Рішення № 95741432, 15.03.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/378/20

2/544/15/2021

Номер рядка звіту 31

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 березня 2021 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю секретаря Киричевської В.М.,

учасників справи:

представника позивача – адвоката Рябцевої Я.Г., представника відповідача ФГ «Берегове» - адвоката Ступніка С.В.,

у відкритому судовому засіданні, у залі суду м.Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Берегове» про розірвання договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат Рябцева Я.Г. звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, в обґрунтування якого вказала наступне. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровим номером 5323882200:00:025:0100 площею 3,5189га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Позивачем 28.03.2014 була видана довіреність ОСОБА_2 на право розпоряджатися належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, у т. ч. укладати договори оренди, підписувати їх, отримувати грошові кошти по укладеним договорам, тощо. Довіреність була посвідчена нотаріально та видана строком до 28.03.2017, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 28.03.2014 № 26540235. У листопаді 2019 року із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що між ним та Фермерським господарством «Берегове» був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 46 років з орендною платою, яка складає 5% від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди за один рік і становить 4019,46 гривень. Право оренди зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2014, номер запису про речове право 4596571. Тобто, договір був укладений між ФГ «Берегове» та невідомою Позивачу особою, оскільки 20.01.2014 ОСОБА_1 нікого не уповноважував на підписання жодних документів на розпорядження належним йому майном, у тому числі і земельною ділянкою з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100 площею 3,5189га. Крім того, з моменту укладення і до цього часу позивач не отримував і не отримує орендну плату, а відповідач користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100 площею 3,5189га. Посилаючись на положення ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та враховуючи, що відповідач своїх обов`язків не виконує, орендну плату не сплачує, чим порушує умови договору, просить суд розірвати договір оренди землі від 20.01.2014 б/н на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100, загальною площею 3,5189га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладений з фермерським господарством «Берегове», відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014, номер запису 4596571; та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Представник відповідача ФГ «Берегове» - адвокат Ступнік С.В. подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки відповідачем у встановленому договором порядку, з дотриманням строків та розміру виплат, постійно здійснювалась видача грошових коштів в рахунок орендної плати. Вважає позов повністю безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та пояснила, що у листопаді 2019 року ОСОБА_4 дізнався, що на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100 зареєстроване право користування на 46 років за ФГ «Берегове» із орендною платою, що становить 4019,46грн на рік. Згідно реєстру речових прав договір оренди укладено 20 січня 2014 року. Позивач не укладав даного договору, оскільки він його не підписував та не отримував орендної плати за 2017-2019 роки. З метою захисту свого права він був змушений звернутися до суду. За клопотанням позивача була заявлена почеркознавча експертиза, яка підтвердила, що відповідач не сплачував орендну плату за 2017-2019 роки. Експертом встановлено, що ОСОБА_4 не підписувався у відомостях про отримання орендної плати за 2017 – 2019 рік, його підпис стоїть лише у відомості за 2015 рік. Систематичне невиконання договору оренди, а саме несплата орендної плати, є підставою для розірвання договору оренди. У березні 2014 року ОСОБА_4 видав довіреність на ім`я ОСОБА_5 , яка через рік була скасована. Строк дії довіреності був до березня 2017 року, такий строк вказаний нотаріусом у реєстрі. В самій довіреності строку її дії не вказано. Доказів про відкликання довіреності на даний час немає. Навіть якщо інша особа отримувала кошти за довіреністю замість ОСОБА_4 , то у відомості повинно зазначатися, що кошти отримує інша особа замість ОСОБА_4 на підставі довіреності. Згідно довіреності ОСОБА_5 має право підписувати договори, правочини та документи, а також отримувати гроші та майно по укладеним договорам, однак ОСОБА_5 не підписував ніяких договорів. ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_5 про відкликання довіреності в усному порядку по телефону. Чи повідомляв ОСОБА_4 про відкликання довіреності ФГ «Берегове», не знає.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з проханням придбати в нього пай, оскільки йому потрібні були гроші. Після перемовин сторони дійшли згоди, що пай буде передано в довгострокову оренду, оскільки продаж був законодавчо заборонений. Договір оренди був підписаний ОСОБА_4 власноручно. Після підписання договору оренди на початку 2014 року ОСОБА_4 отримав гроші в сумі 30 тисяч гривень та надав довіреність ОСОБА_5 . Дана довіреність не мала строку дії. ОСОБА_4 розписувався у відомості про отримання грошей в 2015 році власноручно, оскільки він отримував орендну плату за період, що передував підписанню довгострокового договору оренди. З того часу він про дану земельну ділянку забув. Через певний час у позивача виникла думка вчинити не зовсім порядно і спробувати забрати землю назад. Щодо предмету спору, представник відповідача зазначив, що орендну плату замість ОСОБА_4 отримував ОСОБА_5 на підставі виданої позивачем довіреності. Оскільки земля юридично належить ОСОБА_4 , то і у відомостях про отримання орендної плати вказувалося прізвище ОСОБА_4 . Підприємство не було зобов`язане перевіряти реєстри на предмет чинності довіреності. Від ОСОБА_4 жодних повідомлень про відкликання довіреності ФГ «Берегове» не отримувало. Орендна плата виплачувалася своєчасно, в повному обсязі на підставі довіреності, наданої ОСОБА_4 . Відповідач повністю розрахувався за оренду вказаної земельної ділянки з уповноваженою особою ОСОБА_4 . Якщо позивач бажає, то він може звернутися до ОСОБА_5 щодо отриманих коштів. З приводу зазначення прізвища ОСОБА_4 отримувачем коштів у видатковому касовому ордері, представник відповідача зазначив, що це було зроблено бухгалтером помилково і підприємством будуть прийняті відповідні рішення з приводу цього, однак вказана помилка не спростовує того факту, що кошти були виплачені підприємством. Скрипкою була видана довіреність, в тому числі і для отримання ОСОБА_5 коштів. Жодних повідомлень про скасування довіреності на підприємство не надходило. Підприємство сплачувало орендну плату своєчасно, що підтверджується в тому числі і бухгалтерськими документами підприємства. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в позовних вимогах у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19000грн.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він являється співвласником ФГ «Берегове». Зі ОСОБА_4 раніше він не був знайомий, лише знав його як односельчанина. Близько з ним познайомився, коли останній запропонував придбати в нього земельний пай. ОСОБА_4 кілька разів підходив до нього з даною пропозицією, тому що хотів продати пай, так як йому потрібні були гроші для ремонту в будинку. Оскільки на продаж землі діяв мораторій, то було вирішено укласти довгостроковий договір оренди і надати позивачу кошти. Після укладення договору оренди ОСОБА_4 було виплачено тридцять тисяч гривень, що підтверджується його власноручною розпискою. Дана ціна була договірною. Через кілька місяців після укладення договору і отримання коштів ОСОБА_4 знову звернувся до нього з приводу продажу вже іншого земельного паю. Після цього було укладено аналогічний договір щодо іншого паю, а також складено доручення. Додатково пояснив, що отримував орендну плату за дорученням від імені ОСОБА_4 . Кошти отримував після укладення договорів оренди. ОСОБА_4 не звертався до нього з приводу відкликання доручення. Про скасування довіреності він не знає та особисто жодних документів про скасування довіреності не бачив. Кошти за оренду паю отримував особисто, в подальшому Скрипці їх не передавав, оскільки в нього з позивачем була така домовленість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, розглянувши справу в межах заявлених вимог, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,5189га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:025:0100, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.11.2013, зареєстрованого в реєстрі за №2-2428 (а.с.7, 10-13).

20.01.2014 між ОСОБА_1 та Фермерським госоподарством «Берегове» було укладено договір оренди землі вказаної земельної ділянки площею 3,5189га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323882200:00:025:0100, строком на 46 років, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ФГ «Берегове» приймає у довгострокове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.64-70).

28 березня 2014 року ОСОБА_1 шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в органах місцевого самоврядування, державних адміністраціях, управліннях (відділах) Держземагентства України, землевпорядних організаціях, в органах реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна – Державній реєстраційній службі, органах нотаріату, судових органах тощо , з питань користування та розпорядження (з правом передачі в оренду, спільне використання тощо) на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому земельними ділянками, які розташовані за адресою: Давидівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, кадастрові номери 5323882200:00:025:0100, 5323882200:00:025:0099, цільове призначення: для ведення товарного сільського виробництва. Для чого представнику надається право: 1. Підписувати та подавати від його імені заяви, в тому числі заяви про належність майна на праві особистої приватної власності тощо; 2. Подавати та отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі довідку про відсутність (наявність) обьєктів нерухомого майна на земельній ділянці, довідку про нормативну вартість земельної ділянки (технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), експертиний звіт (акт) про вартість земельної ділянки, довідку про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного земельного кадастру, витяг з Державного реєстру земель, витяг (свідоцтво) з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно; 3. Підписувати відповідні договори, правочини, документи, вносити зміни в укладені договори, правочини; 4. Отримувати гроші чи майно по укладеним договором, а також виконувати всі інші необхідні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності та в рамках укладених на її підставі договорів (правочинів); 5. Здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі – передача справи до товариського чи третейського суду, повна або часткова відмова від позову, зміна предмету позову, укладення мирової угоди, подача апеляційних та касаційних скарг на рішення, постанови та ухвали суду, пред`явлення виконавчих документів до стягнення, представляти його інтереси як позивача, відповідача та третьої особи; 6. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав в усіх державних органах, установах та підприємствах, в Державній виконавчій службі та інших органах Міністерства юстиції; 7. Представляти його інтереси та здійснювати захист його прав у відносинах з громадянами, підприємствами та їх об`єднаннями всіх форма власності; 8. Підписувати від його імені вимоги, претензії та відповіді на претензії, позовні заяви та відзиви на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги та відзиви на скарги, клопотання тощо (а.с.8).

Інформація про вказану довіреність внесена до Єдиного реєстру довіреностей (а.с.9).

Після встановлення зазначених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із матеріалів справи встановлено, що спірний договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.02.2014, номер запису 4596571 (а.с.11).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За правилами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.8 спірного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4019,46грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно з чинним законодавством.

У пункті 10 договору оренди зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня.

За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, розірвання договору.

Згідно ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно п.42 спірного договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі ст.12, 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих відповідачем відомостей виплати коштів в рахунок земельного паю за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, видаткового касового ордеру від 23.03.2020 встановлено, що ОСОБА_1 виплачено оренду плату за 2015 рік в сумі 11736грн за дві земельні ділянки по 5868грн за кожну, за 2015 рік - в сумі 13578,94грн за дві земельні ділянки по 6789,47грн за кожну, за 2017 рік - в сумі 19398,48грн за дві земельні ділянки по 9699,24грн за кожну, за 2018 рік - в сумі 19398,48грн за дві земельні ділянки по 9699,24грн за кожну, за 2019 рік - в сумі 11639,08грн та 23.03.2020 виплачено оренду плату в сумі 8000грн (а.с.25-30).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 орендна плата за 2015-2019 роки виплачена у повному обсязі, тому доводи позивача та його представника про систематичну несплату відповідачем орендної плати не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.

Отже позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за 2017-2019 роки.

Доводи представника позивача в тій частині, що строк дії довіреності від 28.03.2014, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з питань щодо користування та розпорядження на умовах за розсудом уповноваженої особи належними йому (Скрипці) земельними ділянками з кадастровими номерами 5323882200:00:025:0100 та 5323882200:00:025:0099, складає три роки та довіреність була чинною до 28.03.2017, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

У пункті 1.1 Розділу 1 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 28.12.2006 № 111/51.2. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252, зазначено, що єдиний реєстр довіреностей - це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії.

Слід зазначити, що реєстрація довіреностей в Єдиному реєстрі - це технічна дія, під час вчинення якої реєстратор Єдиного реєстру (державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, дипломатичні представництва та консульські установи України, що мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Міністерства юстиції України) вносить записи до Єдиного реєстру про посвідчені довіреності, тобто реєстратор вносить зміст довіреності до Єдиного реєстру і інформація, що перенесена до Єдиного реєстру повинна відповідати тій інформації, що міститься в самій довіреності.

Як убачається зі змісту довіреності від 28.03.2014, виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.8), в ній не міститься положення щодо строку її дії, тому на підставі ч.1 ст.247 ЦК України вказана довіреність видана на невизначений стирок, у зв`язку з чим вона зберігає чинність до припинення її дії.

Отже, з огляду на викладене доводи представника позивача про те, що строк дії довіреності до 28.03.2017 є безпідставними.

Згідно ч.1-3 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих доводів, що ОСОБА_1 скасував видану ним довіреність від 28.03.2014 та виконав свій обов`язок, передбачений ч.2 ст.249 ЦК України, повідомивши представника ОСОБА_2 та третю особу ФГ «Берегове» про скасування довіреності, або що ОСОБА_2 та ФГ «Берегове» знали, що дія довіреності припинилася.

Підсумовуючи все вище викладене суд зазначає, що позивачем не доведено систематичної несплати відповідачем орендної плати за 2017-2019 роки, оскільки як установлено судом із наявних у матеріалах справи доказів ФГ «Берегове» на законних підставах здійснювало виплату орендної плати представнику орендодавця ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у вказаний період. Та обставина, що представник за довіреністю ОСОБА_2 не передавав довірителю ОСОБА_1 отриману ним - ОСОБА_2 орендну плату, не може бути підставою припинення права користування земельною ділянкою, а впливає лише на зміст правовідносин, що склались між довірителем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 , які не підпадають під дію положень ЗК України, а регулюються главою 17 та 68 ЦК України.

З огляду на викладене суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.01.2014 б/н на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:025:0100, загальною площею 3,5189га, яка розташована на території Давидівської сільської ради Пирятинського району, укладений ОСОБА_1 з ФГ «Берегове», відповідно до якого зареєстровано право оренди 07.02.2014, номер запису 4596571, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з указаних вище підстав.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Частиною шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.1, 2, 4, 5, 6, 12 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч.5 ст.137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження судових витрат відповідачем надано угоду №20 про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) від 08.04.2020, що укладена між ФГ «Берегове» (замовник) та адвокатом Ступніком С.В. (виконавець), що діє на підставі свідоцтва № 353 від 11.11.2002, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по наданню адвокатських послуг замовнику щодо захисту прав та інтересів замовника при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до замовника про розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п.4.1 договору сторони погодили, що за надання адвокатських послуг, передбачених в п.1 угоди, замовник сплачує виконавцю винагороду, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1000грн.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.03.2021 виконавець - адвокат Ступнік С.В. передав, а замовник - ФГ «Берегове» прийняло послуги на суму 19000грн згідно договору № 20 про надання адвокатських послуг від 08.4.2020.

З огляду на зазначене, а також враховуючи положення закону про те, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку неспівмірності витрат адвоката, суд не вбачає підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Ступніка С.В. та уважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати в сумі 19000грн.

Керуючись ст.6-13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Берегове» про розірвання договору оренди – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Берегове» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.03.2021.

Суддя Н.В.Нагорна