Рішення № 95742812, 16.03.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.2021 Справа № 905/1961/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код ЄДРПОУ 31899285)

до Мангушської районної державної адміністрації (87400, Донецька область, Мангушський район, селище міського типу Мангуш, проспект Миру, будинок 72; код ЄДРПОУ 05420505)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного агентства автомобільних доріг України (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9; код ЄДРПОУ 37641918)

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; код ЄДРПОУ 00032945)

про визнання права власності на нерухоме майно, -

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Захаров О.С.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Мангушської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вулиця Тітова, земельна ділянка 157, селище Мангуш, Мангушський район, Донецька області (адміністративна будівля літера «А-1» загальною площею 263,0 кв.м., будівля оператора змішувальної установки літера «Б-2» загальною площею 31,8 кв.м., вагова літера «В-1» загальною площею 12,4 кв.м., вбиральня літера «Г-1» загальною площею 3,0 кв.м., навіс літера «Д-1» загальною площею 86,4 кв.м.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він звертався до державного реєстратора прав на нерухоме майно Мангушської районної державної адміністрації з заявою про державну реєстрацію прав на вищезазначене майно, однак, через не подання витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної реєстрації, реєстратором відмовлено у державній реєстрації нерухомого майна. Посилаючись на те, що єдиною можливістю реєстрації права власності, передбаченим законодавством, є реєстрація за рішенням суду, позивач звернувся до господарського суду для визнання за ним права власності на таке майно.

Ухвалою суду від 04.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1961/20, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.12.2020, встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів.

Ухвалою суду від 24.12.2020 відкладено підготовче засідання на 28.01.2021, продовжено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів.

За результатами підготовчого засідання 28.01.2021 враховуючи відсутність у матеріалах справи позиції відповідача, неможливість розгляду питань, визначених частиною другою статті 182 цього кодексу, з метою забезпечення процесуальних прав сторін, судом продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 15.02.2021, залучено до участі у справі третіх осіб Державне агентство автомобільних доріг України, Фонд державного майна України та продовжено учасникам справи строк для подання заяв по суті; доказів, що мають значення для правильного вирішення спору, про що 28.01.2021 постановлено відповідну ухвалу суду.

На електронну пошту суду 11.02.2021 від представника Державного агентства автомобільних доріг України надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 15.02.2021 у зв`язку з неможливістю надати суду письмову позицію стосовно обґрунтованості позовних вимог у справі №905/1961/20, так як станом на 11.02.2021 копія позовної заяви з доданими документами на їх адресу не надходила. Аналогічне клопотання надійшло на адресу суду 15.02.2021.

До суду 15.02.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про відсутність підстав для пред`явлення позову про визнання права власності позивача на спірні приміщення, оскільки відповідач в даному випадку не оспорював та не заперечував право позивача. В свою чергу державний реєстратор здійснюючи свої управлінські функції, не вніс відповідний запис про право власності позивача на приміщення у Державний реєстр речових прав на нерухому майно, оскільки не надано повний перелік документів для отримання адміністративної послуги. Аналогічний за змістом відзив відповідача надійшов на електронну пошту суду 09.02.2021 без накладання КЕП, що підтверджується довідкою Господарського суду Донецької області від 09.02.2021 №04-18/1046.

Ухвалою суду від 15.02.2021 відкладено підготовче засідання на 02.03.2021, продовжено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи, письмових позицій та доказів, які мають значення для правильного вирішення спору по суті.

На електронну пошту суду 02.03.2021 від Державного агентства автомобільних доріг України надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що статутний фонд підприємства позивача засновано на майні державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України (нині – Державного агентства автомобільних доріг України). Відповідно до положень статті 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб`єкта господарювання заснованого на державній власності, може бути змінений лише шляхом приватизації майна цього підприємства. Таким чином, державне майно, яке передано до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. Аналогічні за змістом пояснення надходили також на електрону пошту суду 02.03.2021 без накладання КЕП, що підтверджується довідкою Господарського суду Донецької області від 02.03.2021 №04-18/1695 та на пошту суду 05.03.2021.

У судовому засіданні 16.03.2021 представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії доказів, а саме, статуту АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (у новій редакції); акти передачі майна та фінансових ресурсів; розрахунок вартості майна по Дорремстрою №6 для формування статутного фонду ДАК «Автомобільні дороги України»; зведеного акта інвентаризації майна Доррембуду №6 та інвентаризаційний опис основних засобів №6. Позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання 16.03.2021 не з`явились, своїх повноважних представників до суду не направили, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені завчасно та належним чином.

Позиція Фонду державного майна України станом на 16.03.2021 до суду не надходила.

Розглянувши надані документи дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

Указом Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» постановлено Кабінету Міністрів України в установленому порядку утворити державну акціонерну компанію «Автомобільні дороги України», передавши до її статутного фонду майно державних підприємств, що входили до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг.

Постановою Кабінету Міністрів України №221 від 28.02.2002 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» постановлено Державній службі автомобільних доріг в місячний термін передати до статутного фонду Компанії - Відкритому акціонерному товариству «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (нині акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України)» майно державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 «Про утворення Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

Наказом Державної служби автомобільних доріг від 05.03.2002 №93, на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056/2001 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 «Про утворення Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» утворено Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі Компанія) (п.1 Наказу). Визнано Компанію правонаступником майна інших активів та пасивів балансів, майнових прав і зобов`язань ліквідованих дорожніх державних підприємств (п. 9 Наказу).

Позивач вважає, що майно передане до статутного капіталу ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є його власністю, адже з моменту внесення майна до статутного капіталу Компанії таке майно втратило статус державного, що на його думку, свідчить про відчуження права власності на майно державою та набуття права власності на майно позивачем.

Позивачем зазначено, що спірне майно передано до статутного фонду державою в особі Укравтодору при створенні ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідними актами приймання-передачі, тим самим сплативши вартість акцій.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Зважаючи на те, що чинним Господарським кодексом України прямо не передбачено зміну правового режиму майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, яким згідно зі Статутом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є саме позивач, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства, то правовий режим цього майна належить визначати виходячи зі змісту актів про створення товариства та його установчих документів.

Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність; наявність такого волевиявлення презюмується у цивільних правовідносинах, якщо інше не встановлено законом чи установчими документами.

Враховуючи викладене, предметом доказування у даній справі є наявність волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу під час передачі спірного майна, а також чи малася на меті передача державного майна у статутний фонд господарського товариства у власність, а не на підставі інших речових прав (господарське відання, користування тощо).

Згідно з п.7.1 статуту Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», статутний капітал товариства становить 1 266 140 698,90 гривень. Статутний капітал товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником.

Засновником товариства є Державне агентство автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 №456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України та виконує повноваження вищого органу управління Компанії як акціонера (п.1.2 Статуту).

Враховуючи, що державна частка у статутному капіталі ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» становить 100% відсотків, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України позивач є суб`єктом господарювання державного сектору економіки.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина 5 статті 22 ГК України).

Положеннями статті 63 ГК України визначено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Стаття 73 ГК України дає обґрунтування поняття державного унітарного підприємства, відповідно до цієї статті, дане підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Відповідно до положень статті 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Проаналізувавши зміст вказаних норм суд дійшов висновку, що ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є державним унітарним (комерційним) підприємством, оскільки утворено компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, відповідно до положень ст. 116 Конституції України, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Управління та розпорядження державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 «Про затвердження Порядку відчуження об`єктів державної власності», що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном, та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягає приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).

Частиною 3, 4 ст. 145 ГК України передбачено, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону або здачі єдиного майнового комплексу підприємства, майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

У постанові ВГСУ від 17.02.2009 у справі № 29/268-07 викладена правова позиція про те, що здійснення внеску до статутного фонду господарського товариства не має ознак приватизації державного майна та не відноситься до способів приватизації, встановлених Законом України «Про приватизацію державного майна».

Згідно з п.7 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з судовим захистом права державної власності», вирішуючи спори, пов`язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

До матеріалів справи позивач надав копії актів передачі майна та фінансових ресурсів згідно з результатами інвентаризації б/н та б/д, якими позивачем прийнято на баланс спірне майно. Крім того, до вказаних актів додано інвентаризаційні описи переданих запасів, коштів розрахунків, інших активів та зобов`язань та прийнятих на баланс ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та зведений акт інвентаризації майна Доррембуд №6, однак, у наданих документах не конкретизовано склад переданого майна, і з їх змісту неможливо встановити, які саме основні засоби передано на баланс Компанії, в той час, як позовні вимоги стосуються чітко визначеного та описаного майна.

Також, позивачем надано розрахунок вартості майна по Дорремстрою №6 для формування статутного фонду ДАК «Автомобільні дороги України», з якого не вбачається передача спірного майна у приватну власність позивача.

Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства (організації). Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі №911/2531/17 та постанові від 26.09.2019 у справі №911/2531/17.

Відповідно до положень статті 19 Конституцій України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №439, визначено, що Державне агентство автомобільних доріг України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Крім того, відповідно до пункту 3 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, основними завданнями Укравтодору є, зокрема, здійснення управління об`єктами державної власності.

Указом Президента України від 08.11.2001 №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» утворено Державну службу автомобільних доріг України (на сьогодні – Державне агентство автомобільних доріг України) як центральний орган виконавчої влади, ліквідувавши Українську державну корпорацію по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг.

Засновник та вищий орган управління Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - Державне агентство автомобільних доріг України, заперечуючи проти задоволення позову зазначає, що державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Судом не встановлено обставин, що свідчать про волевиявлення держави на зміну форми власності спірного нерухомого майна з державної на іншу, а також передачу державного майна у статутний фонд господарського товариства (АТ «ДАК «Автомобільні дороги України») з метою надання його товариству у приватну власність, а не у господарське відання чи користування.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи недоведеність передання засновником спірного майна у власність позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачем.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код ЄДРПОУ 31899285) до Мангушської районної державної адміністрації (87400, Донецька область, Мангушський район, селище міського типу Мангуш, проспект Миру, будинок 72; код ЄДРПОУ 05420505), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного агентства автомобільних доріг України (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9; код ЄДРПОУ 37641918) та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вулиця Тітова, земельна ділянка 157, селище Мангуш, Мангушський район, Донецька область (адміністративна будівля літера «А-1» загальною площею 263,0 кв.м., будівля оператора змішувальної установки літера «Б-2» загальною площею 31,8 кв.м., вагова літера «В-1» загальною площею 12,4 кв.м., вбиральня літера «Г-1» загальною площею 3,0 кв.м., навіс літера «Д-1» загальною площею 86,4 кв.м.) - відмовити.

Згідно зі ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.03.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2021.

Позивач: Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код ЄДРПОУ 31899285)

Відповідач: Мангушська районна державна адміністрація (87400, Донецька область, Мангушський район, селище міського типу Мангуш, проспект Миру, будинок 72; код ЄДРПОУ 05420505)

Третя особа-1: Державне агентство автомобільних доріг України (03150, місто Київ, вулиця Фізкультутри, будинок 9; код ЄДРПОУ 37641918)

Третя особа-2: Фонд державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; код ЄДРПОУ 00032945)

Суддя С.М. Фурсова