Рішення № 95744511, 24.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/957/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Берестечківська міська рада про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання протиправною та скасування відмови, виданої наказом від 12.01.2021 № 3-171/15-21-СГ, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 12.01.2021 № 3-171/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою» позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 0720883800:00:001:1135, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав передачі бажаної до відведення земельної ділянки згідно із наказом ГУ Держгеокадастру від 31.12.2020 № 58-ОТГ Берестечківській територіальній громаді із державної у комунальну власність.

Позивач не погоджується із вказаним наказом та вважає його протиправним, оскільки позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з підстав, не передбачених законодавством.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 21).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. № 9-3-0.6-1311/2-21 від 16.02.2021) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного наказу, позаяк наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 № 58-ОТГ спірну земельну ділянку, на яку претендує позивач, було передано у комунальну власність Берестечківській територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради (а. с. 35-40).

Ухвалою суду від 25.02.2021 клопотання ГУ Держгеокадастру у Волинській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення (а. с. 50).

01.03.2021 суд постановив ухвалу про залучення до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Берестечківську міську раду (а. с. 53).

В поданих до суду поясненнях від 10.03.2021 № 126 (а. с. 61-64) третя особа Берестечківська міська рада просить відмовити у задоволенні позову з підстав правомірності оскаржуваних дій відповідача щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, оформлених відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на адресу суду від учасників справи не надходило. Суд звертає увагу, що за змістом статті 165 КАС України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає виключно свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи не можуть містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Відтак, заявлене у поясненнях третьої особи клопотання про розгляд справи в присутності міської ради не підлягало судом вирішенню по суті.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 23.10.2020 № 3-7107/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 27).

07.12.2020 позивач звернулася до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Мервинської сільської ради із земель державної власності (а. с. 41).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 12.01.2021 № 3-171/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою» відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 0720883800:00:001:1135, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: бажану до відведення земельну ділянку згідно із наказом ГУ Держгеокадастру від 31.12.2020 № 58-ОТГ передано Берестечківській територіальній громаді із державної у комунальну власність (а. с. 42).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17, та враховуються при вирішенні цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Волинський аукціонний інститут» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ряду громадян, у т. ч. позивачу (а. с. 26), вказаний проект погоджено згідно з висновком про розгляд документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.11.2020 № 25198/82-20 (експерт державної експертизи Муляр Г.В.) (а. с. 33-34), а відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0710733472020 від 26.11.2020 зареєстровано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 0720883800:00:001:1135, площею 2,0000 га (а. с. 28-32).

Суд звертає увагу, що клопотання про затвердження спірного проекту землеустрою було подано відповідачу 07.12.2020 (а. с. 41), а розглянуто лише 12.01.2021 шляхом прийняття оскаржуваного наказу за № 3-171/15-21-СГ, тим самим відповідачем не дотримано двотижневого строку, передбаченого частиною дев`ятою статті 118 ЗК України.

Отже, на момент закінчення (21.12.2020) двотижневого строку з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (строк розпочався відліком з 07.12.2020) відповідач не прийняв, як того вимагає частина дев`ята статті 118 ЗК України, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. При цьому, на момент закінчення цього строку спірна земельна ділянка перебувала у державній власності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 12.01.2021 № 3-171/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою» прийнято з грубим порушенням вимог частини дев`ятої статті 118 ЗК України та він не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови, виданої наказом від 12.01.2021 № 3-171/15-21-СГ, належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 12.01.2021 № 3-171/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою».

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, враховуючи таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Отже, такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 320/4182/20 та враховуються при вирішенні цієї справи.

Крім того, на думку суду, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд наголошує, що скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 12.01.2021 № 3-171/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою» має наслідком повернення сторін у попередній стан, що передбачає необхідність обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача внаслідок прийняття цього наказу.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правових підстав для відмови у затвердженні позивачу документації із землеустрою.

На думку суду, передача спірної земельної ділянки у комунальну власність Берестечківській територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради відповідно до наказу від 31.12.2020 № 58-ОТГ (а. с. 43-45) не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання затвердити проект землеустрою, позаяк на відповідача покладається обов`язок відновити порушене право позивача у зв`язку із протиправною відмовою у затвердженні проекту землеустрою. Крім того, зазначений наказ від 31.12.2020 № 58-ОТГ був оскаржений у судовому порядку та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 (яке не набрало законної сили) у справі № 140/207/21 наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 № 58-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» визнано протиправним та скасовано в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, в т. ч. з кадастровим номером 0720883800:00:001:1135.

Суд також додатково враховує, що відповідно до підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» (далі - Постанова № 1113) Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою та до 15.12.2020 документацію із землеустрою було подано відповідачу на затвердження, що свідчить про дотримання процедури та передбаченого Постановою № 1113 строку подання документації із землеустрою на затвердження, та відповідно про наявність у позивача права на отримання у власність спірної земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та не доведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку буде саме зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради, кадастровий номер 0720883800:00:001:1135.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908,00 грн., що був сплачений квитанцією від 21.01.2021 № 198 (а. с. 7, 20).

Разом з тим, заявлені у позовній заяві до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. відшкодуванню з відповідача не підлягають з огляду на те, що в порушення вимог частини четвертої статті 134, частини сьомої статті 139 КАС України позивач не подала суду доказів, які підтверджують понесення зазначених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 12 січня 2021 року № 3-171/15-21-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, ідентифікаційний код 39767861) затвердити ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради, кадастровий номер 0720883800:00:001:1135.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, ідентифікаційний код 39767861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх