Ухвала суду № 95746407, 23.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4358/21

УХВАЛА

23 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про:

визнання неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №489-20 від 30.12.2020 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

зобов`язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

прийняття рішення про визнання громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження по адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частиною 4 статті 59 КАС України, повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 5 липня 2012 року.

Як встановлено судом, позовна заява від імені ОСОБА_1 підписана Кіріяк Н.В.

Однак, до матеріалів позовної заяви не було надано жодного доказу на підтвердження повноважень Кіріяк Н.В. на підписання та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви від імені ОСОБА_1 : а ні ордеру, а ні довіреності, а ні договору про надання правової допомоги, а ні доказів, що підтверджують статус Кіріяк Н.В., як адвоката.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

При цьому, суд зазначає, що частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 1312 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Одночасно суд зазначає, що повернення судом позовної заяви, з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 11 січня 2019 року у справі №820/3119/18 (адміністративне провадження №К/9901/119/19).

Керуючись статтями 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська 9, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №489-20 від 30.12.2020 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; прийняття рішення про визнання громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з адміністративним позовом та всіма доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.