Постанова про зняття арешту коштів з рахунку, що належить боржнику ОСОБА_1 від 22.01.2021 року прийнята державним виконавцем Шевченко В.М. з порушенням вимог чинного законодавства України, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а дії державного виконавця Шевченко В.М. по винесенню цієї постанови мають бути визнані незаконними.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2021 року скаргу прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник ТОВ «Житлокомцентр» - Коваленко Р.А., підтримав скаргу з підстав, викладених в ній, просив задовольнити скаргу.

Представник Покровського ВДВС у м. Кривому Розі до суду не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, надав суду копії матеріалів виконавчого провадження, а також заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до вимог ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 лютого 2020 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій всього в сумі 3958 грн. 65 коп., а також суму судового збору в розмірі 105,10 грн. з кожного (а.с.23-24).

Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шевченко В.М. від 01.10.2020 року відкрито виконавче провадження № 63177666 з виконання вказаного судового наказу № 2-н/212/388/20.(а.с.36).

В межах вказаного виконавчого провадження постановою від 06.10.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику, ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4720 грн.

Згідно довідки виданої АТ Комерційний банк «ПриватБанк» від 21.12.2020 року, ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку отримує соціальні виплати. (а.с.38).

Постановою державного виконавця від 22.01.2021 року знято арешт з рахунку НОМЕР_3 , що та належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.39).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, – і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Із змісту постанови державного виконавця від 06 жовтня 2020 року про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що державний виконавець визначила банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

При цьому, АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, виконало постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку, що свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рахунок боржника ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, оскільки кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що скарга ТОВ "Житлокомцентр" в частині визнання неправомірними дії державного виконавця щодо зняття арешту з рахунку боржника та скасування відповідної постанови підлягає задоволенню.

При цьому суд не знаходить підстав для зобов`язання державного виконавця вживати заходи, які передбачені законом для виконання даного рішення, оскільки подібна вимога передбачає захист права на майбутнє, що не передбачено діючим законодавством.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 258, 259, 260, ч.3 ст.451 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 5, 26, 27, 39, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" на дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) Шевченко Вікторії Михайлівни – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро Шевченко Вікторії Михайлівни щодо зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 .

Скасувати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 січня 2021 року про зняття арешту коштів з рахунку НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 24 березня 2021 року.

Суддя М. Д. Власенко