Рішення № 95755129, 24.03.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2790/20

Провадження № 2/211/284/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 березня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Зайцевої А.М.,

у відсутність сторін, представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -

встановив:

Позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зазначивши, що відповідачам щомісячно, відповідно до тарифів на вказані послуги здійснювалося постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.04.214 по 01.02.2020 за надані послуги в сумі 25017,40 грн, з яких за централізоване опалення в сумі 22723,24 грн. та гаряче водопостачання в сумі 2294,16 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 25.01.2021 представник позивача ОСОБА_4 наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце слухання справи в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України, відзиву на позов не подали.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні 25.01.2021заявлені вимоги не визнав з підстав, викладених у відзив на позов.

В обґрунтування відзиву (а.с. 47-49) ОСОБА_1 зазначено, що він з 2009 року по 05.09.2012 мешкав з батьком за іншою адресою, а з 31.08.2012 по 31.03.2013 рік працював в м. Здолбунів, що підтверджується договором, а з 03.06.2013 по 19.10.2019 винаймав житло за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується договором про найм житла. З жовтня 2019 року по теперішній час він винаймає житло та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором про найм житла. Його проживання з 2009 року по теперішній час в іншому місті підтверджує факт того, що він не є споживачем наданих позивачем послуг а тому останній не має права стягувати з нього кошти за не отримані ним послуги. Він не сплачував за послуги, які йому не надавалися, не був ознайомлений із зазначеним договором та не отримував жодних відомостей про послуги позивача до моменту отримання судової повістки про виклик до суду. До того ж вважає, що борг, який виник за період з 01.01.2014 по 01.02.2017 не підлягають задоволенню у зв`язку із закінченням строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні вимог за вказаний період. Тому просить відмовити в задоволенні вимог та застосувати строк позовної давності за період з 01.01.2014 по 01.02.2017.

В обґрунтування відповіді на відзив (а.с. 58) представник позивача зазначила, що за інформацією про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_1 з 14.03.2008 зареєстрований за вказаною адресою.

Суд, вислухавши представника позивача, відповіадча ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з частиною першою статті 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26-29), та є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надаються КПТМ «Криворіжтепломережа» за вказаною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).

Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2014 по 01.02.2020 за надані послуги складає 25017,40 грн., з яких 22723,24 грн - за централізоване опалення; 2294,16 грн. - за гаряче водопостачання (а.с. 7-8).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Так, відповідачем ОСОБА_1 в якості доказу, як на підставу своїх заперечень, надано до суду копії договору № 01 оренди квартири від 03 червня 2013 року, який не містить підписів сторін договору та відповідно до якого ОСОБА_1 як наймач, прийняв у платне довгострокове користування квартиру АДРЕСА_4 строком на 1 рік з можливою пролонгацією (а.с. 52-53).

Відповідно до договору оренди приміщення від 10 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 як орендар, отримав у тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , на період з 21 жовтня 2019 року по 20 квітня 2020 року з можливим продовженням строку договору (а.с. 54).

Суд критично відноситься до наданих відповідачем доказів та погоджується із запереченнями представника позивача, що сам по собі факт укладення вказаних договорів не свідчить про фактичне проживання відповідача ОСОБА_1 у спірний період за адресою, відміною від адреси зареєстрованого місця проживання.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності укладеного між ним та позивачем договору та не проживання його у житловому помешканні, суд вважає необхідним зазначити, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Частинами другою, третьою статті 264 ЦК визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається з наданого суду розрахунку (а.с.7), за вказаною адресою відповідачами частково сплачувалась заборгованість за отримані послуги в тому числі в жовтні та грудні 2016 року, січні, листопаді та грудні 2017 року, що свідчить про переривання строку позовної давності, оскільки позовну заяву подано до суду у травні 2020 року.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача суму боргу за послуги постачання теплової енергії.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2102,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача, з врахуванням роз`яснень, викладених в пункті 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-288 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342184, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9) заборгованість за період 01.01.2014 по 01.02.2020 за надані послуги в сумі 25 017 (двадцять п`ять тисяч сімнадцять) гривень 40 коп., з яких 22 723 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять три) гривні 24 коп. - за централізоване опалення; 2 294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 16 коп. - за гаряче водопостачання.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судовий збір в сумі в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп., тобто по 700 (сімсот) гривень 67 коп. з кожного.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 березня 2021 р.

Суддя Н.Г.Середня