Ухвала суду № 95744057, 23.03.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23 березня 2021 року м. Черкаси справа № 925/372/21

Господарський суд Черкаської області у складі судді Спаських Н.М., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 (м. Київ) до Фонду державного майна України (м. Київ) (вх.№ 4856/21 від 22.03.21) про визнання незаконними дій Фонду державного майна України, зобов`язання прийняти рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, як власником однієї простої бездокументарної акції ПАТ "Черкасиобленерго" (м. Черкаси), заявлено позов до відповідача Фонду державного майна України з вимогами:

- визнати незаконними дії Фонду державного майна України щодо припинення повноважень голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285) Самчука О.Г. та обрання тимчасово виконуючим обов`язки голови правління ПАТ "Черкасиобленерго";

- зобов`язати Фонд державного майна України прийняти рішення про оголошення конкурсного відбору на посаду голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285);

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову від 19.03.2021 з проханням заборонити загальним зборам ПАТ "Черкасиобленерго" приймати рішення про припинення повноважень голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" Самчука О.Г. та заборонити загальним зборам ПАТ "Черкасиобленерго" приймати рішення про обрання голови (тимчасово виконуючого обов`язки) голови правління ПАТ "Черкасиобленерго" до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування позову вказано, що позивач має намір захистити власні порушені права акціонера на управління товариством, спір є корпоративним і виник між учасниками юридичної особи - позивачем та відповідачем, які володіють однією простою бездокументарною акцією та 71% акцій у статутному капіталі ПАТ "Черкасиобленерго" відповідно.

У відповідності до п3) ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Позивач подав позов до Господарського суду Черкаської області за правилами виключної підсудності розгляду корпоративних спорів в порядку ч. 6 ст. 30 ГПК України, якою визначено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Однак суд не погоджується з позицією позивача, виходячи з наступного:

Відповідачем у справі визначено Фонд Державного майна України (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9 ідентифікаційний код 00032945).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 - Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно ч5. ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Отже в контексті даної справи виникає конкуренція виключних підсудностей вирішення спору за правилами ст. 30 ГПК України, яка законодавцем імперативно вирішена на користь застосування правила ч.5 ст. 30 ГПК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів ... віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності справ.

За змістом наведених норм виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності за вибором позивача. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 ГПК України (яка раніше була передбачена частиною 5 статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017), визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.

Як вже вказав суд, за правилом ч.6 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з корпоративних відносин розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

При цьому ч. 5 ст. 30 ГПК України встановлює, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, .... розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Таким чином законодавцем чітко визначено, що незалежно від наявності підстав розглянути спір між сторонами як корпоративний Господарським судом Черкаської області за місцем знаходження ПАТ "Черкасиобленерго", цей спір повинен безумовно розглядатися лише компетентним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ через специфіку особи-відповідача.

За правилами ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 5,6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові КГС ВС (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87516277) від 04.02.2020 у справі N 914/240/18 викладено правову позицію про те, що якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п`ятій статті 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі належить до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд не уповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.

Щодо питання про забезпечення позову.

При зверненні до суду позивачем подано заяву від 19.03.2021 про забезпечення позову (вх. № 4874/21 від 22.03.2021).

Згідно із частиною 1 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Системний аналіз норм ГПК України свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене обов`язковим і першочерговим дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції (підсудності) у господарських судах.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади (до яких відноситься і судова гілка влади) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті.

При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо дотримання процесуального порядку (юрисдикції) звернення із заявою про забезпечення позову до суду.

Згідно із ч.1 ст.138 ГПК України подання заяви про забезпечення позову одночасно із пред`явленням позову здійснюється за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, що тягне за собою необхідність застосування приписів п.1 ч.1 ст.31 ГПК України у випадку подання такої заяви з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Отже, розгляд справи та вжиття заходів забезпечення позову здійснюється виключно судом, компетентним розглядати спір по суті і якщо відповідачем у справі є центральний орган виконавчої влади, визначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то така справа в будь-якому випадку підлягає розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Таку ж правову позицію викладено і в постанові Касаційного господарського суду у Складі Верховного Суду від 16.08.2019 у справі № 916/142/19 (Висновки щодо застосування норм права п. 91-96).

Отже виходячи з того, що позов заявлено до відповідача Фонду державного майна України, спір та питання вжиття заходів забезпечення позову повинен вирішуватися виключно Господарським судом м. Києва за виключною підсудністю.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Отже, дана справа підлягає передачі на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м. Києва.

Керуючись статтями 27, 29, 30, 31, 234 ГПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Передати справу № 925/372/21 за позовом ОСОБА_1 (м. Київ) до Фонду державного майна України (м. Київ) (вх.№ 4856/21 від 22.03.21) про визнання незаконними дій Фонду державного майна України, зобов`язання прийняти рішення, на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м. Києва.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і протягом десяти днів може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Н.М. Спаських