Рішення № 95744920, 24.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 р. Справа№200/1754/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861, 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а) про визнання дій протиправними щодо неврахування при призначення пенсії в загальний стаж періоду проходження військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983, обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі за періоди з 22.06.1983 по 07.05.1984 та з 11.12.1984 по 16.03.1988 не у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи, неврахування при призначенні пенсії в загальний стаж періоди роботи у Російській Федерації з 18.12.2013 по 31.05.2017 та не врахування заробітної плати при обчисленні пенсії за період роботи у Російській Федерації з 18.12.2013 по 31.05.2017 на підставі довідок наданих ГУП “Мосгортранс”; зобов`язання зарахувати до загального стажу період проходження військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983, період роботи у Російській Федерації з 18.12.2013 по 31.05.2017, періоди роботи на Крайній Півночі з 22.06.1983 по 07.05.1984 та з 11.12.1984 по 16.03.1988 у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 30.09.2020 (з моменту призначення пенсії) з врахуванням до загального стажу період проходження військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983, період роботи в районах Крайньої Півночі з 22.06.1983 по 07.05.1984 та з 11.12.1984 по 16.03.1988 у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи, з врахуванням до загального стажу періодів роботи з 18.12.2013 по 31.05.2017 в ГУП “Мосгортранс” та заробітної плати за цей період. В обґрунтування зазначено, що з 06.10.2020 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Дії щодо неврахування відповідних періодів роботи до загального стажу вважає протиправними, оскільки період військової служби підлягає зарахуванню відповідно до вимог ст.2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, періоди роботи в районах Крайньої Півночі підлягають зарахуванню у пільговому обчисленні, оскільки відомості у трудовій книжці містяться відповідні записи про роботу позивача.

22 лютого 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що під час опрацювання документів виявлено наступне: у військовій обліковій картці відсутній запис про період проходження військової служби, а у трудовій книжці наявний запис про період військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983, але номер військового квитка записано іншими чорнилами, а також відсутня дата видачі, що викликає сумнів, у зв`язку з чим цей період не зараховано до загального стажу; періоди роботи на Тюменському пасажирськоавтотранспортному підприємстві не враховані у 1,5 розмірі, оскільки не надана трудова угода, періоди роботи на території Російської Федерації в ГУП «Мосгортранс» не враховані до страхового стажу, оскільки відсутні відомості щодо сплати страхових внесків до відповідного фонду держави. Вказане призвело до призначення пенсії без врахування цих періодів. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши заяви по суті суд встановив наступне.

30 вересня 2020 року Лівобережним об`єднаним управлінням ПФУ м.Маріуполя за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення №057150007284 про призначення пенсії на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.10.2020.

14 березня 2021 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області за результатом розгляду заяви від 30.09.2020 про призначення пенсії прийнято рішення про відмову у зарахуванні: до загального страхового стажу періоду військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983 у зв`язку із не наданням військового квитка; до страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації з 18.12.2013 по 22.11.2014, з 16.01.2015 по 30.10.2015, з 08.12.2015 по 31.05.2017 оскільки не підтверджена сплата страхових внесків до відповідно фонду Держави, робота з 11.12.1984 по 14.01.1985, з 27.07.1985 по 16.03.1988 зарахована загальним стажем, оскільки не надано трудовий договір або довідка, яка підтверджує роботу на Крайній Півночі.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо не зарахування відповідних періодів (в т.ч. роботи, проходження військової служби) до страхового стажу, обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі у однократному розмірі та не врахуванням заробітної плати за період з 18.12.2013 по 31.05.2017.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Щодо зарахування періоду проходження військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983 до страхового стажу суд зазначає наступне.

З обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_2 та записів трудової книжки, вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 10.05.1980 по 14.05.1983.

Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Наведені норми свідчать про те, що період проходження військової служби підлягає зарахуванню, зокрема, до страхового стажу особи.

Враховуючи те, що обліково-послужною карткою до військового квитка НОМЕР_2 та записами трудової книжки підтверджено проходження позивачем військової служби у період з 10.05.1980 по 14.05.1983, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для його зарахування до страхового стажу.

Суд критично ставиться до посилання відповідача щодо не врахування періоду проходження військової служби до загального стажу з підстав зазначення у трудовій книжці іншими чорнилами номеру військового квитка, оскільки визначальним є підтвердження факт проходження військової служби.

Щодо періоду роботи з 22.06.1983 по 07.05.1984, з 11.12.1984 по 16.03.1988 в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 наявні записи, зокрема:

№4 – 22.06.1983 - про прийняття у вишкомонтажний цех на посаду вишкомонтажника Ханти-Мансійського району Тюменської області, місткість прирівняна до Крайньої Півночі;

№5 – 07.05.1984 – про звільнення за власним бажанням;

№9 – 11.12.1984 – про прийняття контролером КРС до курсів водія автобусів у Тюменське пасажирське автотранспортне підприємство,

№10 – 14.01.1985 – про направлення на курси водія,

№11 – 27.07.1985 – про направлення водієм автобуса,

№12 – 16.03.1988 – про звільнення.

Підставою для відмови у обчислені періоду роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком визначена відсутність поданого позивачем трудової угоди. З цього приводу суд зазначає наступне.

Верховний Суд розглядав справу № 396/153/17 (2-а/396/13/17), обставини якої є подібними, та у постанові від 08.11.2019 зазначив:

«Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою».

Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

Як встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_1 працював у вишкомонтажному цеху на посаді вишкомонтажника Ханти-Мансійського району Тюменської області, прирівняної до районів Крайньої Півночі , що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та водієм автобуса у Тюменському пасажирському автотранспортному підприємстві.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що Тюменське пасажирське автотранспортне підприємство на якому працював позивач, територільно відноситься до місцевості, прирівняною до районів Крайньої Півночі, згідно Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029.

У пункті 2 Розділу І Інструкції № 530/П-28 зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування періодів роботи позивача з 22.06.1983 по 07.05.1984 з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, оскільки позивач виконував роботи в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 22 лютого 2021 року по справі №266/258/16-а (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95042133).

В задоволені позовних вимог в частині зарахування періоду роботи з 11.12.1984 по 16.03.1988 у Тюменському пасажирському автотранспортному підприємстві з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи слід відмовити, оскільки Тюменське пасажирське автотранспортне підприємство, на якому працював позивач, територільно не відноситься до місцевості, прирівняною до районів Крайньої Півночі, згідно Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029.

Щодо періоду роботи з 18.12.2013 по 31.05.2017 в ГУП “Мосгортранс” суд зазначає наступне.

Підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу визначена відсутність сплати страхових внесків до відповідного бюджету.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 наявні записи, зокрема: №25 – 18.12.2013 – про прийняття водієм автобуса в Державне унітарне підприємство міста Москви «Мосгортранс»; №26 – 22.11.2014 – про звільнення, №27 – 16.01.2015 – про прийняття водієм автобуса в Державне унітарне підприємство міста Москви «Мосгортранс»; №28 – 01.08.2015 – про переведення, №29 – 30.10.2015 – про звільнення, №30 – 08.12.2015 – про прийняття водієм автобуса в Державне унітарне підприємство міста Москви «Мосгортранс»; №31 – 01.02.2016 – про переведення, №32 – 31.05.2017 – про припинення трудового договору.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами другою та третьою ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Суд зауважує, що до заяви про призначення пенсії позивачем додана, зокрема, довідка Філіалу Південний Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс» від 16.06.2017 №205 про суми заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві. З довідки від 16.06.2017 №205 та довідки від 15.06.2017 №104 вбачається, що із заробітної плати позивача здійснені відрахування по встановленим тарифам страхових внесків на обов`язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду Російської Федерації.

Отже, посилання відповідача на відсутність сплати із заробітної плати позивача страхових внесків до відповідного бюджету є безпідставним.

Враховуючи те, що розрахунок заробітку для обчислення пенсії здійснено без урахування заробітку за період роботи з 18.12.2013 по 22.11.2014, з 16.01.2015 по 30.10.2015, з 08.12.2015 по 31.05.2017, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування до загального стажу позивача періодів роботи з 18.12.2013 по 22.11.2014, з 16.01.2015 по 30.10.2015, з 08.12.2015 по 31.05.2017 в Державному унітарному підприємстві міста Москви “Мосгортранс” та врахування заробітної плати за цей період при призначенні пенсії.

Позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди з 23.11.2014 по 15.01.2015, з 31.10.2015 по 07.12.2015 задоволенню не підлягають, оскільки із наданих позивачем документів не вбачається виконання робіт в ці періоди.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо неврахування відповідних періодів до стажу позивача задоволенню не підлягають, оскільки управлінням прийнято рішення від 04.03.2021 №0580-09/8/9195, яким відмовлено у зарахуванні періодів стажу.

З урахуванням вимог ст.9 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, у спірних правовідносинах, є скасування рішення від 04.03.2021 №0580-09/8/9195 та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 30.09.2020 (момент призначення) та виплату пенсії з урахування отриманих сум із зарахуванням до загального стажу періоду проходження військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983, із врахуванням періоду роботи з 22.06.1983 по 07.05.1984 з розрахунку за кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком, із урахуванням до загального стажу періоду роботи з 18.12.2013 по 22.11.2014, з 16.01.2015 по 30.10.2015, з 08.12.2015 по 31.05.2017 та заробітної плати отриманої в цей період, згідно довідки філіалу Південний Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс» від 16.06.2017 №205.

Під час розподілу судових витрат, суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ч.3 ст.139 КАС України присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.03.2021 №0580-09/8/9195 про відмову у зарахуванні періодів стажу.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії з 30.09.2020 та виплату пенсії з урахування отриманих сум із зарахуванням до загального стажу періоду проходження військової служби з 10.05.1980 по 14.05.1983; із врахуванням періоду роботи з 22.06.1983 по 07.05.1984 у вишкомонтажному цеху Ханти-Мансійського району Тюменської області з розрахунку за кожний рік роботи - один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком; із урахуванням до загального стажу періоду роботи в Державному унітарному підприємстві міста Москви «Мосгортранс» з 18.12.2013 по 22.11.2014, з 16.01.2015 по 30.10.2015, з 08.12.2015 по 31.05.2017 та заробітної плати отриманої в цей період, згідно довідки Філіалу Південний Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс» від 16.06.2017 №205.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати (ідентифікаційний код 42171861, 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, 27а) в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош