Ухвала суду № 95742594, 23.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

23.03.2021м. ДніпроСправа № 904/94/21

За позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро в особі Криничанської районної державної адміністрації, смт. Кринички Дніпропетровської області

до відповідача-1: Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради", с.Зелена Долина Дніпропетровської області

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Плахтій Владислава Олександровича, с. Новомиколаївка Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку площею 88,36 га

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: не з`явився

Від відповідача-1: Кощеєв В.М., адвокат

Від відповідача-2: Коротюк М.М., адвокат

Від прокуратури: Карюк Д.О., прокурор відділу прокуратури

С У Т Ь С П О Р У :

Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Криничанської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 22.10.2019, укладений між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Фізичною особою-підприємцем Плахтієм Владиславом Олександровичем;

- зобов`язати Фізичну особу - підприємця Плахтія Владислава Олександровича звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 88,36 га із кадастровим номером 1222080500:01:001:0001, що надана в постійне користування Комунальному закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на території Адамівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

В обгрунтування позовних вимог керівник прокуратури зазначає, що під час вивчення стану додержання вимог земельного законодавства на території Криничанського району Дніпропетровської області встановлені порушення в частині використання земельних ділянок державної власності комунальними закладами району.

Встановлено, що розпорядженням голови Криничанської районної державної адміністрації №705-р-04 від 21.09.2004 ОКП "Криничанський державний психоневрологічний будинок-інтернат" на адміністративній території Адамівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області у постійне користування надано земельну ділянку із кадастровим номером 1222080500:01:001:0001 загальною площею 127,91 га "для охорони здоров`я і соціальних послуг" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №046975, виданого 13.12.2004.

Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, які затверджені Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548, вказана земельна ділянка в Національній кадастровій системі зареєстрована як землі громадської забудови з кодом КВЦПЗ - 03.03 для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, а не сільськогосподарського призначення.

У подальшому, Обласний комунальний заклад "Криничанський державний психоневрологічний будинок-інтернат" реорганізований в Комунальний заклад "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" (КЗ "Криничанський ПНІ" ДОР"), засновником якого є Дніпропетровська обласна рада.

22.10.2019 КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" ДОР" в особі директора Бедраня Василя Дмитровича, що діє на підставі Статуту (сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Плахтієм Владиславом Олександровичем, що діє на підставі свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності № 3374100090 від 06.04.2018 (сторона 2) з метою ефективного використання земельної ділянки (кадастровий номер 1222080500:01:001:0001), яка належить КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" ДОР" на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування серії ЯЯ №046975 від 13.12.2004, виданого на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації від 21.09.2004 за №705-р-04, укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна спільно діяти без створення юридичної особи по вирощуванню та з метою її подальшої реалізації сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, загальною площею 88,36 га. Для здійснення зазначеної спільної діяльності сторона 2 надає виробниче устаткування, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, власні знання, досвід та інше, що необхідне для виконання умов цього договору.

Даний договір укладений строком на 3 роки із правом його поновлення на новий термін.

Вивченням положень вказаного договору встановлено, що він укладений всупереч ЦК України та земельного законодавства, що порушує інтереси держави, у зв`язку з чим є удаваним та підлягає визнанню недійсним. Так договором про спільну діяльність від 22.10.2019 порушуються права позивачів як органів, які реалізують права держави на землю, укладений договір суперечить вимогам Земельного кодексу України в частині додержання процедури припинення та надання у користування земельних ділянок державної форми власності, а також не спрямований на досягнення спільної мети.

Відповідач-1, Комунальний заклад "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради, проти задоволення позовних вимог заперечує тим, що мета укладеного договору про спільну діяльність жодним чином не суперечить ані вимогам щодо користування землями певного виду використання, встановленими статтями 31, 33-37 ЗК України, ані Статуту Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради", ані Типовим положенням про психоневрологічний інтернат. Жодних доказів, які б підтверджували використання комунальним закладом земельної ділянки 1222080500:01:001:0001 не за цільовим призначенням Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою від 24.07.2020 №920-ДК/817/АП/09/01/-20 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не містить.

З аналогічних підстав постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22.05.2019, яким визнано протиправними дії старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області заступника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Щоголєва Максима Ігоровича щодо притягнення до адміністративної відповідальності директора КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" ДМР ОСОБА_1 за ч.53 КУпАП та скасовано постанову по справі про накладення адміністративного стягнення від 27 вересня 2018 року №704/ДК/0214По/08/01/18.

Відповідач-1 зазначає, що визнання вищевказаного договору про спільну діяльність недійсним неминуче призведе до неможливості подальшого утримання КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" ДОР підсобного сільського господарства, а також до збільшення бюджетних витрат на утримання підопічних осіб закладу.

Необгрунтованими є доводи позивачів про те, що комунальний заклад зробив спірну ділянку вкладом у спільне майно, оскільки пунктом 1.1. договору про спільну діяльність з ФОП Плахтій В.О. від 22.10.2019 передбачено, що спільна діяльність проводиться без створення юридичної особи, а пунктом 8.1. договору визначено спільною власністю сторін лише сільськогосподарську культуру, що вирощується на умовах договору та сільськогосподарська продукція, набута сторонами в результаті спільно діяльності.

Необгрунтованими є доводи позивачів про порушення комунальним закладом при укладенні з ФОП Плахтій В.О. договору про спільну діяльність від 22.10.2019 вимог "Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012, оскільки вказаний порядок не поширюється на дію установ комунальної форми власності.

Відповідач-2, Фізична особа-підприємець Плахтій Владислав Олександрович, проти задоволення позовних вимог заперечує тим, що:

- прокурором не обгрунтовано та не доведено підстави для представництва інтересів держави в суді;

- предмет договору достеменно свідчить про домовленість сторін здійснювати саме спільну діяльність, а не отримання прибутку орендарем від передачі права користування для здійснення постійного господарювання, як передбачається договорами оренди землі. Спірний договір, відповідно до вимог ст. 1130 ЦК України, містить умови договору про спільну діяльність щодо здійснення спільних дій та про спільну мету таких дій.

- КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" не є підприємством державної форми власності. Статутом закладу передбачено, що з метою ефективного використання земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні закладу, та економії бюджетних коштів керівництвом закладу можуть залучатись юридичні та фізичні особи для спільної діяльності, обробітку і використання земельних. Отже, при укладанні спірного договору сторони не повинні були погоджувати у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном".

- зважаючи на відсутність у відповідача-1 власних засобів для обробітку земельної ділянки, що не заперечується позивачем, з метою забезпечення їх цільового використання та з метою отримання максимально можливих коштів від наявних ресурсів для поліпшення умов утримання підопічних, відповідачем-1 було прийнято рішення про укладання договору про спільну діяльність з ФОП Плахтій В.О. Під час сумісного обробітку спірної земельної ділянки не відбувається її відчуження, а землекористувач в особі відповідача-1 залишається незмінним, тож будь-яких підстав для твердження щодо перевищення обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження земельною ділянкою у прокурора немає. Крім того, зміни користувача земельною ділянкою за договором про спільну діяльність від 22.10.2019 не відбулося, оскільки предметом цього договору є не спірна земельна ділянка, а сільськогосподарська продукція, яка буде вирощена на ній, про що сторони дійшли згоди у розділі 3 оспорюваного договору.

Також Фізична особа-підприємець Плахтій Владислав Олександрович подало до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Прокурором жодним чином не доведено той факт, що суб`єкти владних повноважень, які визначені ним як позивачі - є уповноваженими на захист інтересів держави у спірному питанні. Не обґрунтовано та не доведено підстави для представництва держави у суді.

18 лютого 2021 року від керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до господарського суду надійшла заява про зміну предмету позову, якою просить:

- визнати удаваним договір про спільну діяльність від 22.10.2019, укладений між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Фізичною особою-підприємцем Плахтієм Владиславом Олександровичем;

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 22.10.2019, укладений між Комунальним закладом "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та Фізичною особою-підприємцем Плахтієм Владиславом Олександровичем;

- зобов`язати Фізичну особу - підприємця Плахтія Владислава Олександровича звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 88,36 га із кадастровим номером 1222080500:01:001:0001, що надана в постійне користування Комунальному закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на території Адамівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

10 березня 2021 року від керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову, якою просить заборонити Фізичній особі-підприємцю Плахтію Владиславу Олександровичу вчиняти дії на земельній ділянці (кадастровий номер 1222080500:01:001:0001), загальною площею 88,36 га, яка знаходиться на території Криничанського району Дніпропетровської області, у тому числі шляхом: виконання технологічних робіт, самостійного забезпечення матеріально-технічного постачання повного циклу виконання сільськогосподарських робіт по обробці земельної ділянки, вирощуванню та збору врожаю.

Враховуючи характер та предмет спірних правовідносин, розмір та вартість спірної земельної ділянки, протиправність дій відповідачів щодо використання, керівник прокуратури вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Відповідач-2, Фізична особа-підприємець Плахтій Владислав Олександрович, проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечує тим, що прокуратора звернулась до суду з немайновими позовними вимогами (визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку), тобто судове рішення у разі задоволення вимог не вимагатиме примусового виконання. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. В цьому випадку, до жодного іншого спору не призведе невжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2021 призначено до розгляду у судовому засіданні 23 березня 2021 року, заяву керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2021 прийнято до розгляду заяву керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 18.02.2021 (вх. 8627/21) та відкладено підготовче засідання у справі на 31 березня 2021 року.

Позивачі у судове засідання, призначене для розгляду заяви про забезпечення позову не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.

Розглянувши заяву керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову, господарський суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою (ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

У заяві про забезпечення позову керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області просить заборонити Фізичній особі-підприємцю Плахтію Владиславу Олександровичу вчиняти дії на земельній ділянці (кадастровий номер 1222080500:01:001:0001), загальною площею 88,36 га, яка знаходиться на території Криничанського району Дніпропетровської області, у тому числі шляхом: виконання технологічних робіт, самостійного забезпечення матеріально-технічного постачання повного циклу виконання сільськогосподарських робіт по обробці земельної ділянки, вирощуванню та збору врожаю.

Предметом спору у даній справі є визнання удаваним та недійсним договору про спільну діяльність від 22.10.2019 та зобов`язання звільнити земельну ділянку. Отже, до предмету спору відноситься така вимога, як зобов`язати відповідача-2 звільнити земельну ділянку, що, у разі задоволення позову, вимагатиме примусового виконання.

Таким чином, суд має дослідити й таку підставу як обгрунтоване припущення, що невжиття заборони ФОП Плахтію В.О. вчиняти певні дії по виконанню спірного договору може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду в частині звільнення земельної ділянки.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що умовами оспорюваного договору (пунктами 5.3.5, 5.3.6, 5.3.7) передбачено обов`язок ФОП Плахтій В.О.:

- самостійно забезпечити матеріально-технічне постачання повного циклу виконання сільськогосподарських робіт по обробці земельних ділянок, вирощуванню та збору урожаю;

- надавати в п`ятиденний термін, після закінчення виконання кожного виду робіт, відповідачу-1, інформацію в письмовій формі про їх виконання;

- за місяць до закінчення строку договору припинити будь-які роботи на земельних ділянках, залишивши їх у стані, готовому для виконання посівних робіт.

Крім цього, згідно з пунктами 5.4.1, 5.4.4, 5.4.5 ФОП Плахтій В.О. має право: доступу до земельних ділянок та можливість здійснювати на них організацію сільськогосподарського виробництва; отримувати прибуток за результатами спільної діяльності; на збирання врожаю.

Відповідно до інформації Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, розміщеної на його офіційному сайті, в березні розпочинається весняна посівна кампанія, яка в травні завершується.

Так, станом на 21.05.2020 агровиробники засіяли 14,8 млн га ярих культур, що становить 96% від прогнозу.

Отже, з березня 2021 року ФОП Плахтій В.О. розпочне весняну посівну компанію на спірних земельних ділянках та в травні її завершить.

Прокурор вважає, що проведення посівних робіт ФОП Плахтій В.О. на спірних земельних ділянках призведе до порушення прав позивачів та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому і, таким чином, істотно ускладнить виконання рішення господарського суду.

Однак, керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області не надано доказів на підтвердження того, що спірний договір виконується відповідачем-1 та відповідачем-2; не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову; суду не надано жодного доказу того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд відхиляє посилання прокурора на інформацію Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, розміщену на його офіційному сайті про те, що в березні розпочинається весняна посівна кампанія, яка в травні завершується та, що станом на 21.05.2020 агровиробники засіяли 14,8 млн га ярих культур, що становить 96% від прогнозу, оскільки зазначена інформація містить загальний характер, стосується посівної компанії, яка вже завершена. Водночас, заборона відповідачу-2 виконувати договір, який не визнано в установленому порядку недійсним, є на думку суду, втручанням в господарську діяльність останнього. Станом на час розгляду справи прокурором не надано інформації та доказів про те, що земельна ділянка не оброблялась відповідачем-2 восени 2020 року та не засіяна озимими культурами.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів і посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття таких заходів, у зв`язку із чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 23.03.2021.

Ухвала суду підлягає оскарженню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено 24.03.2021

Суддя Н.М. Євстигнеєва