Ухвала суду № 95744582, 16.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 березня 2021 р. Справа № 160/2335/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

при секретарі судового засіданні Логвиненко В.М.

за участі:

представника позивача Чепіля Р.В.

представника відповідача Армашової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання представника відповідача про закриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій просить:

- визнати бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури протиправною та зобов`язати сплатити матеріальну шкоду у розмірі 1429818, 60 грн., у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 30.12.2020 року.

19.02.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження за вищезазначеною позовною заявою за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник відповідача в судовому засіданні звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині стягнення матеріальної шкоди, в обґрунтування зазначеного клопотання зазначила, що вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Таким чином, оскільки вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди жодним чином не поєднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, вважає помилковими доводи позивача про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду, а тому даний спір повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про закриття провадження заперечував, з огляду на те, що предметом спору є відшкодування шкоди, завданої прийняттям неконституційного акту, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу та виплачена, за період коли він проходив публічну службу на посаді прокурора, а тому даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства України.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури в частині стягнення матеріальної шкоди, заслухавши думку представників відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у п.2 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору.

Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 2006 року по 30 грудня 2020 року працював в органах прокуратури України на посаді прокурора.

У позовній заяві, що розглядається ОСОБА_1 просить визнати бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури протиправною та зобов`язати відповідача сплатити на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1429818,6 грн., у вигляді неотриманої частини заробітної плати, завдані прийняттям неконституційного акта.

Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманої частини заробітної плати, які мали бути нараховані позивачу у певний період часу, коли він працював прокурором, тобто перебував на публічній службі.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що пори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 року у справі №686/23445/17.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає про помилковість тверджень представника відповідача, викладених у клопотанні про закриття провадження у справі в частині стягнення матеріальної шкоди стосовно належності даного спору до цивільної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №160/2335/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 22 березня 2021 року.

Суддя Н.Є. Сліпець