Рішення № 95750570, 24.03.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/2971/20

Провадження №2-др/204/5/21

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

24 березня 2021 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшли заяви відповідача та третьої особи ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, а саме стосовно розподілу судових витрат сторін по даному спору, з урахуванням витрат відповідача та третьої особи ОСОБА_2 на правову допомогу у розмірі по 5000 грн кожному.

18 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив, у якому представник позивача вважає, що сума витрат, що заявлена представником відповідача, значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Крім того, така сума витрат є неспівмірною із складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, а тому в разі наявності підстав для компенсації цих витрат, їх сума підлягає зменшенню. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.

У клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, яке також надійшло на адресу суду 18 березня 2021 року, представник позивача звертає увагу на те, що завищена ціна 1 години за підготовку та подачу пояснень третьої особи 600 грн (при цьому прожитковий мінімум в Україні на місяць для працездатної особи становить 2270 грн), витрачено всього 1 годину часу на виконання робіт, підготовка до цієї судової справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адвокатом складено лише один процесуальний документ – пояснення. Третя особа безпідставно в прохальній частині вказує на розмір компенсації на правову допомогу у розмірі 5000 грн, при цьому аргументуючи на надаючи детальний опис виконаних робіт на суму 600 грн. Враховуючи викладене, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що сума витрат, що заявлена представником відповідача, значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, сума витрат є неспівмірною із складністю цивільної справи та не є пропорційною щодо витраченого часу, а також не є доведеною, що була фактичною та неминучою. У зв`язку з викладеним просив зменшити до мінімально розумної суми, що підлягає компенсації відповідно до діючого законодавства.

Учасники справи, про слухання справи повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули; представник відповідача та третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Нугаєва В.В. подала до суду заяви, в яких заявлені вимоги підтримала та просила провести судове засідання без її та відповідача і третьої особи ОСОБА_2 присутності, інші учасники справи причини неявки не повідомили.

На підставі частини четвертої статті 270 ЦПК України справу розглянуто без присутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити у справі додаткове рішення з наступних підстав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини дванадцятої статті 141 ЦПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N 362/3912/18 (провадження N 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі N 201/14495/16-ц (провадження N 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своєму відзиві відповідач зазначав суду, що ним буде орієнтовано витрачено судових витрат у розмірі 5000 грн (т.1 а.с.160-167).

Також в матеріалах справи міститься заява про розподіл судових витрат по справі, у якій представник відповідача просив після ухвалення рішення у справі №204/2971/20 ухвалити додаткове рішення, яким розподілити судові витрати сторін по даному спору, з урахуванням витрат відповідача на правову допомогу, докази понесення яких буде надано суду в строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т.1 а.с.179).

18 грудня 2020 року третьою особою ОСОБА_2 було подано заяву про розподіл судових витрат по справі, у якій вона просила після ухвалення рішення у справі №204/2971/20 ухвалити додаткове рішення, яким розподілити судові витрати сторін по даному спору, з урахуванням витрат ОСОБА_2 на правову допомогу, докази понесення яких буде надано суду в строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т.2 а.с.120).

Наданими заявниками доказами підтверджений факт того, що заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами щодо понесних витрат на професійну правничу допомогу у вказаній цивільній справі були направлені учасниками справи 08 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку, тобто протягом строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (т.2 а.с.173).

Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2021 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовлено.

На підтвердження понесених судових витрат відповідачем надано копію Договору 17/08 про надання правової допомоги від 17 серпня 2020 року; рахунок №1 від 17 серпня 2020 року за надання правової допомоги у серпні 2020 року у сумі 2500 грн; рахунок №2 від 17 грудня 2020 року за надання правової допомоги у вересні-грудні 2020 року у сумі 2500 грн; Додатковий договір №1 до договору про надання правової допомоги №17/08 від 17 серпня 2020 року; детальний опис робіт (наданих послуг) по Договору про надання правової допомоги №17/08 від 17 серпня 2020 року, складений 02 лютого 2021 року, на загальну суму 5000 грн; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до договору про надання правової допомоги №17/08 від 17 серпня 2020 року, складений 02 лютого 2021 року, де вартість наданих послуг складає 5000 грн; копію квитанції №0.0.1804124002.1 від 17 серпня 2020 року, відповідно до якої відповідач перерахував АБ ОСОБА_5 2500 грн; дублікат квитанції №0.0.1949405718.1 від 19 грудня 2020 року, відповідно до якої відповідач перерахував ОСОБА_6 АБ 2500 грн за надання правової допомоги у вересні-грудні 2020 року згідно рахунку 2 від 17.12.2020 (т.2 а.с.161-168).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що витрати понесені відповідачем на оплату послуг адвоката є співмірними та підтверджуються належними і допустимими доказами. В той час як доводи представника позивача щодо неспівмірності таких витрат не підтверджені жодним доказом та обмежуються лише загальними висловлюваннями, а тому підстави для зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу відсутні. Крім того, судом враховується, що дана категорія справи не відноситься до малозначних та віднесення такої справи позивачем до малозначних справ суперечить діючим нормам Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь третьої особи ОСОБА_2 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу судом враховується наступне.

Третя особа ОСОБА_2 на підтвердження понесених нею судових витрат надала суду наступні докази: копію Договору 17/12 про надання правової допомоги від 17 грудня 2020 року; детальний опис робіт (наданих послуг) по Договору про надання правової допомоги №17/12 від 17 грудня 2020 року на суму 600 грн за підготовку та подачу пояснень третьої особи щодо позову та відзиву, складений 02 лютого 2021 року; Додатковий договір №1 до договору про надання правової допомоги №17/12 від 17 грудня 2020 року на суму 600 грн; рахунок №1 від 17 грудня 2020 року на суму 600 грн за надання правової допомоги у грудні 2020 року; дублікат квитанції №0.0.1946301928.1 від 17 грудня 2020 року, відповідно до якої третя особа ОСОБА_2 перерахувала ОСОБА_6 АБ 600 грн за надання правової допомоги у грудні 2020 року згідно рахунку №1 від 17.12.2020; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до договору про надання правової допомоги №17/12 від 17 грудня 2020 року, складений 02 лютого 2021 року, на суму 600 грн (т.2 а.с.179-184).

Таким чином, враховуючи, що третя особа ОСОБА_2 заперечувала проти позовних вимог, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь третьої особи ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600 грн. Належних та допустимих доказів третьою особою ОСОБА_2 на понесення нею судових витрат на правову допомогу ще на суму 4400 грн суду не надано, а тому в даній частині судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн та користь третьої особи ОСОБА_2 – 600 грн.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: