Ухвала суду № 95755167, 19.03.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/7437/13-ц

провадження 6/201/142/2021

УХВАЛА

19 березня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря – Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Надра» 01 липня 2013 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська суду від 08 жовтня 2013 року позовну заяву задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» загальний борг за кредитним договором від 22 грудня 2006 року в сумі 152588.34 долари США, що еквівалентно 1219638.60 грн., з яких: по кредиту сума заборгованості – 23638.61 доларів США, що еквівалентно 188943.41 грн., по відсоткам – 10263.75 долари США, що еквівалентно 82038.15 грн., заборгованість по комісії – 5035.06 доларів США, що еквівалентно 40245.23 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості – 110438.15 доларів США, що еквівалентно 882732.13 грн. і штраф за невиконання зобов`язань – 3212.77 долари США, що еквівалентно 25679.67 грн. та витрати на судовий збір в сумі 3441 грн., а всього 1223079 грн. 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року змінено рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2013 року в частині розміру стягнутої з відповідачів пені, а саме зменшено розмір стягнутої солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» пені за несвоєчасне погашення заборгованості з 110 438,15 дол. США, що еквівалентно 882 732,13 грн. до 5000,00 дол. США, що еквівалентно 39965,00 грн., зменшивши загальний розмір стягнутого боргу за кредитним договором № 8/2006/840-К/615-А від 22.12.2006 року до 47 150,19 дол.. США, що еквівалентно 376 871,46 грн.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2013 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судового збору – скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судовий збір з кожного по 1720 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та судових витрат. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року залишено без змін

ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 22 липня 2020 року звернулося до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження та ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження.

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 10 березня 2021 року звернулося до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. На підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів за їх відсутності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що заявник в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що інших відомостей відносно місцезнаходження чи примусового виконання або відомостей та належних та допустимих доказів на підтвердження того, що цей виконавчий лист, що видано судом, було втрачено, суду не надано.

Крім того слід зазначити, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що підтверджується матеріалами справи та самою заявою в якій він просить поновити вказаний строк, а також наданими та добутими доказами, однак суд може видати дублікати виконавчих документів, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Зі змісту ст. 55 ЦПК України вбачається, що заміна особи на правонаступника можлива у таких випадках: у разі смерті фізичної особи; у разі припинення юридичної особи; у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні; в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Так, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив/

Отже, укладанням договору відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшли не тільки права вимоги за кредитним договором, а також всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що первісний стягувач ПАТ КБ «Надра» в період з 30.12.2015 по 05 березня 2020 року (укладення договорів відступлення права вимоги) вчиняв хоч якісь активні дії, які б були спрямовані на з`ясування стану виконання відомого йому виконавчого провадження, його статусу та вчинених у ньому виконавчих дій, хоча мав об`єктивну можливість знати про належність виконання своїх прав у виконавчому провадженні та усвідомлювати про можливу ймовірність порушення таких прав учасниками виконавчого провадження, так як виконавчі листи представником були отримані 30.12.2015 року, про що є відмітка в матеріалах справи.

Таким чином ще первісним стягувачем було допущено надмірну процесуальну бездіяльність внаслідок довготривалої пасивної поведінки, а отже ще ПАТ КБ «Надра» було пропущено строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, і доказів поважності пропуску такого строку матеріали справи не містять і сторонами не надано суду.

Уклавши договір про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав та обов`язків кредитора в тому самому обсязі що мав і первісний кредитор ПАТ КБ «Надра» на момент укладення таких договорів (в тому числі й щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання, строк пред`явлення по якому пропущено). З цього слідує, що укладаючи договори про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» мало реальну можливість виявити ризики, пов`язані з наявністю строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання у зв`язку з наявною давністю ухвалення судового рішення (08 жовтня 2013 року). А звідси, допущена процесуальна бездіяльність первісного кредитора створює усі відповідні правові наслідки і для нового кредитора.

Відтак, саме по собі посилання заявника на те, що він набув статусу стягувача лише 05 березня 2020 року, а також те, що виконавчий лист було втрачено при пересилці, не може бути достатнім, об`єктивним та правомірним доводом для поновлення строку з пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання заявника, що виконавчі листи втрачено попереднім стягувачем, оскільки зазначене не підтверджено належними та допустими доказами, таким чином та з урахуванням вище викладеного та зазначеного, заява не обґрунтована, не підтверджена та безпідставна, передбачених законом підстав на даний час для її задоволення немає.

З урахуванням наведеного та встановленого судом при розгляді вказані заявником у заяві обставини не свідчать про втрату виконавчих листів, і лише є його припущенням, на чому не може ґрунтуватися судове рішення, а тому підстав та доказів, що виконавчі листи було втрачено не надано.

Судом також встановлено, що у заяві не зазначено обставини які свідчать про поважність пропуску вказаного строку з поважних причин, оскільки з вказаною заявою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»звернулося до суду лише 10 березня 2021 року, крім того у заяві останній про це не зазначає та на підтвердження не надано жодного доказу, що цей строк дійсно було пропущено саме з поважних причин і є передбачені законом підстави для його поновлення.

Слід звернути увагу, що підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку, а перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі та заяві доказів.

Проте в цій заяві не зазначено об`єктивних причин та обставин та не було надано відповідних доказів на підтвердження зазначеного та, що вказаний строк було пропущено саме з поважних причин та є передбачені законом підстави для його поновлення.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що причини з яких було пропущено строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання по цій справі не є поважними, також за таких обставин, чинним законодавством не передбачено видачу дублікатів виконавчих листі, а тому видавати дублікати виконавчих листів на теперішній час немає законних підстав, а тому заява не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів, оскільки вона не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення немає, а тому вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 12,13, 55, 76,77, 81, 84, 89, 258, 259, 260, 261, 353, 442, 443, п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 19 березня 2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя