Рішення № 95743360, 19.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2021Справа № 910/18907/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ПРІНТ"доБлагодійної організації "Благодійний фонд І-ЕС-ДЖЕЙ ЕФ Східна Європа"простягнення 641 221, 20 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ПРІНТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Благодійної організації "Благодійний фонд І-ЕС-ДЖЕЙ ЕФ Східна Європа" про стягнення заборгованості за договором оренди комп`ютерної техніки, мобільних дивайсів та ПЗ (потужностей та зберігання даних у сферах інформатизації) від 01.01.2018 в розмірі 216 000,00 грн, пені в розмірі 65 221, 20 грн, неустойки в розмірі 360 000, 00 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/18907/20, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Водночас, керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 14.12.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2020.

Крім того, представнику відповідача 11.03.2021 була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи, але станом на 19.03.2021 відзив на позов все одно надано не було.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ПРІНТ" (надалі також - орендодавець) та Благодійною організацією "Благодійний фонд І-ЕС-ДЖЕЙ-ЕФ Східна Європа" (надалі також - орендар) було укладено договір оренди комп`ютерної техніки, мобільних дивайсів та ПЗ (потужностей обробки та зберігання даних у сфері інформатизації), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування наступну комп`ютерну техніку (надалі також - предмет оренди):

- Сервер DELL - одна одиниця;

- Термінал Xiaomi Redmi 4A 2/16Gb Gold - одна одиниця;

- ПЗ (потужностей обробки та зберігання даних у сфері інформатизації).

Загальна вартість предмета оренди складає 18 000, 00 грн, а предмет оренди передається орендареві протягом 3 (трьох) календарних днів з дня набрання чинності цим договором та оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 1.2., п. 1.4. договору).

У розділі 2 договору сторони встановили, що за користування предметом оренди орендар сплачує орендодавцеві плату в загальному розмірі 18 000, 00 грн за 1 календарний місяць. Орендна плата, передбачена п. 2.1. договору сплачується орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів з початку наступного за розрахунковим місяцем шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок орендодавця або внесення її до каси орендодавця.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печаткою орендодавця. Термін дії договору починається в указаний вище момент та закінчується 31.12.2018. У разі, якщо жодна зі сторін протягом 20 (двадцяти) календарних днів до закінчення терміну дії договору не заперечує проти продовження його дії, термін дії цього договору вважається пролонгованим до 31.12.2019 (п. 5.1., п. 5.2., п. 5.8. договору).

Спір у справі, за твердженнями позивача, виник у зв`язку з тим, що протягом 2019 відповідач жодного разу не сплатив позивачу орендну плату за користування предметом оренди, а майно, передане за договором оренди так і не повернув.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, 01.01.2018 між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі обладнання до договору оренди комп`ютерної техніки, мобільних дивайсів від 01.01.2018 за яким передано орендареві майно, зазначене у п. 1.1. договору.

Позивач також повідомив суд про те, що договір оренди припинив дію 31.12.2019 у відповідності до положень п. 5.8. договору.

Позивач стверджує, що 17.01.2020 представнику відповідача - Філіпу Гарольду Кармелю був вручений лист від 16.01.2020 № 001/20, в якому ТОВ "АЙ ТІ ПРІНТ" повідомило, що у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди необхідно або продовжити строк дії договору оренди або, у випадку прийняття відповідачем рішення про припинення дії договору оренди, не використовувати надане ПЗ у тимчасове-орендне користування та повернути ТОВ "АЙ ТІ ПРІНТ" обладнання, що передане відповідачу, як орендарю, в оренду.

Оскільки відповіді на вказане звернення позивач не отримав, 18.08.2020 він знову звернувся до відповідача та направив поштовим зв`язком Претензію № 02/20 від 18.08.2020, в якій вимагав від відповідача сплатити протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання претензії суму заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 216 000, 00 грн, пеню за порушення умов договору в розмірі 130 145, 40 грн та неустойку в розмірі 252 000, 00 грн.

Позивач наголошує, що вимог претензії відповідач також не виконав та жодної відповіді не надав.

Частиною 4. ст. 284 Господарського кодексу України встановлено те, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи вищевикладене та доводи позивача, які не спростовані відповідачем, договір оренди пролонговано до 31.12.2019.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 216 000, 00 грн, а саме заборгованості з оплати орендних платежів за 2019 рік за 12 місяців.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором оренди у 2019 році не надав, доводів позивача щодо наявності боргу не спростував.

З огляду на наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд вважає доводи позивача в частині стягнення суми боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, ТОВ "АЙ ТІ ПРІНТ" заявило до стягнення з відповідача пеню в розмірі 65 221, 20 грн за загальний період з 06.08.2019 до 06.07.2020 та неустойку в розмірі 360 000, 00 грн за 10 місяців прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом п. 4.5. договору, за порушення п. 2.4. цього договору (строку оплати) орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі 0,33 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 цього ж Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про його необґрунтованість, оскільки передбачений у договорі розмір пені (0,33%) перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 65 221, 20 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 674, 75 грн.

Стосовно заявленої до стягнення неустойки в розмірі 360 000, 00 грн суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що повернення предмету оренди здійснюється орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення терміну дії цього договору та оформлюється відповідним актом приймання-передачі.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт повернення відповідачем орендованого майна з оренди, незважаючи на те, що договір закінчив свою дію з 01.01.2020.

З огляду на порушення відповідачем строків повернення майна з оренди, позивач нарахував неустойку в порядку ст. 785 ЦК України за загальний період 10 місяців в розмірі 360 00, 00 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок неустойки, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 360 000, 00 грн підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ПРІНТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд І-ЕС-ДЖЕЙ ЕФ Східна Європа" (01032, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51, корпус Б, офіс 7-12; код ЄДРПОУ 40285654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ ПРІНТ" (04209, м. Київ, вул. Озерна, 01, оф. 312; код ЄДРПОУ 41461795) заборгованості в розмірі 216 000, 00 грн, пеню в розмірі 13 674, 75 грн, неустойку в розмірі 360 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 845, 11 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 24.03.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко