Вирок № 95750308, 24.03.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5012/20

(1-кп/199/246/21)

ВИРОК

іменем України

24 березня 2021 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Дяченко І.В.,

секретаря судового засідання - Тюменцевої М.О.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12020040630000616 від 20.04.2020 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, із неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України, -

за участю:

прокурора - Шелиха В.О.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Тураєвої О.М.,

перекладачів - Капітули Л.В., Поліщук Р.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2020 приблизно о 22-25 годині ОСОБА_1 перебував біля будинку АДРЕСА_2, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_2 . В той же день, тобто 19.04.2020, приблизно о 22-30 годині між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебували у вказаному місці, на фоні неприязних стосунків стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 раптово виник умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізовуючи свій умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, 19.04.2020 приблизно о 22-35 годині ОСОБА_1 , продовжуючи перебувати біля території домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи умисно, стоячи обличчям до ОСОБА_2 на відстані витягнутої руки, своєю правою рукою дістав із своєї кишені, одягнутої на ньому куртки, металевий предмет, схожий на ніж, та, утримуючи його за руків`я цією ж рукою, наніс один удар справо наліво в область носу ОСОБА_2

ОСОБА_2 виставив перед собою обидві руки з метою особистого захисту і в цей час ОСОБА_1 , не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, утримуючи металевий предмет, схожий на ніж, наніс ще один удар в область лівого передпліччя в верхній третині ОСОБА_2 , після чого, вважаючи свої протиправні дії доведеними до кінця, ОСОБА_1 з місця вчиненого злочину зник.

В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: садна на лівій щоці з переходом на область проекції тіла нижньої щелепи ліворуч, садна на задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині, які за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають скороминущі наслідки, на підставі пункту 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ від 17.01.1995 року №6 та колото-різаної наскрізної рани носу, що починається раною на лівому крилі носу з ушкодженням шкіри верхньої губи ліворуч, наскрізно ушкоджуючи по своєму ходу носову перепинку та закінчується раною на правому крилі носу, які відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що зумовлюють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день, на підставі пункту 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ від 17.01.1995 року №6.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що він 19.04.2020 о 21-00 годині вийшов з дому та дійшов до зупинки біля парку. На зупинці він зупинив машину. Автомобіль довіз його до магазину АТБ. В магазині він придбав дві пляшки слабоалкогольного напою «Рево», вийшов з магазину та зустрів знайомого ОСОБА_3 , з яким раніше ходив на футбол. Він дав йому пляшку «Рево» та вони стояли біля «АТБ». Приблизно о 22-25 годині до них під`їхала патрульна поліція, співробітники якої запитали у них, чи бачили вони бійку. Вони відповіли, що ні. Співробітники поліції попросили їх надати свої паспорти та телефони. Він надав. Останні переписали його особисті дані та сфотографували. ОСОБА_3 не мав з собою паспорт, тому він назвав тільки своє прізвище. Співробітники їх оглянули на наявність крові на одязі, нічого на них не виявили. Потім поліцейські звинуватили його в тому, що його телефон крадений, але він відповів, що має коробку та чек на цей телефон. Він дуже розхвилювався. Поліція їх відпустила і він зловив машину та поїхав додому, ОСОБА_3 також направився додому. В той вечір він не бачив ніякої бійки, не чув криків біля магазину «АТБ». Він випив тільки стакан пива вдома, а потім пляшку слабоалкогольного напою. Приїхавши додому, він одразу розповів все матері. Остання сварила його за те, що він пив «Рево», а батько його в той час спав. Взагалі в той вечір він їхав до свого брата, але не доїхав до нього, бо зустрів свого старого знайомого ОСОБА_3 . Раніше він не зустрічався з потерпілим ОСОБА_2 , в суді його побачив вперше, свідків також раніше не зустрічав. Не розуміє, чому потерпілий та свідки вказують на нього, як на особу, яка спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_2 . ОСОБА_3 з того вечора він більше не бачив. Останній схожий на нього. Він вважає, що потерпілий та свідки переплутали його з ОСОБА_3 . Його мати писала заяву до поліції з приводу його особистих даних. Він не вчиняв того, в чому його звинувачують, а тому не визнає і позов потерпілого, просить суд в ньому відмовити.

Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, в межах висунутого прокурором обвинувачення, яка повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-показами потерпілого ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що він ввечері 19.04.2020 разом зі своїм сином ОСОБА_6 зустріли знайомого ОСОБА_7 біля супермаркету «АТБ». Вони спілкувались хвилин 10-15, а коли вже почали розходитись, то почули крики та побачили, як біжить невідомий чоловік, а його наздоганяють двоє молодих хлопців. Як потім стало відомо, це був обвинувачений ОСОБА_1 та його знайомий ОСОБА_3 . Вони бачили, як останні наздогнали того чоловіка, вдарили, від чого той впав, та побігли у напрямку дома, де він проживає. Він із сином та своїм знайомим не втрутились у цей конфлікт. Вони розпрощались та розійшлись. Він із сином пішли по вул. Гуртовій і побачили, як під парканом на узбіччі дороги лежить чоловік, а інший чоловік б`є його ногами в область голови, викрикуючи: «Хочу вб`ю - хочу не вб`ю». Поряд стояв інший чоловік та говорив: « ОСОБА_1 , заспокойся, ти його вб`єш». Він зупинився та сказав, що йому не потрібен конфлікт із ними, але він викличе поліцію. Ці два чоловіка - обвинувачений ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підійшли ближче до нього, він відштовхнув ОСОБА_1 . В цей час до них підійшов ОСОБА_7 на допомогу, а чоловік, який лежав під парканом, прийшовши до тями, сховався під плитами. Всі трохи заспокоїлись. Він знову пригрозив викликати поліцію. Ситуація заспокоїлись та вони всі почали розходитись, кожен в свій бік. Він із сином пішли в сторону дома. В цей момент він озирнувся та побачив, як до них підбігає ОСОБА_1 і ОСОБА_3 починає теж наближатись. Він сховав свого сина за спину. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підбігли ближче до нього та ОСОБА_1 почав нападати. Останній заніс руку над ним та наніс удар. Він побачив на собі кров та почав захищатись, виставив ліву руку перед собою, а потім і праву. ОСОБА_1 наніс ще один удар. Це був удар по його лівій руці. Потім він бачив, як ОСОБА_1 перекидає ніж з однієї руки до іншої. В момент, коли обвинувачений наносив удари, він ножа не бачив. Але розуміє, що це було лезо того самого ножа за характером своїх поранень. ОСОБА_7 побачивши, що коїться почав кричати та наближатись до них. ОСОБА_1 одразу втік. ОСОБА_3 , який його не бив, спочатку говорив, що все відшкодується, але через деякий час теж зник. Коли підбіг ОСОБА_7 до них, нападники вже втекли, останній викликав швидку. На розі вулиць стояла машина служби охорони «Гуард». Охоронці із неї вибігли та підбігли до них, допомогли викликати швидку допомогу та поліцію. Він їм розповів куди побігли чоловіки, які на нього напали. Потім приїхала швидка та його забрали до лікарні. Туди вже приїхала поліція та показала фотографії чоловіків, серед яких був обвинувачений ОСОБА_1 . Він надав пояснення співробітникам поліції. Надавав пояснення і ОСОБА_7 . Як потім стало відомо, цих хлопців затримав спецпідрозділ «Корд» приблизно о 01-00 годині за магазином «АТБ». Конфлікт між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 відбувся приблизно о 22-35 годині біля буд № 35А по АДРЕСА_2. Останній був одягнутий в куртку та темні штани, він був без маски, а у ОСОБА_3 маска була одягнута на підборіддя. Він їх розгледів, бо на вулиці був ліхтар. ОСОБА_1 в той момент, коли намагався нанести удари, звертався тільки до нього та казав «Зараз я тебе поріжу, ти мені за все відповіси!». Сину він не погрожував. ОСОБА_3 не наносив йому ударів, а тільки стояв поряд із ОСОБА_1 ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження: розрізана щока, права сторона носу, пробита носова перегородка, також в нього була порізана рука, куртка та кофта під нею. Він лікувався в четвертій лікарні. Кілька разів йому знімали шви. На цей час він ще проходить лікування, бо в нього не загоїлась носова перетинка. Йому не відшкодована моральна та матеріальна шкода, він має претензії до обвинуваченого ОСОБА_1 , тому він і подав позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 301,46 гривень та моральної шкоди в сумі 150 000,00 гривень. Саме ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження, а ні ОСОБА_3 . Він наполягає на покаранні по всій суворості закону;

-показами свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він у вечорі на свято Пасхи 2020 року випадково зустрівся біля магазину «АТБ» на вул. Гуртової в м. Дніпро зі своїм знайомим ОСОБА_2 , який був із сином. Вони поговорили кілька хвилин та почали розходитись. ОСОБА_2 пішов в бік вул. Гуртової. Він побачив, як двоє хлопців бігли за чоловіком, та, наздогнавши, збили його з ніг і почали бити. Потім стало відомо, що це був обвинувачений ОСОБА_1 зі своїм другом. ОСОБА_2 як раз йшов у їхньому напрямку. Він побачив, як чоловік, якого били, піднявся та став знову убігати. ОСОБА_2 з дитиною зникли з його поля зору. В їх бік тікав і чоловік, якого били. Він подзвонив ОСОБА_2 , але той не відповів, тому він пішов за ним, та побачив, як останній сварився з обвинуваченим ОСОБА_1 , який виказував погрози. Побачивши його, ОСОБА_1 почав віддалятися від потерпілого. Поспілкувавшись з ОСОБА_2 , знову розійшлися. Відійшовши від ОСОБА_2 на метрів 50, він знову почув сварку та одразу почав іти у його бік. Підбігаючи до них, він крикнув ОСОБА_1 : «Що ж ти ніяк не заспокоїшся?!», і в цей момент останній замахнувся перед обличчям ОСОБА_2 . Другий невідомий чоловік стояв праворуч від потерпілого, а позаду потерпілого стояв його син. Коли він крикнув ОСОБА_1 , той почав відбігати від них у бік магазину «АТБ» та зник з поля його зору. Другий чоловік почав щось пропонувати потерпілому, а потім теж втік. Підійшовши ближче до ОСОБА_2 , він побачив рану у останнього на обличчі. Він почав викликати швидку на прохання ОСОБА_2 та побіг йому за водою, салфетками, бо потерпілий був весь в крові. Коли вони промили рану, він побачив рвану-різану рану на обличчі. Конфлікт між потерпілим та обвинуваченим відбувався під ліхтарем, тому він запам`ятав обвинуваченого. Другого чоловіка він не розгледів, бо він стояв поряд із ОСОБА_2 . Він провів сина потерпілого додому та поїхав із ОСОБА_12 в швидкій до лікарні. Коли були нанесені тілесні ушкодження потерпілому, він знаходився на відстані 10 метрів він нього, та добре розгледів того, хто наносить удари ОСОБА_12 . Це був саме ОСОБА_1 . Він наносив удар правою рукою викидом руки з права на ліво. Він не бачив ударів від другого хлопця. Він не бачив ніякого предмета в руках у ОСОБА_1 , але судячи по характеру тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 , вони могли бути спричинені лезом ножа. На його думку, конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся через те, що останній хотів захистити чоловіка, якого бив ОСОБА_1 ;

-показами свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює фельдшером на швидкій. Їм надійшов виклик на виїзд до чоловіка з порізаним обличчям. Прибувши на місце, вона побачила чоловіка з порізом на обличчі. В останнього була розрізана щока та пазух носа зліва. Обличчя його було в крові, а одежа розірвана. Потерпілому надали першу медичну допомогу: заклеїли рани, наклали пов`язки, після госпіталізували до лікарні. Зі слів постраждалого, відомо, що останній йшов з магазину, побачивши бійку, намагався її спинити, але на нього напали;

-показами свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні показав, що він працює в охороні «Гуард» та 19.04.2020 був на чергуванні. В той день приблизно о 22-30 годині він сидів з напарником в машині. Напарник спав. Він звернув увагу на молодих чоловіків, які рухались в бік вулиці Гуртової в м. Дніпро від магазину «АТБ». Вони пройшли від нього в 5-7 метрах, поводили себе неадекватно. Він вважає, що вони були в стані сп`яніння. Один з них впав та вони почали боролися. Потім він їх побачив вдруге через хвилин 30. Вони рухались з боку вулиці Гуртової в бік вулиці Передова. Хвилин через 10 ці парні бігли в зворотній бік, в напрямку АТБ. Один з них це обвинувачений ОСОБА_1 . Хлопці були одягнути в темні куртки. Після того, як пробігли хлопці, він вийшов з машини та побачив як підходить потерпілий ОСОБА_2 , який тримався руками за обличчя, його руки були в крові. Останній був з дитиною. Ще один чоловік побіг до магазину. Він запитав, що трапилось, на що потерпілий ОСОБА_2 відповів, що його порізали хлопці. Потім повернувся чоловік з водою та салфетками, це був знайомий ОСОБА_2 . Він одразу викликав швидку. Він не бачив, які саме ушкодження були у потерпілого ОСОБА_2 , бо останній постійно тримав руку на обличчі. Співробітники швидкої сказали йому, що у нього порізаний ніс;

-показами свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні пояснив, що він є батьком обвинуваченого ОСОБА_1 19.04.2020 вони з родиною повечеряли та він ліг спати. Який був час, він не пам`ятає. Потім його розбудила жінка та повідомила, що в їх сина взяли персональні дані. Приблизно через місяць до них приїжджав дільничний поліцейський та питав про бійку. Син сказав, що в ніякій бійці він участі не приймав. Син можливо вживає слабоалкогольні напої. Особисто він не був свідком подій, знає зі слів жінки. Їм погрожували поліцейські, у зв`язку з чим вони писали заяву на ім`я начальника райвідділу Амур-Нижньодніпровського району, та вони отримали відповідь, яку не оскаржували. Вони з жінкою не розуміють, чого саме їх сина обумовлюють та звинувачують у побитті чоловіка, він цього не робив;

-показами свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її син. 19.04.2020 вона зі своїм сином та чоловіком ОСОБА_16 були вдома. Вони повечеряли, ніхто з них спиртні напої не вживав. О 21-30 годині син ОСОБА_1 зібрався, щоб поїхали до племінника. Приблизно о 22-00 годині він пішов з дому, а повернувся вже близько опівночі. Син розповів, що доїхав до магазину «АТБ» на попутці, зайшов та купив особі напій «Рево», вийшов з магазину та попрямував в бік нової траси. В цей час до нього під`їхали співробітники поліції, почали оглядати, забрали телефон. Останні повідомили, що телефон крадений. Вони його сфотографували, відправили ці фото комусь. Потім вони повернули паспорт та відпустили сина і він направився одразу додому. Телефон йому повернули. На наступний день вони хотіли поїхати та написати заяву до поліції з приводу крадіжки особистої інформації сина, але до них самі приїхали співробітники поліції. Хотіли отримати покази від сина, але останній був на роботі. Залишили свій номер телефону та попросили передзвонити, як син з`явиться вдома. Коли син повернуся додому 19.04.2020, він був в чистому одягу, без пошкоджень. До родичів в ту ніч він так і не доїхав. Вважає, що кримінальна справа проти сина сфабрикована. Він того, в чому його звинувачують, не робив, тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняв. Потерпілий його обмовляє. Вона знає все зі слів сина, якому довіряє;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.04.2020, відповідно до якого ОСОБА_2 просив органи поліції прийняти заходи до невідомої особи, яка 19.04.2020 приблизно о 23-00 годині спричинила йому тілесні ушкодження біля магазину «Валентина» по вул. Гуртовій;

- довідкою КНП «Міська Клінічна лікарня №8» ДМР, в якій вказано, що у ОСОБА_2 встановлений діагноз: різана рана верхньої губи та крила носа зліва;

- копією консультативного висновку спеціаліста №564/7 «МКЛ №8» ДМР, в якому встановлений діагноз ОСОБА_2 - різана рана крила носу та верхньої губи, подряпини обличчя;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2020, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020, перебуваючи на АДРЕСА_2, спричинила йому тілесні ушкодження. На фото №2 зображений ОСОБА_1 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2020, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020 перебувала на АДРЕСА_2, коли невідома особа спричинила йому тілесні ушкодження. На фото №2 зображений ОСОБА_3 ;

-висновком судово-медичного експерта № 1085е від 24.04.2020, відповідно до якого у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: різаної рани на лівому крилі носа з переходом на шкіру верхньої губи ліворуч, садна на лівій щоці з переходом на область проекції тіла нижньої щелепи ліворуч, садна на правому крилі носа, садна на задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що вони утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою в КНП «МКЛ№8» ДМР (19.04.2020), тобто і в термін на який вказує обстежений, та в казано в постанові слідчим.

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на лівій щоці з переходом на область проекції тіла нижньої щелепи ліворуч, садна на правому крилі носа, садна на задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в верхній третині, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі пункту 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

За своїм характером виявлене тілесне ушкодження у вигляді різаної рани на лівому крилі носа з переходом на шкіру верхньої губи ліворуч відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що зумовлюють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). На підставі пункту 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, а також дані медичної документації, можливо вказати, що вони спричинені від неодноразової механічної дії гострим предметом, який володів ріжучими властивостями, яким могло бути лезо ножа або інші предмети із аналогічними ріжучими властивостями, що підтверджується xарактером ушкоджень (рана з рівними краями та гострими кутами, садна лінійної форми).

-висновком судово-медичного експерта № 1341е від 26.05.2020, висновок якого аналогічний висновку судово-медичного експерта № 1085е від 24.04.2020 щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 18.05.2020 за участі потерпілого ОСОБА_2 з відеозаписом до нього, згідно з яким останній повідомив обставини та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень на АДРЕСА_2 19.04.2020;

-висновком судово-медичного експерта № 1357е від 27.05.2020, відповідно до якого враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 можливо вказати, що вони не суперечать механізму їх утворення, на який вказує ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту за його участю від 18.05.2020;

-висновком судово-медичного експерта № 1437е від 05.06.2020, відповідно до якого враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 можливо зазначити, що в момент заподіяння тілесних ушкоджень взаємне розташування особи, що їх спричинила, та ОСОБА_2 могло бути різним та змінюватися;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020, перебуваючи на АДРЕСА_2, спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_2 . На фото №2 зображений ОСОБА_1 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020, перебуваючи на АДРЕСА_2, була присутня коли інша невідома особа спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_2 . На фото №2 зображений ОСОБА_3 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 19.05.2020 за участі свідка ОСОБА_7 з відеозаписом до нього, згідно з яким останній повідомив обставини та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 19.04.2020 на АДРЕСА_2;

-висновком судово-медичного експерта № 1345е від 26.05.2020, відповідно до якого враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 можливо вказати, що вони не суперечать механізму їх утворення, на який вказує свідок ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участю від 19.05.2020;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020, перебуваючи на АДРЕСА_2, спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_2 . На фото №2 зображений ОСОБА_1 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020, перебуваючи на АДРЕСА_2, спостерігала, як інша невідома особи спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_2 . На фото №2 зображений ОСОБА_3 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020, приблизно о 22-30 годині бігла зі сторони вул. Гуртової в м. Дніпро в сторону магазину «АТБ», що розташований по вул. Передовій в м. Дніпро. На фото №2 зображений ОСОБА_1 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнав особу, зображену на фото №2, як таку, яка 19.04.2020 приблизно о 22-30 годині бігла зі сторони вул. Гуртової в м. Дніпро в сторону магазину «АТБ», що розташований по вул. Передовій в м. Дніпро. На фото №2 зображений ОСОБА_3

-переглядом в судовому засіданні відеозаписів слідчих експериментів за участі потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_18 .

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України як такі, що виразилися в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілому, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаних у суді потерпілого ОСОБА_2 та свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 у суду немає.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про те, що обвинувачений не скоював кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: не спричиняв потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, його обмовляють як потерпілий ОСОБА_2 , так і свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , суд вважає неспроможними і не може прийняти їх до уваги, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в суді при розгляді справи, та дани обвинуваченим з метою уникнути відповідальності за скоєння кримінального правопорушення. Саме його винуватість в скоєнні вказаного у вироку кримінального проступку підтверджується послідовними показами в суді вищевказаних осіб - потерпілого та свідків.

Так, потерпілий ОСОБА_2 безпосередньо в суді підтвердив те, що дійсно саме обвинувачений ОСОБА_1 19.04.2020 приблизно о 22-35 годині біля будинку АДРЕСА_2 наніс йому металевим предметом, схожим на ніж, один удар с права на ліво в область носу та один удар в область лівого передпліччя в верхній третині. Свідок ОСОБА_7 показав суду, що в той день бачив, як ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження, бо саме він розмахував рукою перед обличчям потерпілого. Свідок ОСОБА_15 вказав на те, як обвинувачений ОСОБА_1 з іншим невідомим хлопцем 19.04.2020 біля магазину АТБ рухались в бік вул. Гуртової та вул. Передової в м. Дніпро, а потім швидко тікали та в цей момент одразу до нього підійшов потерпілий ОСОБА_19 з кров`ю на обличчі.

Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2020, 15.05.2020, 20.05.2020 потерпілий ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 впізнали на фото обвинуваченого ОСОБА_1 , як особу, яка спричинила ОСОБА_19 тілесні ушкодження. При проведенні слідчих експериментів 18.05.2020 та 19.05.2020 за участі потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 останні вказали на обставини та механізм спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, що зафіксовано на відеозаписах, відтворених в суді.

Вищеперелічені докази через їх несуперечність та узгодженість між собою свідчать про неспроможність доводів обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо нескоєння ним кримінального правопорушення. Як потерпілий ОСОБА_2 , так і вказані вище свідки, не знали обвинуваченого, відносин з ним не мали, що сам підтвердив ОСОБА_1 в суді, тому суд вважає, що будь-яких підстав для обмови обвинуваченого потерпілим та свідками не має, відповідно і немає жодних підстав ставити під сумнів їх покази в суді, оскільки всі вони були попереджені про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 385 КК України, та давали в суді покази під присягою, в результаті справи не зацікавлені. Зазначені пояснення потерпілого, як і покази свідків, є незмінними, послідовними та повністю узгоджуються між собою та в сукупності опосередковано підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про те, що потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 сплутали його з ОСОБА_3 та про те, що саме останній міг спричинити ОСОБА_2 тілесні ушкодження, спростовуються зазначеними вище доказами та протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 21.04.2020, 15.05.2020, 20.05.2020, в яких ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 впізнали ОСОБА_3 , як особу, яка знаходилась поряд, коли ОСОБА_1 наносив потерпілому тілесні ушкодження. Потерпілий ОСОБА_2 в судових засіданнях чітко та впевнено вказував на обвинуваченого ОСОБА_1 , як на особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення та відхиляє їх, оскільки ці показання, посилання на невинуватість ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження ході судового слідства, повністю спростовуються об`єктивною сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не мають протиріч. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 є батьками обвинуваченого ОСОБА_20 , безпосередньо не були свідками обставин кримінального правопорушення, скоєного відносно ОСОБА_2 та, таким чином, вказаних осіб слід вважати заінтересованими в тому, щоб ОСОБА_1 уникнув кримінальної відповідальності.

Також суд звертає увагу на наявність розбіжностей у поясненнях зазначених свідків та на їх невідповідність, що свідчить про явну зацікавленість свідків допомогти уникнути ОСОБА_1 кримінальної відповідальності, та останні своїми показами намагаються штучно створити алібі для обвинуваченого ОСОБА_1 .

Стосовно виклику до суду для надання показів свідка ОСОБА_3 відповідно до клопотання сторони захисту - адвоката Тураєвої О.М. суд наголошує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України суд викликає особу шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Всупереч вимогам даної статті КПК України стороною захисту, незважаючи на тривалий час знаходження справи в суді, не було надано жодних даних щодо зазначеної особи, а саме: адреси проживання, номеру мобільного телефону, тому суд позбавлений можливості забезпечити виклик свідка для його допиту в суді.

Крім того, згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, стороною захисту, яка була вільна у використанні своїх прав в межах та у спосіб, передбачений КПК України, протягом всього судового розгляду, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України, та те, що суд створив стороні захисту всі необхідні умови для реалізації нею процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, будь-яких даних, відомостей щодо здійснення виклику особи до суду для надання показів в кримінальному провадженні, стороною захисту надано не було.

Окрім цього, стороною захисту було долучено до справи заяву та клопотання ОСОБА_17 , яка зверталась до органів поліції. Суд вважає, що дані заява та клопотання не спростовують фактичні обставини, які встановлені судом у вироку відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд не розцінює їх як доказ, який спростовує або підтверджує обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Суд виконав вимоги ст. 22 КПК України та забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином перевірив доводи сторони захисту, з`ясував всі обставини, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, скоїв вперше даний проступок, свою вину не визнав, за місцем проживання скарг не надходило, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, офіційно не працює, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд відповідно вимог ст.65 КК України, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, та вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у виді громадських робіт, оскільки останній вперше вчинив кримінальний правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, офіційно не працює, не має джерел доходу, а тому покарання у виді штрафу та виправних робіт не буде дієвим. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, суд також вважає, що відсутні підстави для застосування ст. 75 КК України, а покарання у виді арешту та обмеження волі на думку суду і з врахуванням обставин вчиненого ОСОБА_1 та його особи буде становити надмірний тягар.

До того ж, на підтвердження даної позиції Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Таким чином, суд вважає, що саме таке покарання у виді громадських робіт буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в сумі 1 301,46 грн та моральну шкоду в сумі 150 000,00 гривень.

Прокурор позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди просив задовольнити повністю та стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 з обвинуваченого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 301,46 грн, позов в частині стягнення моральної шкоди прокурор залишив на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 не визнав.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_20 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в наслідок кримінального правопорушення, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 3 Конституції України Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до наданих до позовної заяви матеріалів, документально підтверджуються витрати на лікування потерпілого в сумі 1 301,46 грн, тому позовні вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягають повному задоволенню і з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню сума в розмірі 1 301,46 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд виходить із загального принципу розумності і справедливості, що закріплений в ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За таких обставин, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених потерпілим, який отримав легкі тілесні ушкодження, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, вважає суму, зазначену ОСОБА_2 в своїй позовній заяві, явно завищеною, а тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого підлягає стягненню сума в розмірі 15 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 301,46 гривень (одна тисяча триста одна гривня 46 коп.), в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000,00 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень), а всього 16 301,46 гривень (шістнадцять тисяч триста одна гривня 46 коп.)

В інший частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційногосуду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: І.В. Дяченко