Рішення № 9575040, 12.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10 Справа № 8/111

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 1901 грн. 50 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача Довгопола М.Е. - старший інспектор юридичного відділу, - довіреність № 18-01-00105 від 13.01.09 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 1720,49 грн., пені у сумі 176,69 грн. та 3 % річних у сумі 4,32 грн., нарахованих позивачем у звязку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди, укладеного між сторонами 25.09.07 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 29.04.10 року до 12.05.10 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1, 21).

Згідно п.3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року №01-8/622 «Про деякі питання практики застосування статті 20 ГПК України»та абз. 4 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Судом 16.04.10 року за вих. 486 та 30.04.10 року за вих. №567 спрямовано на адресу відповідача (м. Луганськ, вул. Совєтська, 36/39), відповідно, ухвалу про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду.

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання справи.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача та заявив. що він вважає, що дії відповідача спрямовані на навмисне затягування судового процесу.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3, ч.3 ст.22. ст.ст.ж32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

25.09.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди державного майна №002949/09, згідно якому позивач надав відповідачу в оренду строком до 24.09.2009року нежитлові приміщення площею 178,7 м2, розташовані на першому поверсі десятиповерхової будівлі інженерно-лабораторного корпусу (кімнати №№106-110, 112-114), яка знаходиться на балансі УДПІСЗГ «Діпропромтеплиця»та розташована адресою: м. Луганськ, вул. Магнітогорська, 2 (а.с.4-5), що підтверджується актом прийому-передачі від 25.09.2007 року, який підписано відповідачем та повноважним представником позивача (а.с.6).

Відповідно до п. 3.1.1. договору відповідач зобовязався щомісячно, не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати до Державного бюджету України орендну плату у сумі 1324,88 грн. (за базовий місяць травень 2007 року), з наступним корегуванням її на щомісячний індекс інфляції.

Орендар зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.4), однак, належним чином не виконував цю умову договору.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.10.1), при цьому орендар у разі не сплати або несвоєчасної сплати орендної плати сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, незалежно від часу виникнення боргу, а також 3% річних від простроченої суми (п.10.2).

За період з грудня 2008 року по червень 2009 року орендар не сплачував орендну плату, у зв'язку з чим за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі РВ ФДМУ) рішенням господарського суду Луганської області від 18.08.09 року (справа №18/146пд) з орендаря стягнуто борг з орендної плати у сумі 11443,51 грн., пеню у сумі 985,14 грн. та 3% річних у сумі 46,26 грн.; розірвано вищезгаданий договір та зобов'язано орендаря звільнити займане приміщення (а.с.11-12).

До винесення вищезгаданого рішення суду відповідач впродовж липня та серпня 2009 року продовжував користуватися предметом оренди та не сплачувати орендну плату, у зв'язку з чим йому нараховано основний борг з орендної плати у сумі 1720,49 грн., пеню у сумі 176,69 грн. та 3% річних у сумі 4,32 грн., - які він не сплатив.

Ця обставина стала підставою для звернення РВ ФДМУ з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як сказано у частинах 1 та 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та зобов'язання виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

Згідно частині 1 ст.202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До числа правочинів належить договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

Права та зобовязання сторін виникають відповідно до договору.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Правовідносини, що мають місце між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі ЗУ №2269-ХІІ)).

Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ (а також ст. 797 ЦКУ) за користування майном, у т.ч. нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ; ст. 19 ЗУ №2269-ХІІ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

Як стверджує позивач, відповідач в період з липня по серпень 2009 року не вносив орендну плату, що підтверджуються документальними доказами та розрахунками, наданими позивачем до справи (а.с.7-9).

Отже, відповідач припустився порушення своїх зобовязань за договором оренди. Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а пунктом 1 частини 1 ст. 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобовязань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.

Частиною 1 ст. 10 ЗУ №2269-ХІІ обовязок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном віднесено до істотних умов договору оренди.

Позивач належним чином довів суду, що орендарем порушено умови договору про своєчасну та у повному обсязі сплату орендної плати, а також про повернення предмету оренди після закінчення терміну дії договору оренди.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної умови договору оренди, підтверджено матеріалами справи. Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від сплати орендної плати у спірній сумі, а також продовження користування предметом оренди після розірвання договору оренди.

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що відповідно до п.35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»позивач у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави звільнений від сплати державного мита, керуючись ст.ст. 44, 47, 47-1 та 49 ГПК України, суд стягує з відповідача на користь Державного бюджету України судові витрати, а саме на підставі:

п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету державне мито у сумі 102,00 грн.;

розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №825 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16, 203,509, 610, 611, 759,762, 782, 785 та 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 2.10,18,19,26,29 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

31113094700002, банк ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, - заборгованість з орендної плати у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 49 коп., пеню у сумі 176 (сто сімдесят шість) грн. 69 коп. та 3% річних у сумі 4 (чотири) грн. 32 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили;

31118095700006, банк ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Ленінській обєднаній державній податковій інспекції у місті Луганську;

31211259700006, банк ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, КБК 22050000, символ звітності банку 259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.05.10 року за згодою представника позивача оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду області у десятиденний термін з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.05.2010 року.

Суддя А.П.Середа