Рішення № 9574695, 05.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.10 Справа № 9/73

Суддя А.Г.Ворожцов, розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Сєвєродонецька ТЕЦ", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк

про стягнення 6 051 грн. 17 коп.

за участю представників :

від позивача Рожко Є.В., дов. від 30.12.09,

від відповідача не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ", заявлені вимоги про стягнення з відповідача, підприємця ОСОБА_1, суми основного боргу у розмірі 2866,37 грн., інфляційних збитків 212,23 грн., 3% річних 66,20 грн. та пені 2866,37 грн. за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 190 від 22.10.03.

Заявою про уточнення до позову за № 12-03-54, зданою у судовому засіданні 05.05.10, позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року на загальну суму 208,83 грн., пеню за прострочення платежу у розмірі 50,27 грн., крім того, інфляційні збитки 0,75 грн. та 3% річних 0,41 грн.

Заява прийнята судом, оскільки вона відповідає вимогам процесуального закону, тому суд, вирішуючи цей спір, виходить із зменшеного розміру позову.

Відповідач, підприємець ОСОБА_1, з позовом не погодився та звернувся до суду із зустрічною позовною вимогою, в якій просить зобов'язати позивача внести зміни до спірного договору № 190 від 22.10.02 згідно з розрахунком теплового навантаження Q = 1,115 Гкал на рік.

В обгрунтування зустрічної позовної заяви відповідач, підприємець ОСОБА_1, посилається на вказаний вище договір № 190 від 22.10.02 про постачання теплової енергії у приміщення підприємця, що розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, 29/11, однак з 15.07.07 підприємцем була здійснена заміна системи опалення шляхом встановлення автономного опалення.

Про факт встановлення автономної системи опалення підприємець повідомив позивача листом від 21.11.07 та просив внести зміни до договору, однак позивач не вніс відповідних змін.

Згідно з договором № 190 та додатковою угодою від 13.11.07 (п. 2.2) обсяг спожитої теплової енергії дорівнює Q = 16 Гкал на рік, однак за розрахунком, здійсненим після реконструкції системи опалення обсяг спожитої теплової енергії становить Q = 1,115 Гкал на рік.

Суд приймає зустрічний позов, оскільки він пов'язаний з первісним та відповідає вимогам господарського процесуального закону.

В обгрунтування позовних вимог позивач, ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ", з урахуванням вимог зустрічної позовної заяви та уточнення до позову за № 12-03-54, посилається на укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 190 від 22.10.03, за яким він здійснив поставку теплової енергії відповідачу в період з грудня 2008 року по квітень 2009 року та з жовтня 2009 року по квітень 2010 року на загальну суму 208,83 грн. у приміщення, що належить відповідачу, а останній не сплатив за неї згідно з виставленими рахунками, претензії, направлені позивачем, не задовольнив.

Згідно зі ст.ст. 258, 549 551 ЦК України та пп. 7.2.3 спірного договору позивач нарахував пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу за кожним виставленим рахунком на загальну суму 50,27 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані інфляційні збитки 0,75 грн. та 3% річних 0,41 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази та позицію відповідача, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес та право позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За правилами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 190 від 22.10.03, за яким він здійснив поставку теплової енергії відповідачу в період з грудня 2008 року по квітень 2009 року та з жовтня 2009 року по квітень 2010 року на загальну суму 208,83 грн. у приміщення, що належить відповідачу, а останній не сплатив за неї згідно з виставленими рахунками належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про неналежне виконання відповідачем, підприємцем ОСОБА_1., своїх грошових зобов'язань, через що у нього виникла заборгованість за спожите тепло у розмірі 208,83 грн.

Крім того, пп. 7.2.3 спірного договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.

За цією умовою позивачем правомірно нарахована пеня за час прострочення платежу у розмірі 50,27 грн. з урахуванням положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем правомірно нараховані інфляційні збитки 0,75 грн. та 3% річних 0,41 грн.

Вирішуючи цей спір суд враховує надані позивачем докази, у т.ч. (у копіях):

·рахунки на оплату теплової енергії за спірний період та поштові квитанції про їх направлення відповідачу,

·акт обстеження технічного стану та режиму роботи № 86 від 16.04.10,

·акт обстеження технічного стану та режиму роботи від 14.04.10

·акт про включення тепло установок № 24 від 27.10.09,

·розрахунок максимальних годинних та річних навантажень з опалення та гарячого водопостачання тощо.

Щодо зустрічної вимоги, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ш15 липня 2007 року підприємцем була здійснена заміна системи опалення шляхом встановлення автономного опалення, про що відповідач повідомив позивача.

Шза розрахунком, здійсненим після реконструкції системи опалення обсяг спожитої теплової енергії становить Q = 1,115 Гкал на рік.

Шздійснюючи уточнений розрахунок позову, позивачем врахована позиція відповідача щодо нарахування плати за спожиту теплову енергію.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 80 п. 4, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ", задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1, на користь позивача, ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ", 93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, код 00131050, заборгованість за теплову енергію на суму 208,83 грн., пеню за прострочення платежу у розмірі 50,27 грн., інфляційні збитки 0,75 грн. та 3% річних 0,41 грн., крім того, витрати зі сплати держмита 4,39 грн. та інформаційно-технічні витрати 10,15 грн.

3. Зустрічний позов відповідача, підприємця ОСОБА_1, - задовольнити.

4. Стягнути з позивача, ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ", 93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, код 00131050, на користь відповідача, підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1, витрати зі сплати держмита у розмірі 85,0 грн. та інформаційно-технічні витрати 236,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 07.05.10.

Суддя А.Г.Ворожцов