Рішення № 95742558, 23.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2021м. ДніпроСправа № 904/358/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Жовті Води, Дніпропетровської області)

до Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" (м. Жовті Води, Дніпропетровської області)

про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних у розмірі 305 817 грн. 82 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" (далі - відповідач) суму збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, у розмірі 305 817 грн. 82 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 587 грн. 28 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про подачу питної води з системи комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації № 10-1/1962/67ЕПП від 16.01.2018 та Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на суму 305 817 грн. 82 коп. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, статті 44, 201 Податкового кодексу України.

Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 26.01.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 7106/21 від 10.02.2021), в якому він просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що встановлення фактів порушення, вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій). Несвоєчасне оформлення відповідачем податкових накладних, їх несвоєчасна реєстрація мають непрямий (опосередкований) зв`язок з діями позивача на виконання ним своїх податкових зобов`язань, а саме: необхідністю поповнення позивачем електронного рахунку у системі електронного адміністрування з метою здійснення реєстрації податкових накладних, виданих своїм контрагентам, отже, така поведінка відповідача має оцінюватися за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відповідач вважає, що оскільки позивачем не доведено своєчасного використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем витратами немає, як немає і обґрунтованості вимог про відшкодування збитків, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 9115/21 від 22.02.2021), в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає про наступне:

- звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого законом обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом (вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17);

- відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 305 817 грн. 82 коп., на підставі чого, в даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками, отже, наявні всі елементи господарського правопорушення.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 26.01.2021, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої – шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу позивача, в якому містилася відповідь на відзив на позовну заяву через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трек-номером 5221000441273 та з`ясовано, що відповідь на відзив на позовну заяву відповідач отримав 20.02.2021.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем заперечень на відповідь на відзив або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 23.03.2021 строк на подання заперечень, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки в усіх учасників справи було достатньо часу для подання як заяв по суті справи так і доказів, на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 16.01.2018 між Комунальним підприємством "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" (далі - виробник, відповідач) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - споживач, позивач) було укладено договір на подачу питної води з системи 10-1/1962/67ЕПП (далі -договір, а.с. 31-37), відповідно до умов пункту 1.1. якого, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" (далі – правила користування), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України" (далі - правила технічної експлуатації), затверджених наказом Держжитлокомгоспу України № 30 від 05.07.1995, "Правилами прийому стічних вод підприємств і організацій у комунальну систему каналізації міста Жовті Води", затвердженими рішенням Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради № 181 від 27.03.2008, "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 465 від 25.03.1999, а також інших вимог нормативно-правових актів України, регулюючих відносини за даним договором, виробник забезпечує споживачу подачу питної води згідно з вимогами ДСТУ 7525:2014; прийом стічних вод та повну біологічну очистку стічних; дощових і снігових (притоки) стічних вод.

У свою чергу, відповідно до пункту 1.2. договору, споживач бере на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до договору та вимог діючих нормативних документів у сфері водопостачання та водовідведення.

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що останній діє з 01.01.2018 по 31.12.2018, а в частині оплати договір діє до повного виконання.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод в комунальну каналізацію №59 від 02.03.2009 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1.2. Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб`єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб`єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об`єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення – господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника (споживача) оплатити вартість наданої послуги.

Так, пунктом 3.4. договору передбачено, що розрахунки за воду виконуються згідно затверджених тарифів в розмірі за 1 метр кубічний відпущеної води і за 1 метр кубічний від ведених стоків і кількість снігових і дощових стічних вод. Вартість послуг на момент укладання договору складає: центральне водопостачання – 11 грн. 06 коп. за кубічний метр без ПДВ; центральне водовідведення – 12 грн. 21 коп. за кубічний метр без ПДВ; обробка стічних вод з перевищенням ГДК – 7 грн. 76 коп. за кубічний метр без ПДВ, згідно структури тарифу на водовідведення за етапами транспортування та очищення і пункту 8.4. договору.

Згідно з пунктами 3.5.-3.6. договору розрахунковий період надання послуг водопостачання та водовідведення встановлюється в один місяць. Розрахунковий період для обліку і розрахунку спожитих водо ресурсів за показниками розрахункових засобів обліку встановлюється з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. У разі, коли розрахунковий період не співпадає з календарним місяцем, розрахунковим вважається той місяць, до якого належить друга частина розрахункового періоду.

Рахунки за водопостачання та водовідведення доставляються виробником поштою або нарочно до канцелярії управління споживача. У рахунках вказуються нарахування за поточний місяць (об`єми наданих послуг, вартість) і підсумкова сума, що підлягає оплаті. Рахунки оплачуються: 50% від загальної суми рахунків, протягом 5-ти банківських днів, решта 50% по рахункам сплачується до 20 числа, місяця наступного за розрахунковим (пункт 3.7. договору).

Умовами пункту 3.8. договору передбачено, що система оплати послуг щомісячна, допускається авансова система оплати. Споживач може зробити переплату за послуги, що надаються. Платіж вважається авансовим, якщо здійснений до дати виставлення рахунку. Факт надання та отримання послуги постачання питної води, приймання стічних вод, обробка стічних вод з перевищення ГДК, підтверджується двостороннім актом наданих послуг, складеним виробником у двох примірниках. Один примірник споживач узгоджує, шляхом підписання та скріплення печаткою, та повертає на адресу виробник в триденний термін.

На виконання умов договору відповідачем були надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення, що підтверджується актами передачі-прийняття робіт (наданих послуг), на підставі яких відповідачем були виставлені рахунки на оплату позивачу, які оплачені позивачем.

Вказані обставини підтверджуються наступним:

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1376 від 31.01.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 581 014 грн. 09 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 2729 від 06.02.2018 на суму 290 507 грн. 05 коп. та платіжного доручення № 3676 від 20.02.2018 на суму 290 507 грн. 04 коп. (а.с. 42-46);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 7720 від 21.02.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 1 302 грн. 70 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 4696 від 05.03.2018 на суму 1 302 грн. 70 коп. (а.с. 49-50);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1761 від 28.02.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 591 678 грн. 28 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 4781 від 06.03.2018 на суму 295 839 грн. 14 коп. та платіжного доручення № 5466 від 20.03.2018 на суму 295839 грн. 17 коп. (а.с. 52-56);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 2134 від 30.03.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 534 181 грн. 00 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 6558 від 06.04.2018 на суму 267 090 грн. 50 коп. та платіжного доручення № 7162 від 20.04.2018 на суму 267 090 грн. 50 коп. (а.с. 57-60);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 2530 від 28.04.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 457 818 грн. 44 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 8454 від 07.05.2018 на суму 228 909 грн. 22 коп. та платіжного доручення № 8898 від 18.05.2018 на суму 228 602 грн. 06 коп. (а.с. 62-65);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 2941 від 31.05.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 681 406 грн. 04 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 10329 від 07.06.2018 на суму 340 703 грн. 02 коп. та платіжного доручення № 10755 від 20.06.2018 на суму 340 703 грн. 02 коп. (а.с. 67-70);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 3369 від 27.06.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 639 376 грн. 33 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 11990 від 06.07.2018 на суму 319 688 грн. 17 коп. та платіжного доручення № 18663 від 20.07.2018 на суму 319 688 грн. 16 коп. (а.с. 72-75);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 3799 від 31.07.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 639 131 грн. 23 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 20006 від 07.08.2018 на суму 319 565 грн. 62 коп. та платіжного доручення № 20868 від 20.08.2018 на суму 319 565 грн. 61 коп. (а.с. 77-80);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 4230 від 31.08.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 524 408 грн. 39 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 21737 від 07.09.2018 на суму 262 204 грн. 20 коп. та платіжного доручення № 22495 від 20.09.2018 на суму 262 204 грн.19 коп. (а.с. 82-86);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 4655 від 28.09.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 527 483 грн.57 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 23806 від 05.10.2018 на суму 263 741 грн. 79 коп. та платіжного доручення № 24174 від 19.11.2018 на суму 263 741 грн.78 коп. (а.с. 88-91);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 5075 від 31.10.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 562 699 грн. 55 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 25617 від 06.11.2018 на суму 281 349 грн. 78 коп. та платіжного доручення № 26400 від 20.11.2018 на суму 281 349 грн.77 коп. (а.с. 92-94);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 5471 від 30.11.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 485 грн. 83 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 27623 від 06.12.2018 на суму 242 836 грн. 92 коп. та платіжного доручення № 28707 від 20.12.2018 на суму 242 836 грн.91 коп. (а.с. 95-97);

- згідно з актом передачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 5889 від 28.12.2018 відповідачем виставлено рахунок (номер/дата аналогічно) на суму 522 791грн. 68 коп., який оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 611 від 09.01.2019 на суму 261 395 грн. 84 коп. та платіжного доручення № 1022 від 18.01.2019 на суму 261 395 грн.84 коп. (а.с. 98-100).

Відповідно до пункту 9.6. договору виробник (відповідач) є платником податку на прибуток на загальних умовах та податку на додану вартість.

Позивач, посилаючись на положення статті 201 Податкового кодексу України, зазначає про те, що відповідачем була здійснена реєстрація податкових накладних за вказаними вище рахунками лише частково, у той час, як за рахунком № 4655 від 28.09.2018 на суму 562 699 грн. 55 коп. реєстрація податкових накладних була здійснена частково за платіжним дорученням № 23806 від 05.10.2018 на суму 263 741 грн. 79 коп., тоді як за платіжним дорученням № 24174 від 19.11.2018 на суму 263 741 грн.78 коп. податкова накладна не зареєстрована, як і не були зареєстровані взагалі податкові накладні за рахунками: № 5075 від 31.10.2018, № 5471 від 30.11.2018, № 5889 від 28.12.2018. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 192.1.1. пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

При цьому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, таке:

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Так, позивач, звертаючись із даним позовом до суду, зазначив про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на подачу питної води з системи 10-1/1962/67ЕПП від 16.01.2018 та Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права використання податкового кредиту по ПДВ за операціями з Комунальним підприємством "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради", у зв`язку з чим позивач поніс збитки у вигляді зайво сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 305 817 грн. 82 коп.

Суд відзначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження реєстрації податкових накладних за вказаними вище рахунками та не наведено суду причини нездійснення реєстрації таких податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначені граничні строки реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних РК, складених постачальником товарів/послуг і в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику. Зокрема, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних РК, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, повинна здійснюватися протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 192.1.1. пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Отже, не здійснення реєстрації відповідачем вказаних вище РК в Єдиному реєстрі податкових накладних позбавило позивача права на зменшення суми податкових зобов`язань, чим завдало збитки позивачу на загальну суму 305 817 грн. 82 коп.

Вказане спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить також з наступного.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, очевидною є наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та договором обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю зменшення позивачем суми податкових зобов`язань на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Тобто, в даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (794 500 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем під час звернення із позовом до суду було заявлено одну вимогу майнового характеру на суму 305 817 грн. 82 коп., у зв`язку з чим розмір судового збору мав складати 4 587 грн. 27 коп. (1,5 відсотка ціни позову)

У той же час, відповідно до платіжного доручення № 15864 від 22.12.2020 позивачем було оплачено судовий збір у сумі 4 587 грн. 28 коп., тобто в більшому розмірі.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи, що від позивача не надходило відповідного клопотання, вказане питання не вирішується судом під час прийняття рішення по справі.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 587 грн. 27 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних у розмірі 305 817 грн. 82 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця 8 березня, будинок 40а; ідентифікаційний код 32182594) на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2; ідентифікаційний код 14309787) 305 817 грн. 82 коп. - збитків, 4 587 грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.03.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко