Рішення № 95743405, 18.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3677/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОНІКА-М”

про стягнення 103 552,53 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОНІКА-М” про стягнення 103 552,53 грн. з яких 81 470,87 грн. боргу, 5 787,49 грн. пені, 16 294,17 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відтак, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” підлягає прийняттю до розгляду судом.

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд зазначеної справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, ціну позову, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви позивача та розгляд справи № 911/3677/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі № 911/3677/20, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

22.02.2021 року позивачем повідомлено суд про часткову сплату відповідачем 01.02.2021 року та 15.02.2021 року боргу в загальній сумі 30 000,00 грн.

11.03.2021 року позивачем повідомлено суд про повну сплату 22.02.2021 року відповідачем решти боргу в сумі 51 470,87 грн.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення 12.01.2021 року поштового відправлення - ухвали від 28.12.2020 року за № 0103276764636, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” (далі - позивач, за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛАКОНІКА-М” (далі - відповідач, за договором - Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів б/н (далі - Договір) з Додатковими угодами.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених у Договорі та додатках до цього Договору (далі – Додаток), паливо дизельне (далі – Товар).

Найменування, асортимент, одиниця виміру, одиниця виміру кількості Товару та кількість поставки кожної партії Товару, умови поставки, строки поставки, ціна та вартість Товару, умов оплати та інші необхідні умови погоджуються та зазначаються Сторонами у Додатках, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2 Договору).

Загальна вартість (сума) Договору становить суму коштів за поставлений протягом дії даного Договору Товар згідно видаткових накладних на Товару. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах, накладних документах (видаткових накладних) та/або Додатках до Договору (п. 3.1 Договору).

Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) (в тому числі ПДВ) відображену у рахунках-фактурах на кожну партію Товару (видаткових накладних), у строк передбачений у відповідних рахунках-фактурах або Додатках до Договору, але у всякому разі до моменту відвантаження такого Товару, якщо інше Сторони не обумовлять у відповідному Додатку до цього Договору (п. 3.2 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.20… року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 Договору).

Якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про розірвання Договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на один рік на тих самих умовах (п. 7.2 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором ним за період з 01.10.2019 року по 05.06.2020 року було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 5 809 983,45 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, Додатковими угодами, укладеними до кожної видаткової накладної, товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені їх печатками, довіреностями на отримання ТМЦ (копії наявні в матеріалах справи).

Також позивачем за період з 16.10.2019 року по 05.06.2020 року виставлялись відповідачу відповідні рахунки на оплату (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався за період з 22.10.2019 року по 05.06.2020 року частково на суму 5 728 512,58 грн. (оплати зараховані позивачем у відповідності до рахунків-фактур зазначених у призначенні платежу, оплати без зазначення рахунків-фактур зараховувались на погашення неоплачених видаткових накладних в порядку черговості), у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 81 470,87 грн. за видатковою накладною № 9 від 01.01.2020 року на суму 407 960,00 грн. зі строком оплати - на умовах передплати згідно п. 2.3 Додаткової угоди № 8 від 30.04.2020 року (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 81 470,87 грн. заборгованості за поставлений, але неоплачений Товар за видатковою накладною № 9 від 01.01.2020 року згідно спірного Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в ході розгляду спору надав докази сплати після відкриття провадження у справі суми основного боргу в розмірі 81 470,87 грн., а саме 01.02.2021 року - 20 000,00 грн., 15.02.2021 року - 10 000,00 грн. та 22.02.2021 року – 51 470,81 грн., підтвердження чого надав банківські виписки за означений період та платіжне доручення № 2189 від 22.02.2021 року, у зв`язку з чим провадження у справі в частині вимог про стягнення 81 470,87 грн. основного боргу підлягає закриттю судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою Товару на суму 81 470,87 грн. за видатковою накладною № 9 від 01.01.2020 року, позивач просить стягнути з відповідача 5 787,49 грн. пені за період з 02.05.2020 року по 20.11.2020 року та 16 294,17 грн. 20% штрафу на підставі п. 4.4 Договору.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що у випадку неоплати, несвоєчасної або неповної оплати, Покупець за вимогою Постачальника зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов`язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочення. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання

зятих на себе зобов`язань за цим Договором.

У випадку, якщо строк оплати Товару (частини Товару) Покупцем буде прострочений більше,ніж на 10 календарних днів (відповідно до умов Додатків до цього Договору), Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити додатково крім пені, що зазначена у цьому пункті, штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) Товару, а Покупець на підставі письмової вимоги Постачальника зобов`язується сплатити такий штраф у строки, вказані у вимозі Постачальника.

Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання винною Стороною відповідних прострочених зобов`язань за Договором (п. 4.6 Договору).

Сторони даним Договором встановлюють строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю 3 роки (п. 4.7 Договору).

Перевіривши розрахунок пені, нарахований на суму боргу по спірній накладній, суд встановив, що відповідні нарахування проведено за фактичний період існування заборгованості на фактичну суму заборгованості, пеню нараховано в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відтак, у зв`язку з тим що наданий розрахунок пені є арифметично вірним, пеня підлягає задоволенню в заявленому розмірі в сумі 5 787,49 грн.

Штраф правомірно нарахований в сумі 20% від суми заборгованості в розмірі 16 294,17 грн., прострочення по якій тривало понад 10 календарних днів, що відповідає п. 4.4 Договору. Відтак, у зв`язку з тим що наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним, штраф підлягає задоволенню в заявленому розмірі в сумі 16 294,17 грн.

Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 22 081,66 грн. з яких 5 787,49 грн. пені та 16 294,17 грн. штрафу. В частині позовних вимог про стягнення 81 470,87 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі з врахуванням сплаченої після подачі позову суми основного боргу, що складає 2 102,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 126, 129, 231, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОНІКА-М” про стягнення 103 552,53 грн. задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОНІКА-М” в частині вимог про стягнення 81 470,87 грн. основного боргу.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОНІКА-М” про стягнення 22 081,66 грн. задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОНІКА-М” 08842, Київська обл., Миронівський р-н, село Владиславка, вул. Центральна, буд. 394, корпус А, код 40358968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛУКРЕНЕРГО” (21001, м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 35, офіс 302, код 43186355) 5 787 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 49 коп. пені, 16 294 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 17 коп. штрафу та 2 102 (дві тисячі сто два) грн. 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.03.2021 р.

Суддя Т.П. Карпечкін