Рішення № 95743462, 09.02.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2115/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аккорд”

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай кепітал менеджмент";

Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова група";

Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб";

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дельта банк";

Національного банку України;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"

про стягнення 10490307,77 грн.

За участю секретаря судового засідання Зорі В.С.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Власюк Д.В. (орд. серії АІ № 1072471 від 03.12.2020 р.);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Гладун А.І. (орд. серії ВС № 1012300 від 10.03.2020 р.);

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився;

від третьої особи-5: не з`явився;

від третьої особи-6: Галан М.О. (дов. б/н від 01.02.2021 р.), Колосюк В.А. (дов. б/н від 30.12.2020 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення заборгованості за процентами у сумі 10 490 307,77 грн, нарахованими за період з 28.07.2014 по 30.04.2015 за прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач набув право на стягнення спірної суми відповідно до умов укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Дельта-капітал" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай кепітал менеджмент") договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай кепітал менеджмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова група" договору про відступлення права вимоги № 8/2-VP від 12.02.2015 та укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова група" та позивачем договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аккорд” до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” про стягнення 10490307,77 грн, задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 скасовано, справу №911/2115/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2019 р. у справі № 911/2115/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі коллегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2020 р. касаційну скаргу ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2019 р. у справі № 911/2115/15 задоволено частково; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. та рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2019 р. у справі; справу № 911/2115/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Рябцеву О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2020 р. прийнято справу до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.10.2020 р.

20.10.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо позовних вимог та їх обґрунтування, в яких позивач, підтримуючи позовні вимоги, зазначає, що до договору відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015, договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015 підлягають до застосування правила презумпції правомірності договорів, оскільки вказані договори не визнано недійсними і не оспорено. Визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 не має автоматичним наслідком втрату Товариством з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аккорд” прав вимог за кредитним договором. Майнові права у формі права вимоги за кредитним договором придбані позивачем добросовісно за відплатним, дійсним, не оспореним договором в період, коли сторони договору факторингу не знали і не могли знати про обмеження розпорядженням майновими правами, тож Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" втратило права вимоги до відповідача за кредитним договором, повернення таких прав на користь банку чи ТОВ «ФК «Геліос» неможливе, а належним кредитором за кредитним договором є ТОВ «Правнича консалтингова група» й ТОВ «ФК “Аккорд” (якому права вимоги були частково відступлені).

Також у вказаних поясненнях позивач просить суд розглядати справу № 911/2115/15 без участі представника ТОВ “ФК “Аккорд” за наявними матеріалами.

20.10.2020 р. до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (третьої особи-6) надійшли пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 09.09.2020 р., в яких третя особа-6, посилається на те, що визнаний недійсним первісний договір про уступку права вимоги від 12.09.2014 р. не створює юридичних наслідків як для сторін правочину, так і для будь-яких інших осіб, в тому числі для ТОВ «Правнича консалтингова група» та ТОВ «ФК «Аккорд». Третя особа-6 вважвє, що у ТОВ «ФК «Аккорд» відсутнє право на нарахування відповідних процентів за неправомірне користування кредитом, адже до нього не перейшло право вимоги за Кредитним договором та, крім того, під час звернення до суду з позовом нормативною та договірною підставою для звернення до суду не були положення ст. 625 ЦК України та п. 1.1.3. Кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження до 30.12.2020 р.; підготовче засідання відкладено на 10.12.2020 р.

08.12.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому він просить суд зупинити провадження у справі № 911/2115/15 до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2020 р. у справі № 910/745/20 за позовом ДП “Укрспирт” до ПАТ “Дельта Банк” та ТОВ “ФК “Геліос” про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу права вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019 р., укладеного між ПАТ “Дельта Банк” та ТОВ “Фінансова компанія “Геліос” в частині відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 р., укладеним між ПАТ “Дельта Банк” та ДП “Укрспирт”.

09.12.2020 р. до господарського суду Київської області від третьої особи-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому третя особа-2 також просить суд зупинити провадження у справі № 911/2115/15 до завершення розгляду справи № 910/745/20.

Оскільки судом не встановлено об`єктивної неможливості розгляду справи № 911/2115/15 до вирішення справи № 910/745/20, у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021 р.

03.02.2021 р. через електронну пошту до господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач повідомив суд, що ним в примусовому порядку на виконання рішення господарського суду Київської області від 20.07.2015 р. було сплачено 10490307,77 грн. процентів за період з 28.07.2014 р. по 30.04.2015 р. в межах виконавчого провадження №49372586, яке було закрите на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням. Також у вказаних поясненнях відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у зв`язку з закінченням 22.05.2014 р. терміну кредитування та відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти.

Представник позивача у підготовчі та судові засідання не з`явився проте, як вже зазначалося, 20.10.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення щодо позовних вимог та їх обґрунтування, в яких він, зокрема, просив суд розглядати справу № 911/2115/15 без участі представника ТОВ “ФК “Аккорд” та за наявними матеріалами.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 10.12.2020 р. та судових засіданнях 12.01.2021 р., 26.01.2021 р. та 09.02.2021 р. проти позову заперечував. У підготовчі засідання 20.10.2020 р. та 05.11.2020 р. представник відповідача не з`явився.

Представник третьої особи-1 у підготовчі та судові засідання не з`явився. Третя особа-1 про причини неявки представника суд не повідомила, про дату, час та місце проведення підготовчих та судових засідань була повідомлена належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Представник третьої особи-2 у підготовчих засіданнях 05.11.2020 р., 10.12.2020 р., а також у судових засіданнях 12.01.2021 р., 26.01.2021 р. та 09.02.2021 р. проти позову заперечував частково. У підготовче засідання 20.10.2020 р. представник третьої особи-2 не з`явився.

Представник третьої особи-3 у підготовчі та судові не з`явився. Третя особа-3 про причини неявки представника суд не повідомила, про дату, час та місце проведення підготовчих та судових засідань була повідомлена належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Представник третьої особи-4 у підготовчі та судові засідання не з`явився. Третя особа-4 про причини неявки представника суд не повідомила, про дату, час та місце проведення підготовчих та судових засідань була повідомлена належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Представник третьої особи-5 у підготовчі та судові засідання не з`явився. Третя особа-5 про причини неявки представника суд не повідомила, про дату, час та місце проведення підготовчих та судових засідань була повідомлена належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Представник третьої особи-6 у підготовчих засіданнях 20.10.2020 р., 05.11.2020 р. 10.12.2020 р., а також у судових засіданнях 12.01.2021 р., 26.01.2021 р. та 09.02.2021 р. проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи-2 та третьої особи-6, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130000000,00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24% та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25.12.2014 включно.

На виконання умов кредитного договору банком було надано позичальнику кредитні кошти в сумі 54156500,00 грн.

Відповідач, в порушення умов кредитного договору, сплачував відсотки за користування кредитом невчасно та не в повному обсязі. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, кредитором було збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 26% річних. Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за договором, станом на 27.07.2014 р. у нього утворилась заборгованість перед кредитором за кредитом в сумі 54156500,00 грн. та в сумі 2198902,26 грн. за процентами.

Факт порушення відповідачем умов договору було встановлено під час розгляду справи Господарського суду Київської області № 911/3411/14, в якій постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 змінено рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014, та відповідно до якої позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь банку суму заборгованості за договором кредитної лінії № BKЛ-2007072/1 від 27.12.2013 у загальному розмірі 56623603,95 грн., що складається з 54156500,00 грн. заборгованості за основним боргом, 2198902,26 грн. заборгованості за відсотками, 32652,19 грн пені, 162469,50 грн штрафу, 73080,00 грн. судового збору.

12.09.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Капітал» (назва якого в подальшому змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент») (новий кредитор) та ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор), укладено договір про відступлення права вимоги за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Капітал» приймає на себе право вимоги належного виконання зобов`язань Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, а саме права вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 54156500 грн. та повернення заборгованості за процентами в розмірі 3973454,99 грн. Всього загальна сума вимог, які виникли і нараховані за Кредитним договором на день укладення Договору відступлення права вимоги 1, складає 58129954,99 грн. (п. 1.1 договору).

У зв`язку зі зміною найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Капітал» та частковим погашенням відповідачем заборгованості за кредитним договором у розмірі 4388248 грн., сторони 22.12.2014 підписали додатковий договір № 1 до договору про відступлення права вимоги, яким, серед іншого, погодили викласти п. 1.1 договору про відступлення права вимоги: ПАТ «Дельта Банк» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент» (ТОВ «Скай кепітал менеджмент») приймає на себе право вимоги належного виконання зобов`язань відповідача за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, а саме права вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51967154,26 грн., повернення (сплата) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1774552,73 грн., повернення (сплата) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за Кредитним договором. Всього загальна сума вимог, які нараховані та/або пред`явлені за Кредитним договором, станом на 22.12.2014 склала 53741706,99 грн.

Згідно з п. 1.3 договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, з моменту набрання чинності цим договором, ТОВ «Скай кепітал менеджмент» повністю замінює ПАТ «Дельта Банк» у Кредитному договорі та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, що зазначені в п. 1.2 цього договору.

У п. 1.4 договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 сторони погодили, що ціна відступлення права вимоги за Кредитним договором, що підлягає сплаті ТОВ «Скай кепітал менеджмент» на користь ПАТ «Дельта Банк» становить 58129954,99 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 він набирає чинності, а у його сторін виникають взаємні права та обов`язки, передбачені цим договором, виключно на наступний день після настання відкладальної обставини, під якою сторони розуміють відсутність добровільного повного погашення Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» заборгованості за Кредитним договором в строк до 11.02.2015.

Листом № 18.1-65/1 від 12.02.2015 ПАТ «Дельта Банк» повідомило ТОВ «Скай кепітал менеджмент» про те, що Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» станом на 12.02.2015 не виконало повністю зобов`язань, визначених Кредитним договором, та не погасив в повному обсязі нараховану заборгованість, що є підставою для застосування відкладальної обставини, передбаченої п.5.2 договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014.

Згідно з п. 5.3 договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, сторони дійшли згоди, що після набрання чинності цим договором ТОВ «Скай кепітал менеджмент» має право здійснити наступне відступлення права вимоги за Кредитним договором та договорами, укладеними в забезпечення належного виконання Кредитного договору, на користь будь-якої третьої особи до проведення розрахунку з ПАТ «Дельта Банк».

12.02.2015 ТОВ «Скай кепітал менеджмент» (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» (новий кредитор), уклали договір про відступлення права вимоги №8/2-VP, в якому погодили, що ТОВ «Скай кепітал менеджмент» передає, а ТОВ «Правнича консалтингова група» приймає на себе право вимоги належного виконання зобов`язань відповідачем за Кредитним договором, в тому числі права вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51967154,26 грн., повернення (сплата) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1774552,73 грн. та повернення (сплата) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за Кредитним договором. Всього загальна сума вимог, які нараховані та/або пред`явлені за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, станом на 12.02.2015 - дату укладення цього договору складає 53741706,99 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015, з моменту підписання уповноваженими представниками сторін цього договору до ТОВ «Правнича консалтингова група» переходять всі права вимоги за Кредитним договором та договорами, укладеними в забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, в повному обсязі і на умовах, визначених договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, включаючи право вимоги до відповідача по поверненню отриманого кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, штрафів та пені, які вже нараховані ТОВ «Скай кепітал менеджмент» на дату укладення цього договору і розмір яких зазначений в п. 1.1 цього договору, а також права вимоги, які ще не нараховані (не висунуті) або які виникнуть за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.

У п. 1.5 договору відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015 сторони погодили, що ціна відступлення права вимоги за Кредитним договором, що підлягає сплаті новим кредитором на користь ТОВ «Скай кепітал менеджмент», становить 58229954,99 грн.

Згідно п. 5.3 договору відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Листом-повідомленням від 12.02.2015 про заміну кредитора у зобов`язанні ТОВ «Скай кепітал менеджмент» повідомило Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про укладення Договору відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015.

28.04.2015 ТОВ «Правнича консалтингова група» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд» (фактор), уклали договір факторингу № 1/28-04, відповідно до умов якого ТОВ «Правнича консалтингова група» передало (відступило), а ТОВ «ФК «Аккорд» прийняло і зобов`язалось оплатити ТОВ «Правнича консалтингова група» за визначеною цим договором ціною права вимоги за грошовими зобов`язаннями щодо сплати процентів, неустойок і інших платежів, які пов`язані з порушенням порядку сплати процентів, що виникли у ТОВ «Правнича консалтингова група» на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором позивач займає місце ТОВ «Правнича консалтингова група» (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли з договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 відносно усіх прав і обов`язків позивача в частині і щодо нарахування та отримання (стягнення) в повному обсязі процентів за Кредитним договором як нарахованих, однак не сплачених на дату укладення цього договору, так і тих, які ще не нараховані або виникнуть за Кредитним договором в майбутньому, а також усіх видів неустойок та інших платежів, що підлягають виплаті відповідачем за порушення порядку сплати процентів, не виплачених на дату укладення цього договору.

Відповідно до п. 1.7 договору факторингу права вимоги та інші права, що є предметом відступлення позивачу за цим договором, набуті ТОВ «Правнича консалтингова група» у ТОВ «Скай кепітал менеджмент» згідно з договором про відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015, яке, в свою чергу, набуло такі права у ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014.

В п. 1.3 договору факторингу сторони визначили характеристику (зміст) прав вимоги, переданих ТОВ «Правнича консалтингова група» позивачу за договором, які виникли чи виникнуть за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013: повернення (сплата) заборгованості відповідача за процентами в розмірі 1774552,73 грн, нарахованих, але не сплачених на дату 11.09.2014 включно; повернення (сплата) заборгованості відповідача за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню; повернення (сплата) заборгованості відповідача за процентами та/або процентів, які виникнуть у майбутньому; - сплати відповідачем усіх видів неустойок та інших платежів, що підлягають сплаті за порушення порядку сплати процентів, не виплачених на дату укладення цього договору.

Згідно з п. 1.6. договору факторингу сторони визначили інформацію про стан розрахунків та заборгованості відповідача за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 по тілу кредиту та процентам: заборгованість відповідача станом на 27.07.2014 по тілу кредиту - 54156500 грн., за процентами - 2198902,26 грн. (встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14, які набрали законної сили); розмір процентів, нарахованих попереднім кредитором (ПАТ «Дельта Банк»), несплачених відповідачем за період з 28.07.2014 по 11.09.2014 включно - 1774552,73 грн; Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» сплачено (з 28.07.2014): 15.12.2014 - 4388248 грн., з яких 2198902,26 грн зараховано як сплата заборгованості за процентами, нарахованими на дату 27.07.2014, а 2189345,74 грн. зараховано як сплата заборгованості за кредитом; 16.12.2014 - 500000 грн., які зараховано як сплата заборгованості за кредитом; 18.12.2014- 400000 грн., які зараховано як сплата заборгованості за кредитом; - з 12.09.2015 проценти відповідачу ще не нараховувались та до сплати не пред`являлись; заборгованість відповідача за кредитом (тілом кредиту) на дату укладення цього договору - 51967154,26 грн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору факторингу, за передані (відступлені) права вимоги до відповідача за Кредитним договором позивач сплачує ТОВ «Правнича консалтингова група» 5994599,04 грн. у строк до 30.09.2015.

Згідно з п. 6.1 Договору факторингу строк дії договору становить: з 28.04.2015 по момент виконання сторонами своїх зобов`язань за ним чи розірвання у встановленому порядку, але не довше погашення відповідачем заборгованості за кредитом і процентами по кредиту за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013. Цей договір набирає чинності та вважається укладеним при умові його підписання та скріплення печатками сторін з 28.04.2015.

29.04.2015 ТОВ «Правнича консалтингова група» направила відповідачу повідомлення про часткове відступлення права вимоги за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 внаслідок факторингу, з огляду на що, з 28.04.2015 ТОВ «Правнича консалтингова група» втратило, а позивач набув права вимоги до відповідача за грошовими зобов`язаннями щодо сплати процентів, неустойок та інших платежів, які пов`язані з порушенням порядку сплати процентів, що виникли у ТОВ «Правнича консалтингова група» на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, та зазначив про те, що в подальшому всі розрахунки зі сплати процентів за Кредитним договором необхідно здійснювати на користь позивача за вказаними у повідомлені реквізитами.

29.04.2015 позивач направив відповідачу вимогу про сплату процентів № 2-29/04, в якій просив сплатити проценти за період з 28.07.2014 по 31.03.2015. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на вказану вимогу не відповіло, грошові кошти позивачу не перерахувало.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що на підставі договору факторингу він набув права вимоги до відповідача, що стало підставою для виникнення спору у даній справі та звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 10490307,77 грн.

Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Група", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд", Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №910/3117/17, що залишена без змін Постановою Верховного Суду від 27.11.2018, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент".

Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 р. вказав, що судами, при новому розгляді, не виконано вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2016, не досліджено зібрані у справі докази та не надано належної правової оцінки дійсності переданої грошової вимоги, на умовах і в обсязі, які існували у первісного кредитора (банку) на момент передачі права вимоги, саме, в частині процентів за кредитним договором. Судами не перевірено існування права вимоги заборгованості за процентами за межами строку кредитного договору, що входить до предмету доказування при вирішенні спору про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, та постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 127/7146/16-ц, від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, у яких зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, що виключає можливість задоволення позову.

У постанові від 09.09.2020 р. Верховний Суд також вказав, що у даній справі вирішення питання про наслідки недійсності договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014 з огляду на предмет позову, а також застосування відповідних норм права, можливе лише після дослідження судами зібраних у справі доказів та встановлення обставин існування (дійсності) права вимоги в частині процентів на день відступлення права вимоги первісним кредитором (банком). Застосування наслідків недійсності договору спрямовано на вирішення долі предмету такого недійсного договору.А тому перш ніж вирішувати долю права вимоги в частині процентів, судам слід встановити обставини існування такого права, як об`єкта цивільних прав, та його обсяг на час укладення договору від 12.09.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення 10490307,77 грн. заборгованості за процентами, нарахованими за період з 28.07.2014 р. по 30.04.2015 р., право на які, як вважає позивач, він набув відповідно до договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015 р.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу наведено у статті 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, за змістом якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначено як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Як вже було вказано, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про стягнення нарахованих процентів у сумі 10490307,77 грн., нарахованими за період з 28.07.2014 р. по 30.04.2015 на підставі договору факторингу №1/28-04 від 28.04.2015 р.

Враховуючи вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 р., характер спірних правовідносин сторін, а також те, що позивач є третім за рахунком набувачем прав кредитора щодо зобов`язань, обумовлених договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 р., першочерговим є з`ясування обставин дійсності переданої грошової вимоги, на умовах і в обсязі, які існували у первісного кредитора (банку) на момент передачі права вимоги, саме, в частині процентів за кредитним договором.

Як вже зазначалося, кредитні правовідносини, що виникли між Банком та ДП “Укрспирт” були предметом розгляду суду у справі № 911/3411/14 за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № BKЛ-2007072/1 від 27.12.2013 у зв`язку з неналежним виконанням підприємством зобов`язань щодо сплати процентів. Встановлені під час судового розгляду обставини, з огляду на вимоги статті 75 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення та не мають доказуваться під час розгляду даної справи.

Як вже було зазначено та вбачається з матеріалів справи, за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 кредитор (банк) зобов`язується надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130000000,00 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24% та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25.12.2014 включно (п.п.1.1, 1.1.1).

Позичальник зобов`язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим договором (п. 3.3.4 договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, в повній сумі (п. 2.7 договору).

Відповідно до п.1.1.3 договору у випадку невиконання позичальником зобов`язань, передбачених п.п. 1.1.2, 2.7, 3.3.13.1 - 3.3.13.3 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 26% річних починаючи з моменту невиконання зазначених зобов`язань. Плата за користування кредитом у розмірі 26% річних діє до дня (включно) виконання умов передбачених п.п. 1.1.2., 2.7., 3.3.13.1. - 3.3.13.3 цього договору. Сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим.

У випадку невиконання позичальником зобов`язань, визначених п. 3.3 цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарних день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов`язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов`язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.3. договору сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальником будь-якого свого зобов`язання за цим договором та/або будь-якими іншими договорами, що укладені між позичальником та кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом позичальнику відповідну письмову вимогу.

Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у сумі 54156500,00 грн, що підтверджено меморіальним ордером від 27.12.2013 №92878250. Однак, позичальник в порушення умов договору сплачував проценти за користування кредитом невчасно та не в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи №911/3411/14 виписками з рахунку та платіжними дорученнями.

У зв`язку з такими діями позичальника, Банк звертався до відповідача з листом від 05.05.2014 №2/39-17/5589, вимогою від 13.05.2014 №2/39-17/5906 (отримана представником позичальника 19.05.2014), претензією від 23.07.2014 №18.2-456 (отримана позичальником згідно відміткою ДП “Укрспирт” - 31.07.2014), в яких просив погасити існуючу заборгованість, а також повернути у повному обсязі суму кредиту та сплатити нараховані штрафні санкції.

Зокрема, у претензії від 23.07.2014 №18.2-456 банком вказано про:

систематичне порушення ДП “Укрспирт” строків сплати процентів за користування кредитними коштами, передбачених пунктом 2.7 договору;

наявність заборгованості за процентами станом на 23.07.2014 у розмірі 2044593,33 грн;

з посиланням на пункти 4.3, 5.3 договору повідомлено про закінчення строку користування кредитом та заявлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів у розмірі 54156500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 2044593,33 грн у 10-денний строк з дня отримання претензії.

Відсутність будь-якого реагування на згадані листи слугували підставою для звернення Банку у серпні 2014 року до суду із вимогами про стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 54156500,00 грн, 2198902,26 грн заборгованості за процентами, 32652,19 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та 910000,00 грн штрафу.

Як вже зазначалося, за наслідками судового розгляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14 присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” 54156500,00 (п`ятдесят чотири мільйони сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 2198902 (два мільйони сто дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот дві) грн 26 коп. заборгованості за процентами, 32652 (тридцять дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 19 коп. пені, 162469 (сто шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) грн 50 коп. штрафу та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи встановлені у справі №911/3411/14 обставини справи у розрізі заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами період з 28.07.2014 р. по 30.04.2015, судом враховано наступне.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад” ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами пунктів 4.3, 5.3 кредитного договору за наявності неналежного виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк ПАТ “Дельта банк” використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, пені та штрафу за порушення умов договору, шляхом звернення до боржника із відповідною вимогою (претензія від 23.07.2014 №18.2-456) та стягнення цих коштів у судовому порядку (постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до відповідача з претензією від 23.07.2014 №18.2-456, у якій повідомлено про закінчення строку користування кредитом та заявлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів у розмірі 54156500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 2044593,33 грн у 10-денний строк з дня отримання претензії. Ця претензія отримана позичальником 31.07.2014.

Отже, враховуючи позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, отримання ДП “Укрспирт” 31.07.2014 претензії Банку від 23.07.2014 №18.2-456, як і встановлений претензією 10-денний строк виконання вказаних у ній вимог, Банк з 11.08.2014 втратив право нараховувати ДП “Укрспирт” проценти за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.

Оскільки за змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то укладаючи договір про відступлення права вимоги від 12.09.2014 з відкладальною умовою про вступ його у силу з 12.02.2015, банк, у частині сплати процентів за користування кредитом, уступив новому кредитору право вимоги у розмірі, що підлягав сплаті боржником станом на 10.08.2014.

А тому, і у подальшому здійснена, у тому числі на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №8/2-VP (новий кредитор - ТОВ “Правнича консалтингова група”) та договору факторингу від 28.04.2015 № 1/28-04 (новий кредитор - ТОВ “Фінансова компанія “Аккорд”), заміна кредитора у кредитному зобов`язанні зі сплати процентів за користування кредитом, що виникло на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, відбулась виключно щодо розміру процентів, що підлягав сплаті боржником станом на 10.08.2014.

У пункті 1.6. договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015 сторони визначили стан розрахунків та заборгованості відповідача за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013. Зокрема, у цьому пункті вказано, що заборгованість за процентами постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14 стягувалась за період до 27.07.2014.

Крім цього, цим же пунктом зафіксовано, що:

заборгованість відповідача станом на 27.07.2014 р. по тілу кредиту - 54 156 500 грн, за процентами - 2 198 902, 26 грн (встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14, які набрали законної сили);

Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” сплачено (з 28.07.2014 р.): 15.12.2014 - 4 388 248 грн, з яких 2 198 902, 26 грн зараховано як сплата заборгованості за процентами, нарахованими на дату 27.07.2014 р., а 2 189 345, 74 грн зараховано як сплата заборгованості за кредитом; 16.12.2014 р. - 500 000 грн, які зараховано як сплата заборгованості за кредитом; 18.12.2014 р. - 400 000 грн, які зараховано як сплата заборгованості за кредитом;

заборгованість відповідача за кредитом (тілом кредиту) на дату укладення цього договору - 51 967 154, 26 грн.

Тобто, за кілька місяців до набуття першим з “нових” кредиторів права вимоги до ДП “Укрспирт”, останнє майже повністю сплатило заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно, відсутні підстави стверджувати, що ТОВ “Аккорд” на підставі договору факторингу від 28.04.2015 № 1/28-04 набуло право вимоги до ДП “Укрспирт” у кредитному зобов`язанні зі сплати процентів за користування кредитом, що виникло з договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, нарахованих з 11.08.2014 р. по 30.04.2015 р., оскільки право на нарахування таких процентів у самого банку було відсутнє.

Отже підстави для задоволення вимог ТОВ “ФК Аккорд” про стягнення з ДП “Укрспирт” заборгованості за процентами за договором кредитної лінії № BKЛ-2007072/1 від 27.12.2013, нараховані товариством за період з 11.08.2014 р. по 30.04.2015 р. відсутні, оскільки на момент набуття чинності договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014 Банк правами щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами з 11.08.2014 і до повного погашення заборгованості за кредитом – не володів. Відтак, не міг їх передати новому кредитору, а той – майбутнім кредиторам (ТОВ “Правнича консалтингова група”, ТОВ “Фінансова компанія “Аккорд”).

Враховуючи викладене, заявлені до стягнення проценти нараховані за період з 11.08.2014 р. по 30.04.2015 р. не підлягають сплаті, оскільки направлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту свідчить про зміну Банком термінів повернення кредиту, передбачених договором, а сам договір, у зв`язку з цим припинив свою дію з дати направлення Боржнику такої вимоги, тобто ще у 2014 році, що унеможливлює подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами на рівні, визначеному умовами договору.

Також судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже у спірних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Також суд дійшов висновку щодо недійсності усіх наступних правочинів, укладених на виконання договору уступки права вимоги від 12.09.2014 р. з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, недійсним договір уступки права вимоги від 12.09.2014 визнано постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/3117/17.

Так, відповідно статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Верховний суд у справах щодо належного способу захисту прав власника майна відчуженого за недійсним правочином із подальшим неодноразовими відчужуваннями наголосив про відсутність необхідності оспорювання ланцюга договорів або інших правочинів щодо спірного майна з посиланням на те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а також оскільки про реституцію може заявити лише сторона договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17).

Договір, визнаний судом недійсним у судовому порядку є таким з моменту його вчинення.

Так як Банк не є учасником договору № 8/2-VP про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015, укладених щодо предмета договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014, який судом за позовом Банку визнано недійсним, враховуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а також оскільки реституція може бути здійснена лише щодо сторін недійсного правочину, суд зауважує що для повернення виконаного за недійсним правочином відсутня необхідність визнання недійсними договору № 8/2-VP про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015 в окремих судових провадженнях, оскільки їх недійсність презюмується в силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для відмови у позові в частині позовних вимог про стягнення процентів з період з 11.08.2014 р. по 30.04.2015 р. достатнім є встановлення факту відсутності у Банку права вимоги щодо сплати процентів за цей період на момент передання такої вимоги.

З огляду на приписи ст. 216 ЦК України, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення процентів за період з 28.07.2014 р. по 10.08.2014 р. включно.

Отже, позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як вже зазначалося, відповідачем повідомлено суд. що ним в примусовому порядку на виконання рішення господарського суду Київської області від 20.07.2015 р. у даній справі було сплачено 10490307,77 грн. процентів за період з 28.07.2014 р. по 30.04.2015 р. в межах виконавчого провадження № 49372586, яке було закрите на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням.

Матеріали справи містять копію постанови ВП № 49372586 від 04.12.2015 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 01.09.2015 у даній справі № 911/2115/15 у зв`язку із стягненням вказаної у наказі господарського суду суми на підставі платіжного доручення № 3988 від 24.11.2015 р.

Відтак, оскільки за результатами повторного нового розгляду господарський суд Київської області прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то у разі наявності в матеріалах справи доказів виконання рішення господарського суду Київської області від 20.07.2015 р.у справі № 911/2115/15, вказане може бути згідно з частиною другою статті 333 Господарського процесуального кодексу України підставою для здійснення судом повороту виконання рішення господарського суду Київської області від 20.07.2015, за наявності відповідної заяви сторони відповідно до п. 5 ч. 333 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час згідно з пунктом 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 24.03.2021 р.

Суддя О.О. Рябцева