Рішення № 9575519, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10 Справа№ 14/8

За позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек «Рас Логістік», м.Львів

про стягнення 11890,19 грн.

Суддя Кітаєва С.Б. При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Нікулін О.В. - представник

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України судом роз»яснено.

Суть позову:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Луцьк, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек «Рас Логістік», м.Львів про стягнення 11809,19 грн заборгованості, в тому числі : 11829,64 грн. основного боргу, 48,61 грн 3 % річних, 11,94 грн. інфляційних втрат; просить відшкодувати судові витрати по справі : 118,90 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою суду від 29.01.2010 року порушено провадження у справі,розгляд справи призначено на 16.02.2010 року. З мотивів зазначених в ухвалі від 16.02.2010 року розгляд справи відкладався на 26.02.2010 року, а з мотивів, наведених в ухвалі від 26.02.2010 року на 13.04.2010 р ; за заявою представників сторін від 26.02.2010 року строки вирішення спору продовжувались на більш тривалий час. З мотивів, наведених у позовній заяві, поясненні представника позивача від 26.02.2010 року, листі Вих.№34 від 05.02.2010 року, поясненні за Вих.№107 від 29.03.2010 року позивач просить стягнути з відповідача 11984,71 грн заборгованості та відшкодувати судові витрати по справі. У поясненні за Вих.№107 від 29.03.2010 року, яке розцінюється судом як і уточнення позовних вимог, позивач повідомив, що у позовній заяві в першому абзаці ним допущено помилку, а саме невірно вказано номер заявки виставленої йому 21.10.2009 року від ТзОВ «Тек «Рас Логістік»та стверджує, що 21.10.2009 року від ТзОВ «Тек «Рас Логістік»було виставлено заявку №1202П від 21.10.2010 року. Просить розглянути справу без участі його повноважного представника у даному судовому засіданні, оскільки всі наявні та витребовувані докази, пояснення по обставинах справи позивачем подано.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, мотиви заперечення на позов висловив у відзові на позовну заяву Вих №2602/01 від 26.02.2010 року, зокрема, вважає що у позивача відсутні підстави стверджувати , що відповідач прийняв Заявку-замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1197-П від 21 жовтня 2009 року до виконання, оскільки в жодній із міжнародних товаро-транспортниих накладних, на які покликається позивач, не фігурує ТзОВ «ТЕК «Рас Логістік». Доповнення до відзиву від відповідача не надходили.

Пояснення по CMR представником позивача надано у поясненні від 26.02.2010 року.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника відповідача, що підтверджено письмово, в засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Позивач включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується Довідкою Серія АГ №614225 з ЄДР, виданою Державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В02 №385934 ( копії довідки та свідоцтва про державну реєстрацію. у справі).

Відповідач ТзОВ «ТЕК «Рас Логістік», ідентифікаційний код 35774697, місцезнаходження : 79018 м.Львів, Залізничний район, вул.Олени Спетанівни, буд.47, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що підтверджується Довідкою АА №055963 Головного управління статистики у Львівській області, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №202454 ( копії довідки та свідоцтва в матеріалах справи).

21 жовтня 2009 року від ТзОВ «Тек «Рас Логістік» (відповідача по справі) було виставлено позивачу заявку №1202 П від 21 жовтня 2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м.Ізяслав-м.Маджибіж-Краківець-Корчова-33334 м.Гютерслох (Німеччина). Факт одержання позивачем зазначеної заявки у вказаний день підтверджується інформацією друкованою факсовим апаратом у верхній частині заявки №1202-П від 21.10.2010 року з наступним змістом :»ОТ:ТЕК РАС Логістік»номер телефона :8032 42452 66 21 окт.2009 17:28 СТР1»( копія в матеріалах справи).

На виконання цієї заявки позивачем 22.10.2009 року було подано під завантаження автомобіль д.р.н.09060 ВМ/АС6773 ХХ. На наступний день відправником ПП «Оптимал»було складено (CMR)№141602 від 23.10.2009 року та проведено замитнення на Хмельницькій митниці. Факт замитнення 23.10.09 року підтверджується проставленим штампом на CMR датованим 23.10.2009 року. Предметом перевезення був вантаж : 42 палети дров колених вагою брутто 22000 кг.

Як повідомляє позивач , інших заявок по даному перевезенню ним не укладалося; договір 668 від 21.10.09 р який вказаний в заявці між сторонами не укладався і такого договору , укладеного між ним та будь-яким суб»єктом господарювання не існує. Позивач пояснив про неможливість подання для огляду оригіналу міжнародної товаро-транспортної накладної №002/10/09/19558 від 28.10.2010 року, у зв»язку з тим, що при здачі вантажу вантажоодержувачу було віддано два примірники вказаної CMR , а останній третій примірник було відправлено на адресу відповідача разом із документами про оплату 13.11.2009 року, які було останньому вручено 18.11.2009 року. Відповідач доказів, в спростування наведеного і доведення зворотнього суду не надав.

Вартість перевезення була обумовлена сторонами у заявці 900 євро, що еквівалентно 11829,64 грн по курсу НБУ станом на 02.11.2009 року. Відповідно до погоджених в сторонами у заявці умов, розрахунок за перевезення повинен був бути проведеним протягом 10 календарних днів по наданню оригіналів документів.

13.11.2009 року позивачем відправлено на адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-0001497 від 02.11.2009 року, акт здачі-приймання робіт №0У-0001502 від 02.11.2009 року, податкову накладну №1514 від 02.11.2009 року та CMR №002/10/09/19558 від 28.10.2009 року, що підтверджується поштовою квитанцією від 13.11.2009 року, реєстром відправлення листів від 13.11.2009 року та повідомленням №28750905 про вручення рекомендованої кореспонденції 18.11.2009 року відповідачу( уповноваженій особі відповідача Казимирець). Доказів зворотнього відповідач суду не надав, дану обставину належними і допустимими доказами не спростував. Таким чином, свої зобов»язання за даним договором позивач виконав в повному обсязі, однак відповідач не здійснив жодної оплати за надані послуги перевезення по виставленому рахунку-фактурі та не повернув підписаного другого примірника акта здачі-приймання робіт (наданих послуг).

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом. Але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визначається господарська діяльність, пов”язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відносини пов”язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.909 ЦК України ( ст.307 ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона ( перевізник) зобов”язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов”язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач зобов”язання по наданню послуг виконав вартістю 11829,64 грн , що підтверджують наявні у справі документи; відповідач претензій не пред”являв, однак оплату не провів.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на час звернення з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем складає 11829,64 грн. За невиконання грошового зобов”язання, відповідно до ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 % річних та інфляційні (у листі заяві Вих. №34 від 05.02.2010 року, відповідно в сумах : 3% річних - 48,61 грн; інфляційні - 106,46 грн. У розрахунку першим днем прострочення боржника, з якого починається нарахування платежів є 01.12.2009 року. Інфляційні, відповідно до розрахунку, нараховані за грудень 2009 року; 3 % річних за період 01.12.2009 року по 19.01.2010 року).

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог , відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Лист за Вих.№34 від 05.02.2010 року, у якому позивач просить стягнути на його користь з відповідача 11984,71 грн заборгованості , в тому числі : 11829,64 грн. основного боргу, 48,61 грн 3 % річних та 106,46 грн. інфляційних нарахувань був скерований відповідачу рекомендованою кореспонденцією 08.02.2010 року та розцінюється судом як заява про збільшення позивачем позовних вимог, оскільки в цьому документі має місце збільшення суми по вимозі про стягнення інфляційних нарахуваннях.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Відповідач доводи позивача не спростував, докази належного виконання зобов”язання по оплаті отриманих від позивача послуг, суду не подав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що збільшені(за листом-заявою Вих.№3434 від 05.02.2010 року) позовні вимоги є документально обґрунтованими , підтверджені наявними у справі матеріалами та не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з державного мита, оплати послуг адвоката та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Із врахуванням того, що позивачем збільшено позовні вимоги до 11984,71 грн, а по платіжному дорученню №687 від 25.01.2010 року ним сплачено 118,90 грн. держмита, достягненню з позивача в доход державного бюджету підлягає 0,95 грн. державного мита.

Щодо витрат на оплату адвоката в сумі 500,00 грн, які позивач просить відшкодувати з відповідача, то ці витрати є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі документами, реально понесеними позивачем, а тому підлягають до задоволення.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підтверджені належними та допустимими доказами.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1,2,32,33,34,36,43,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.Збільшені (листом-заявою №34 від 05.02.2010 року) позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек «Рас Логістік»( м.Львів, вул.Олени Степанівни,будинок 47; код ЄДРПОУ 35774697) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 11984,71 грн заборгованості, 119,85 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.Достягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 0,95 грн. недоплаченого держмита.

5.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя