Рішення № 9574345, 29.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.10                                                                                 Справа № 9/51пд

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ

до Міського комунального підприємства "Луганськ-Сервіс-Плюс", м. Луганськ

про спонукання укласти договір

в присутності представників:

від позивача –Гуртова К.В., дов. № 121 від 21.04.09, Каушан С.О., дов. № 149 від 25.09.09,

від відповідача – Грищенко С.І., дов. № 218 від 01.02.10

в с т а н о в и в:

позивач, ТОВ "Луганськвода", звернувся з позовом до відповідача, МКП "Луганськ-Сервіс-Плюс", у якому просить спірні пункти договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 2708/1 від 01.01.10 у редакції позивача.

Відповідач, МКП "Луганськ-Сервіс-Плюс", відзивом на позовну заяву, поданим у судовому засіданні 16.03.10, не погоджується з редакцією позивача спірних пунктів з підстав, викладених у відзиві.

В обгрунтування позову позивач, ТОВ "Луганськвода", посилається на таке.

На адресу відповідача було направлено 2 примірники спірного договору № 2708/1 від 01.01.10, всі істотні умови якого викладені у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює відносини у сфері водопостачання.

Позивач отримав підписаний відповідачем примірник вказаного договору з приміткою про протокол розбіжностей, який розглянуто позивачем, за результатами цього розгляду позивач вжив заходи щодо врегулювання певних розбіжностей, а з рештою не погодився, вони залишені неврегульованими, зокрема пункти 3.2, 5.2, 5.6, 6.2 та 8.1 тому й звернувся з цим позовом до суду.

Позивач вважає, що запропонована відповідачем редакція спірних пунктів договору не відповідає фактичним обставинам, чинному законодавству та не може бути прийнята позивачем.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено 2 примірники спірного договору № 2708/1 від 01.01.10, однак у 20-денний строк позивач отримав підписаний відповідачем примірник вказаного договору з приміткою про протокол розбіжностей, який розглянуто позивачем, за результатами цього розгляду позивач не погоджується з деякими пунктами.

Таким чином, предметом спору між сторонами у справі є розгляд розбіжностей щодо редакції окремих пунктів договору № 2708/1 від 01.01.10, а саме: пунктів 3.2, 5.2, 5.6, 6.2 та 8.1.

Позивачем було запропоновано відповідачу підписати договір №645/1 з наступною редакцією пунктів:

Ш          Пункт 3.2. Відповідно до технічних умов "Постачальника" "Споживач" у точці підключення, в місці узгодженого з "Постачальником" установлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води. Без виконання цієї умови підключатися до мереж "Постачальника" "Споживачу" забороняється.

Ш          Пункт 5.2. Кількість стічних вод, які надходять від "Споживача", визначається за показниками приладів обліку холодної води на вводі за виключенням об'єму води на підживлення систем теплопостачання, який розраховується згідно з пп. 3.1.5 КТМ 204 України 244-94, та за винятком води на гаряче водопостачання. Відомості стосовно об'єму гарячого водопостачання надає "Споживач" "Постачальнику" щомісяця.

Ш          Пункт 5.6. "Споживач" відповідає за цілісність і збереження лічильників, пломб і складових лічильника, запірної арматури та іншого устаткування водолічильного вузла, незалежно від місця його розташування. У разі пропажі або виходу з ладу водолічильника чи його складових (срлілок, скла, циферблату, корпусу, зриву пломб, порушень з'єднань труб зі з'єднуючими частинами водолічильника тощо), псування від морозу, або гарячої води, "Споживач" зобов'язаний встановити новий водолічильника. При цьому водовикористання "Споживача" вважається безобліковим і розраховується згідно з п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України №190 від 27.06.08 та зареєстрованих в Мін'юсті України 07.10.08 за №936/15627 (далі за текстом - Правила №190), а при відсутності приладів обліку по причинам, незалежним від "Споживача" по середньодобовим витратам за два попередні місяці, але не більше 2-х місяців.

Ш          Пункт 6.2. "Споживач" оплачує за надані послуги авансовим платежем в розмірі 60% від суми нарахування за поточний місяць у строк до 15 числа поточного розрахункового місяця. Остаточний розрахунок "Споживач" здійснює на підставі наданих "Постачальником" рахунків чи інших платіжних документів у триденний строк після їх отримання.

Ш          Пункт 8.1. За несвоєчасну оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення "Споживач" сплачує "Постачальнику" пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідач, не згодний з редакцією цих пунктів договору та у протоколі розбіжностей запропонував позивачу викласти вказані пункти у наступній редакції:

Ш          Пункт 3.2 на думку відповідача протирічить п.п. 1.7 та 5.2 Правил №190, якими чітко визначено, що вузли обліку повинні розташовуватися на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного ввожу.

Відтак, відповідач запропонував вирішити це питання у наступній редакції: Прилад обліку "Споживач" встановлює за обрізом будівлі у приміщенні.

Ш          Щодо пункту 5.2, то згідно з п. 3.13 Правил 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використовується на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховується за власний обсяг водовідведення.

Крім того, пунктом 5.30 цих Правил передбачено, що у централізованих мереж водовідведення оплата за скидання стоків визначається за різницею обсягу води, одержаної підприємством з усіх видів джерел, і обсягу води, що увійшла до складу продукції.

У зв'язку з наведеними нормами відповідач пропонує наступну редакцію п. 5.2: Кількість стічних вод, які находять від "Споживача", визначається за показниками приладів обліку за виключенням витрат води на підживлення системи теплопостачання. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з гарячого водопостачання, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживача гарячого водопостачання.

Ш          Пункт 5.6 в редакції позивача не передбачає випадків, коли прилад обліку та його складові вийшли з причин, незалежних від споживача, та цей факт не міг виявити самотужки, тому здійснення розрахунку витрат води за правилами п. 3.3 Правил 190 у такому разі не є справедливим та обґрунтованим.

Виходячи з цього відповідач запропонував доповнити п. 5.6 наступним реченням: якщо вести облік води за водолічильником неможливо з причин, що не залежать від Споживача (зняття водолічильника представником Постачальника, запізнення скла, корозія циферблата тощо), кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці.

Ш          Щодо порядку оплати за надані послуги згідно із запропонованим позивачем пунктом 6.2, відповідач, зважаючи на те, що він є комунальним підприємством, яке надає послуги в основному бюджетним установам, більшість яких розраховується протягом 7-ми днів з моменту отримання рахунку і надходження фінансування з відповідних бюджетів (як правило після 25 числа місяця, наступного за звітним), відповідач пропонує викласти цей пункт у наступній редакції: Споживач здійснює оплату у наступному за звітним місяці на підставі наданих Постачальником рахунків чи інших платіжних документів у триденний строк після їх отримання.

Ш          З редакцією позивача пункту 8.1 відповідач може погодитись, якщо попередній пункт 6.2 буде викладено у редакції відповідача.

Оцінивши матеріали справи, доводи та заперечення представників сторін, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України…

В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 зазначено, що термін "законодавство" використовується у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права.

Таким чином до інших законодавчих актів слід відносити акти вищого і центральних органів виконавчої влади, Національного банку України та інших державних органів, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини врегульовані чинним законодавством наступним чином.

Щодо умови п. 3.2 спірного договору, то відповідно до п. 5.2 Правил 190 вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Як вбачається із запропонованих позивачем та відповідачем редакції п. 3.2 договору, вони не відповідають положенню п. 5.2 Правил 190, а тому суд вважає за потрібне викласти спірний пункт у редакції вказаного нормативного акту.

Щодо умови п. 5.2 договору, то суд приймає доводи позивача з огляду на таке.

Відповідач помилково посилається на п. 5.30 Правил 190, оскільки за змістом ст. 1 Закону України "Про теплозабезпечення" послуги з централізованого теплопостачання полягають у виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії споживачам.

Під час такої діяльності відповідач використовує воду як теплоносій, а за ст.1 вказаного Закону теплоносієм є рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках. Технологічний процес центрального опалення –це закритий процес циркуляції води в замкнутому циклі, тому вода, яка використовується як теплоносій відповідачем. не входить до складу продукту –теплової енергії, оскільки не споживається кінцевими споживачами на відміну від теплової енергії.

Пунктом 6.3.76 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затв. наказом Мінпаливенерго України від 14.02.07 № 71 передбачено, що середньорічний витік теплоносія з водяних теплових мереж не повинен перевищувати 0,25% на годину від середньорічного обсягу води в тепловій мережі і приєднаних до неї системах тепло споживання незалежно від системи їхнього приєднання (за винятком систем гарячого водопостачання, приєднаних через водопідігрівники).

Це також підтверджується п. 3.1.5 Методичних рекомендацій щодо нормування витрат палива, теплової енергії на опалення житлових, громадських будинків, споруд та на господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 України 244-84).

Крім того, суд приймає доводи, викладені у листі Теруправління по Луганській області Держінспекції з енергозбереження на ім'я технічного директора ТОВ "Луганськвода" за № 15-12/04-1526 від 14.09.09.

За таких обставин суд приймає редакцію п. п. 5.2, викладену позивачем.

Доповнення пункту 5.6 суд приймає в редакції відповідача, зважаючи на те, що вона не суперечить чинному законодавству, а запропонований позивачем цей пункт не передбачає випадків, коли прилад обліку та його складові вийшли з причин, незалежних від споживача, тим більше, що позивач у письмових поясненнях від 27.04.10 за № 21/юр погодився з доповненням відповідача до спірного пункту.

Пункт 6.2 договору також повинен бути викладений в редакції відповідача, оскільки він є комунальним підприємством, яке надає послуги в основному бюджетним установам, більшість яких розраховується протягом 7-ми днів з моменту отримання рахунку і надходження фінансування з відповідних бюджетів (як правило після 25 числа місяця, наступного за звітним).

Щодо пункту 8.1, то запропонована позивачем редакція цього пункту викладена у відповідності з вимогами чинного законодавства, а саме:

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у т.ч., неустойкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Щодо ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то вона не встановлює розмір пені, а обмежує її подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Спірні пункти договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 2708/1 від 01.01.10, укладеного між позивачем, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, буд. 166, код 35554719, та відповідачем, МКП "Луганськ-Сервіс-Плюс", 91042, м. Луганськ, кв-л Норинського, 4, код 31995921, викласти в наступній редакції:

Пункт 3.2: Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Пункт 5.2 (в редакції позивача): Кількість стічних вод, які надходять від "Споживача", визначається за показниками приладів обліку холодної води на вводі за виключенням об'єму води на підживлення систем теплопостачання, який розраховується згідно з пп. 3.1.5 КТМ 204 України 244-94, та за винятком води на гаряче водопостачання. Відомості стосовно об'єму гарячого водопостачання надає "Споживач" "Постачальнику" щомісяця.

Пункт 5.6 (в редакції відповідача) доповнити наступним реченням: Якщо вести облік води за водолічильником неможливо з причин, що не залежать від Споживача (зняття водолічильника представником Постачальника, запізнення скла, корозія циферблата тощо), кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці.

Пункт 6.2 (в редакції відповідача): Споживач здійснює оплату у наступному за звітним місяці на підставі наданих Постачальником рахунків чи інших платіжних документів у триденний строк після їх отримання.

Пункт 8.1 (в редакції позивача): За несвоєчасну оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення "Споживач" сплачує "Постачальнику" пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

2. Стягнути з відповідача, МКП "Луганськ-Сервіс-Плюс", 91042, м. Луганськ, кв-л Норинського, 4, код 31995921, на користь позивача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, буд. 166, код 35554719, витрати зі сплати держмита у розмірі 42,50 грн. та інформаційно-технічні витрати –118,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 05.04.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов