Рішення № 9574502, 30.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.10                                                                                 Справа № 9/97

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеос Ойл Дон", м. Донецьк

до Державного підприємства "Свердловантрацит", м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 59 549 грн. 50 коп.

в присутності представників:

від позивача –Коваль Л.В., дов. б/н від 15.04.10, Кравцов О.Г., дов. б/н від 15.04.2010

від відповідача – Снесарєва-Сомова Я.В., дов. № 14-4/13д від 11.01.08

в с т а н о в и в:

позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 38587,83 грн., інфляційних втрат –14419,60 грн., 3% річних –2325,50 грн. та пені у розмірі 4261,60 грн., разом –59549,50 грн., за договором поставки від 26.11.07 № 1966/2-07, крім того, судові витрати. у т.ч. адвокатські витрати –2000,0 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що ним у позові невірно визначена загальна сума вимог - 59549,50 грн., тоді як правильна сума складає 59594,53 грн.

У судовому засіданні 30.04.10 представник позивач надав до матеріалів справи розрахунок пені, за яким пеня складає 2015,88 грн. за період з 14.12.07 по 04.07.08, враховуючи кожну поставку.

Відповідач, ДП "Свердловантрацит", відзивом на позовну заяву за № 12/8-345 погодився з вимогою про стягнення основного боргу у розмірі 38587,83 грн., однак не погодився із сумою нарахованої пені, оскільки вона нарахована за період, що перевищує 6 місяців. Відповідач вважає, що пеня повинна бути стягнена у розмірі 2059,38 грн.

У судовому засіданні 30.04.10 представник відповідача, посилаючись на пропуск строку для пред'явлення пені, встановлений п. 6 ст. 232 ГК України, просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.

В обгрунтування позовних вимог позивач, ТОВ "Енос Ойл Дон", посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки від 26.11.07 № 1966/2-07, за яким він зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити електротехнічну продукцію на умовах цього договору.

Позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується відповідними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та актом звірення розрахунків станом на 30.04.09

Пунктами 4.2 договору та 3 додатку № 1 до договору встановлено, що оплата за продукцію здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання продукції, однак грошове зобов'язання відповідачем не виконане належним чином, борг складає 38587,83 грн., на який позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати у розмірі 14419,60 грн. та 3% річних –2325,50 грн. за весь час прострочення платежу.

Пунктом 5.3 договору передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

За цією умовою позивачем нарахована пеня у розмірі 4261,60 грн. за період з 25.01.09 по 25.01.10 (365 днів).

Крім того, оскільки позивач сплатив за адвокатські послуги винагороду у розмірі 2000,0 грн., він просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на адвоката у цьому розмірі.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача суми боргу за поставлену продукцію з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки від 26.11.07 № 1966/2-07, за яким позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується накладними:

·           ЕОD-000122 від 30.11.07 на суму 7511,34 грн.,

·           ЕОD-000131 від 14.12.07 на суму 29259,73 грн.,

·           ЕОD-000133 від 20.12.07 на суму 1816,76 грн.

довіреностями на отримання ТМЦ:

·           ЯМА № 855603 від 30.11.07,

·           ЯОН № 721264 від 14.12.07,

актом звірення розрахунків станом на 30.04.09

Пунктами 4.2 договору та 3 додатку № 1 до договору встановлено, що оплата за продукцію здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання продукції, тому за вказаними накладними відповідач повинен був розрахуватися відповідно:

·          до 20.12.07 на суму 7511,34 грн.,

·          до 08.01.08 на суму 29259,73 грн.,

·          до 14.01.08 на суму 1816,76 грн.

Разом з тим, грошове зобов'язання відповідачем не виконане належним чином, борг складає 38587,83 грн., що підтверджується матеріалами справи та відзивом відповідача на позовну заяву за № 12/8-345.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Розраховуючи суму пені позивач виходив з періоду нарахування з 14.12.07 по 04.07.08, враховуючи кожну поставку, однак відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Суд вважає, що нарахування пені у розмірі 2015,88 грн. за розрахунком, який доданий позивачем у судовому засіданні 30.04.10, не є правомірним, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 24.03.10 (згідно з поштовим штемпелем), тоді як спеціальна позовна давність в 1 рік щодо вимог про стягнення неустойки закінчилась за поставкою:

·          від 30.11.07 на суму 7511,34 грн. –30.11.08 + 14 банківських днів,

·          від 14.12.07 на суму 29259,73 грн. –14.12.08 + 14 банківських днів,

·          від 20.12.07 на суму 1816,76 грн. –20.12.08 + 14 банківських днів.

Таким чином вимога позивача щодо стягнення пені не підлягає задоволенню через перебіг строку позовної давності та застосування цього строку за заявою відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За цією нормою позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати у розмірі 14419,60 грн. та 3% річних –2325,50 грн. за період прострочення платежу з 01.01.08 по 25.01.10, тому вимога про стягнення цих сум підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на послуги адвоката.

Згідно з положенням ст. 44 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, належать до складу судових витрат.

Позивачем надані до справи копії (а.с. 56 –59):

- угоди про надання правової допомоги від 22.01.10, укладеної позивачем з адвокатом Ковалем Л.В.,

- додаткової угоди № 1 від 20.03.10 до вказаної угоди, за якою вартість послуг адвоката, пов'язаних з цією справою, складає 2000,0 грн.,

- платіжного документу, за яким позивач сплатив адвокату Ковалю Л.В. згідно з договором 2000,0 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Свердловантрацит", 94800, Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь позивача, ТОВ "Енеос Ойл Дон", 83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 34, код 32496322, суму боргу у розмірі 38587,83 грн., інфляційних втрат –14419,60 грн. та 3% річних –2325,50 грн., крім того, витрат зі сплати держмита –553,33 грн., інформаційно-технічні витрати –219,12 грн. та витрати на послуги адвоката –1856,97 грн.

3. У задоволенні вимоги про стягнення пені –відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 05.05.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов