Рішення № 95744854, 23.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 р. Справа№200/555/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області

про: визнання незаконними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без передачі будь - яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, а також вилучити будь - які дані з Єдиного демографічного реєстру, що були раніше до нього внесені, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), вилучити раніше сформованого (присвоєного) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису, вилучити раніше відцифрований підпис, без відцифрованого образу обличчя, а також вилучити раніше відцифрований образ обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, вилучити раніше відцифровані пальці рук, без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання незаконними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без передачі будь - яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, а також вилучити будь - які дані з Єдиного демографічного реєстру, що були раніше до нього внесені, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), вилучити раніше сформованого (присвоєного) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису, вилучити раніше відцифрований підпис, без відцифрованого образу обличчя, а також вилучити раніше відцифрований образ обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, вилучити раніше відцифровані пальці рук, без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до пункту № 2 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року за № 2503-ХІІ, він звернувся 22.12.2020 року до Слов`янського міського відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою щодо видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до п. 3 Положення № 2503-ХІІ, відповідно до якої повідомляв про відмову за релігійними переконаннями від паспорту у формі ІD - картки, а також обґрунтовував своє право на отримання паспорту у формі книжечки.

Позивач зазначає, що листом від 30.12.2020 року за № М-359/6/1455-20/1402.58/40-20 Слов`янський міський відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відмовив у наданні паспорту у формі книжечки, оскільки документування паспортом громадянина України у формі паспортної книжечки можливе виключно у разі подання ним документів, перелік яких встановлено Тимчасовим порядком № 456 від 06.06.2019 року та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, та такою, що грубо порушує його права та інтереси.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Так, пунктом 17 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України: паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35x45 мм. Для обміну паспорта, у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», пунктом 3 якої передбачено: здійснення оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Пунктом 2 Розділу IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок), Для обміну паспорта заявник подає: заяву; рішення суду; паспорт, що підлягає обміну; дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Відповідач зазначає, що основним обґрунтуванням вимог позивача про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (у формі паспортної книжечки) є заява про те, що він відмовляється від документа, підтверджуючого громадянство України на електронних носіях та присвоєння їй цифрового ідентифікатора особи у виді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - Реєстр або ЄДДР) за релігійними переконаннями. Проте, відповідач не погоджується з вказаними доводами, та зазначає, що позивач 02.02.2018 року документований Слов`янським МВ ГУ ДМС в Донецькій області паспортом громадянина України (у формі ID-картки) № НОМЕР_1 , який було оформлено за допомогою засобів ЄДДР. Зазначений паспорт позивач отримав та користується ним дотепер. ОСОБА_1 присвоєно унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) № 19770902-00094.

Все вищевказане свідчить про фактичну відсутність відмови позивача від користування паспортним документом, оформленого за допомогою електронних засобів ЄДДР та безпідставність позовних вимог, щодо зобов`язання ГУ ДМС в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ без присвоєння УНЗР в ЄДДР. Жодним з нормативно-правових актів, які регламентують порядок обміну паспорта громадянина України можливість обміну паспорта у формі ІD-картки на паспорт зразка 1994 року (у формі паспортної книжечки) не передбачено.

Відповідач зазначає, що 22.12.2020 року позивач надав до Слов`янського МВ ГУ ДМС в Донецькій області заяву довільної форми (вх. № М-359/6/1455-20 від 22.12.2020) із вимогами щодо відмови від паспорта у вигляді ІD-картки, у зв`язку з чим Слов`янським МВ ГУ ДМС в Донецькій області у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк надано відповідь (вих. № М-359/6/1455-20/1402.58/40-20 від 30.12.2020 року) з посиланням на вищезазначені нормативно-правові акти та роз`яснено вимоги діючого законодавства України щодо неможливості обміну та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року замість вже наявного та отриманого позивачем на підставі особисто наданої згоди на обробку персональних даних, оформленого за допомогою засобів Реєстру та з присвоєнням УНЗР паспорта громадянина України. Зазначені нормативно-правові акти опубліковані належним чином та кожний громадянин має вільний доступ для ознайомлення з їх змістом. Крім того, відповідач вказує, що жодним з нормативно-правових актів, які регламентують порядок відкликання та видалення унікального номеру запису з Єдиного державного демографічного реєстру, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що дії Слов`янського МВ ГУ ДМС в Донецькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_1 були чітко виконані, згідно зазначених нормативно-правових актів, є цілком законні та у повній мірі відповідають приписам нормативно-правових актів що регламентують порядок оформлення та видачу паспорта громадянина України у будь-якому вигляді і тому не можуть бути кваліфіковані як протиправні.

Позивач не погодившись з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якого просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

У зв`язку з перебуванням судді Олішевської В.В. з 25 лютого 2021 року по 16 березня 2021 року на лікарняному, з 17 березня 2021 року по 22 березня 2021 року у відпустці, справа розглядається судом 23 березня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України у формі ІD-карти № НОМЕР_1 (а.с. 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 22 грудня 2020 року звернувся до Слов`янського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою, відповідно до якої просив прийняти паспорт у формі пластикової картки типу ID-1, оформити та видати у зв`язку із відмовою від паспорту у формі пластикової картки типу ІD-1, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від «26» червня 1992 року № 2503-ХІІ без передачі будь - яких даних про мене до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців, без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру (а.с. 15-20).

Листом від 22.12.2020 року № М-359/6/1455-20 Слов`янський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повідомило позивача про те, що відповідно до абзацу 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302» Державна міграційна служба України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України від 06.06.2019 № 456, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, який набрав чинності 21.06.2019 встановлено, що для оформлення паспорта заявник подає документи, перелік яких визначено вищевказаним Тимчасовим порядком у числі яких є заява встановленого зразка та рішення суду. Враховуючи вищезазначене в Слов`янському міському відділі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області можливе документування паспортом громадянина України у формі паспортної книжечки (зразка 1994 року) виключно у разі подання заявником документів, перелік яких встановлено Тимчасовим порядком, та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (а.с. 21-23).

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі йому паспорта громадянина України у вигляді книжечки, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зідно ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Дослідивши оскажувану відповідь про відмову відповідача № М-359/6/1455-20 від 22.12.2020 року щодо задоволення вимог заяви позивача від 22.12.2020 року, суд вбачає, що вона вмотивована тим, що до заяви не додано рішення суду та тим, що позивчем вже надано згоду на обробку персональних даних.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 8, 10 Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO, Doc. N 9303). Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 року (далі - Закон № 5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у тому числі паспорт громадянина України (…).

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки вперше регламентується наступними нормативно-правовими актами.

Пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, також затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 745 (далі - Порядок № 302).

Відповідно до п.6 Порядку № 302, обмін паспорта здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; закінчення строку дії паспорта; непридатності паспорта для подальшого використання; якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Пунктом 1 розділу IV Тимчасового порядку оформлення, обміну і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України від 06.06.2019 № 456, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, який набрав чинності 21.06.2019 (далі - Тимчасовий порядок), обмін паспорта здійснюється в разі: зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

З аналізу вказних норм суд вбачає, що для осіб, які бажають отримати паспорт книжку зразка 1994 року з 07.06.2019 року встановлено додаткову обов`язкову вимогу - надання рішення суду про зобов`язання органу ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

Також, з аналізу зазначених положень вбачається, що за бажанням особа може обміняти паспорт-книжечку зразка 1994 року на паспорт в формі ID - картки, однак законодавчо не передбачено обмін паспорту в формі ID - картки на паспорт-книжечку зразка 1994 року.

Суд дійшов висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне імя, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, вбачається, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, суд бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Х`ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".

Враховуючи викладене, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідач протиправно відмовив у видачі позивачу паспорту у формі паспортної книжечки, відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503- XII.

Щодо позовних вимог позивача відносно вилучення будь-яких даних про неї з Єдиного державного демографічного реєстру, із вилученням унікального номеру запису у Реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців та доводів відповідача про те, що позивач надала згоду на обробку персональних даних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону № 5492-VI, єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст. 10 Закону № 5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Відмова заявнику у внесенні інформації до Реєстру, у тому числі у виправленні, поновленні та анулюванні внесеної інформації, може бути оскаржена в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 5492-VI, особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Відповідно до ст. 3 Закону № 5492-VI, біометричні дані - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри - відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук).

Згідно ч. 7 ст. 21 Закону № 5492-VI, до паспорта громадянина України вносяться у тому числі: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист персональних даних" 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Згідно ст. 2 Закону № 2297-VI, згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Відповідно до ч. 1 , п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI, особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними. Суб`єкт персональних даних має право відкликати згоду на обробку персональних даних.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 15 № 2297-VI, персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 р. № 784, затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Порядок №784).

Згідно п. 31 Порядку №784, доступ до інформації, що міститься в Реєстрі, в установленому порядку здійснюється уповноваженими суб`єктами після відповідної авторизації із збереженням інформації про особу, яка здійснила такий доступ, введені запити, витяги, час, дату, підстави для зміни, перегляду, передачі та видалення або знищення персональних даних та іншої технологічної інформації.

Здійснивши системний аналіз наведених норм, суд дійшов висновку, що надана позивачем згода на обробку персональних даних може бути відкликана ним, а відповідні персональні дані можуть бути видалені, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру (зокрема і за рішенням суду).

Враховуючи викладене доводи відповідача про те, що висновки зразкової справи, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи суд вважає помилковими, оскільки ненадання згоди на обробку персональних даних так як і відкликання такої згоди, право на яке надано позивачу п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI, мають на меті невнесення/видалення персональних даних до/з відповідних автоматизованих баз обробки інформації, реєстрів тощо, у тому числі Єдиного державного демографічного реєстру, тобто відсутність такої інформації в цих автоматизованих базах даних.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних данних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи та, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими.

Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Такі висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту та відновлення своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без передачі будь - яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, а також вилучити будь - які дані з Єдиного демографічного реєстру, що були раніше до нього внесені, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), вилучити раніше сформованого (присвоєного) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису, вилучити раніше відцифрований підпис, без відцифрованого образу обличчя, а також вилучити раніше відцифрований образ обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, вилучити раніше відцифровані пальці рук, без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без передачі будь - яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, а також вилучити будь - які дані з Єдиного демографічного реєстру, що були раніше до нього внесені, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), вилучити раніше сформованого (присвоєного) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису, вилучити раніше відцифрований підпис, без відцифрованого образу обличчя, а також вилучити раніше відцифрований образ обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, вилучити раніше відцифровані пальці рук, без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, без передачі будь - яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру, а також вилучити будь - які дані з Єдиного демографічного реєстру, що були раніше до нього внесені, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), вилучити раніше сформованого (присвоєного) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису, вилучити раніше відцифрований підпис, без відцифрованого образу обличчя, а також вилучити раніше відцифрований образ обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, вилучити раніше відцифровані пальці рук, без використання будь - яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Стянути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, код ЄДРПОУ 37841728) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на оскарження рішення застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540 від 30.03.2020 року (який набрав чинності 02.04.2020 року).

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська