Рішення № 95750826, 24.03.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1910/20

Провадження № 2/192/190/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Тітової О.О.,

за участю секретаря - Гаспаряна В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Солоне Дніпропетровської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 28.11.2017 в загальній сумі 87893 грн. 20 коп. станом на 11.10.2020. Заборгованість складається з 58894,78 грн. – тіла кредиту, 8318,54 грн. – прострочених відсотків та 20579,88 – відсотки нараховані на прострочений кредит. Також позивач просив стягнути з відповідача у відшкодування понесених витрат по оплаті судового збору 2 102 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при укладенні договору з відповідачем сторони керувались положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання. Відповідач особистим підписом в заяві підтвердив, що проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши відповідну заяву відповідач отримав доступ до всіх без виключення послуг банку, а між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банком було відкрито картковий рахунок із кредитним лімітом та відповідачу надано у користування кредитну картку. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 40000 грн. Таким чином, позивач зазначає, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач в порушення договірних зобов`язань зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 87 893 грн. 20 коп. станом на 11.10.2020.

Ухвалою суду від 11 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з їх викликом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, подав заяву в якій просив слухати справу у відсутність представника, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності належно повідомлених учасників справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оглянувши веб-сайт за посиланням https://privatbank.ua/terms, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач ОСОБА_1 28 листопада 2017 року підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 11).

Матеріали справи містять витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» які не підписані відповідачем (а.с.12-59).

З довідки позивача вбачається, що відповідачу були надані кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття – 28.11.2017, терміном дії до 09/21, № НОМЕР_2 від 08.04.2019 терміном дії до 01/23, № НОМЕР_3 від 03.08.2019 строком дії до 02/23 та № НОМЕР_4 від 26.07.2019 строком дії до 05/23 (а.с.9). Отже, кредитна картка перевипускалась.

Згідно з наданим банком розрахунком, викладеним у двох документах за період з 28.11.2017 по 31.08.2019 та з 01.09.2019 по 11.10.2020 заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 11.10.2020 року становить 87 793 грн. 12 коп., з яких: 58894 грн.78 коп.. – тіло кредиту, 8318 грн. 54 коп. – прострочені відсотки та 20579 грн. 88 коп.– відсотки нараховані на прострочений кредит.

Водночас, у заяві підписаній відповідачем 28 листопада 2017 року не зазначено розмір кредитного ліміту, процентну ставку, відповідальність за порушення умов договору.

Згідно виписки за договором ОСОБА_1 № б/н, складеної станом на 15.10.2020 вбачається здійснення різноманітних операцій за рахунками виданих кредитних карток (а.с.70-71).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Отже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З наданого розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача станом на 11.10.2020 за тілом кредиту становить 58 894 грн. 78 коп.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами.

У Анкеті-заяві від 28 .11.2017 базова процентна ставка за кредитом не визначена.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані відповідачем.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

З оглянутого в порядку ст. 85 ЦПК України за клопотанням представника позивача веб-сайту, вбачається, що за посиланням https://privatbank.ua/terms Архів договорів - більше - на сторінці 4 розміщено файл з найменуванням «Повний договір (актуальний на 01.10.2017 р.)», розділ 2.1.1. При огляді судом встановлено, що відомості про розміщення вказаного файлу із розділом 2.1.1 на зазначеному сайті на момент підписання заяви відповідачем 28.11.2017 відсутні.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження№ 14-131цс19).

Суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17, оскільки спірні правовідносини та правовідносини, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, хоча і стосуються іншого відповідача, проте за характером є тотожними.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за кредитним договором.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти банк неправомірно відносив як на погашення кредиту, так і на погашення процентів, в той час як процента ставка договором не передбачена.

За таких обставин, суд вважає, що нарахування відсотків суперечить умовам договору, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Між тим, з виписки по рахунку вбачається, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, поповнював рахунок, здійснював інші платежі та погашав заборгованість за кредитом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що станом на 11.10.2020 року відповідач вносив грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, однак позивачем безпідставно було погашено за рахунок кредитних коштів відсотки у загальному розмірі 58 286 грн. 23 коп.

Розрахунок заборгованості відповідача містить графу із назвою «Відсотки погашені за рахунок кредита», однак загальна сума відсотків позивачем не вказана.

З матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості, наданого банком вбачається, що відсотки за кредитом погашалися за рахунок кредитних коштів, хоча матеріали справи не містять доказів того, що сторони дійшли домовленості щодо їх нарахування.

Враховуючи, що заборгованість відповідача станом на 11.10.2020 за тілом кредиту становить 58 894,78 грн., вказана заборгованість підлягає зменшенню на суму погашених за рахунок кредиту процентів – 58 286 грн. 23 коп.

Отже, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі 608 грн. 55 коп. ( 58894,78 грн. – 58286,23 грн. = 608,55 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково, однак з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», суд вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у мінімально встановленому законом розмірі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 257, 264, 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст.89, 141, 209, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.11.2017 у розмірі 608 грн. 55 коп. (шістсот вісім гривень 55 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні)

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ № 14360570, рахунок № НОМЕР_5 , МФО №305299).

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 24 березня 2021 року

Суддя О.О. Тітова