Рішення № 95738027, 15.03.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3602/20

Провадження № 2-др/203/8/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

15.03.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Дьоміної А.Д.,

за участі:

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачів адвоката Дрозд Р.Ю. про ухвалення додаткового рішення цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

05.03.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник позивачів адвокат Дрозд Р.Ю. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить суд:

- винести за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії додаткове рішення, яким:

- покласти на Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради судові витрати ОСОБА_2 у розмірі 6840,80грн, з яких: 6000, 00 грн – судові витрати на правову допомогу та 840,80 грн – судового збору;

- покласти на Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради судові витрати ОСОБА_3 у розмірі 840,80 грн судового збору.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своєї заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивачів зазначив, що позивачі уклали з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юристи Безпроблем» (далі – ТОВ «Юристи Безпроблем») договір на надання юридичних послуг № 15/938/2020 від 20.07.2020 року, за умовами якого вартість юридичних послуг склала 6000,00 грн. Так, як зазначив представник позивачів, на виконання умов договору позивач ОСОБА_2 сплатила ТОВ «Юристи Безпроблем» 6000,00 грн двома платежами по 50 відсотків вартості наданих послуг, а саме: 30.07.2020 року на суму 3000,00 грн із призначенням платежу: оплата згідно з рахунком № 2020/1065; 03.03.2021 року на суму 3000,00 грн з призначенням платежу: оплата згідно з рахунком № 2021/509.

Тому, представник позивача, зазначаючи, що 25.02.2021 року рішенням суду були задоволені у повному обсязі позовні вимоги позивачів, звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 , яка оплатила судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

У судове засідання представник позивачів не з`явився.

Представник відповідача під час судового засідання будь-яких заперечень проти розгляду заяви по суті за відсутності представника позивачів та ухвалення додаткового рішення в цивільній справі не заявляла, вирішення заяви залишила на розсуд суду.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Разом з заявою про ухвалення додаткового рішення від 05.03.2021 року представник позивачів надав суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, керуючись положеннями ст. 211, ч. 4 ст. 270 ЦПК України, розглянув заяву представника позивачів про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за відсутності позивачів та його представника.

Під час розгляду справи судом були заслухані пояснення представника відповідача та досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

15.03.2021 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

08.10.2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.02.2021 року, просив суд:

- визнати протиправними дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зняття з 27.03.2018 року ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести дані про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , до реєстру територіальної громади;

- визнати протиправними дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття з 27.03.2018 року ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести дані про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , до реєстру територіальної громади (а.с.137-140).

Ухвалою суду від 03.11.2020 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.51-52).

Рішенням суду від 25.02.2021 року було задоволено повністю позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, а саме: стягнуто з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн кожному відповідно (а.с.145-148).

05.03.2021 року представник позивачів звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу у розмірі 6840,80 грн, з яких: 6000, 00 грн – судові витрати на правову допомогу та 840,80 грн – судового збору, та на користь позивача ОСОБА_3 судового збору у розмірі 840,80 грн. На підтвердження заявлених тверджень представник позивачів надав суду копії: договору на надання юридичних послуг № 15/938/2020 від 20.07.2020 року, укладеного між ТОВ «Юристи Безпроблем» та ОСОБА_2 , вартість юридичних послуг: 6000,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреності від 11.12.2017 року, якою ОСОБА_2 уповноважила ТОВ «Юристи Безпроблем» представляти її інтереси в суді; довіреності від 09.07.2019 року, якою ОСОБА_3 уповноважив, в тому числі ОСОБА_4 , бути його представником, зокрема, по цивільним справам в усіх судах; меморіальний ордер № 6171549SB на суму 3000,00 грн, одержувач: ТОВ « Юристи Безпроблем», призначення платежу: оплата рах. № 2020/1065 сплата 50 відсотків вартості юридичних послуг ОСОБА_2 ; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт по справі № 203/3602/20, всього 14,60 год.; рахунок на оплату № 2021/509 від 01.03.2021 року на суму 3000,00 грн (оплата вартості послуг, що залишилась, справа № 203/3602/20); меморіальний ордер № 15318383SW від 02.03.2021 року на суму 3000,00 грн; призначення платежу: оплата вартості послуг, що залишилась, ОСОБА_2 (а.с.23-26, 151-158, 160).

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин 1 - 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 8 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо , зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати .

Аналіз викладених вище норм ЦПК України вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз викладених вище положень визначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Суд бере до уваги те, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17, додаткова постанова Верховного Суду від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги вказані правові висновки Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece)).

Так, як вбачається з наданих представником позивачів письмових доказів на підтвердження понесених позивачами судових витрат на професійну правничу допомогу, видно, що позивачам були надані адвокатські послуги адвокатом ОСОБА_4 за договором на надання юридичних послуг № 15/938/2020 від 20.07.2020 року, на загальну суму 6000,00 грн. Суд бере до уваги те, що на підтвердження оплати за надані адвокатські послуги представник позивачів надав суду копії меморіальних ордерів від 29.07.2020 року № 2020/1065, № 2020/1272 від 01.03.2021 року на загальну суму 6000,00 грн, за яким платником за надані юридичні послуги значиться позивач ОСОБА_2 .

Водночас суд відхиляє як неналежний доказ наданий представником позивачів в якості доказу на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу рахунок на оплату № 2021/530 від 05.03.2021 року на суму 1900,00 грн, бо в реквізитах покупця послуг ТОВ «Юристи Безпроблем» зазначено: покупець «NW Trade s.r.o», Чеська Республіка (компанія) NW, який не є учасником цивільної справи № 203/3602/20 (а.с.159), бо він не стосується суті заяви та розглянутої судом цивільної справи.

Крім того, суд звертає увагу позивачів та його представника на те, що рішенням суду від 25.02.2021 року вже було вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, про що зазначено вище. Тому, з огляду на це та з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення в цій частині задоволенню не підлягають.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З огляду на встановлені судом обставини справи, докази, надані представником позивачів на підтвердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивачів про відшкодування таких витрат у розмірі 6000,00 грн, з урахуванням критеріїв співмірності, розумності та пропорційності, та необхідності ухвалення додаткового рішення в цивільній справі.

Керуючись статтями 3-13, 133, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Заяву представника позивачів адвоката Дрозд Р.Ю. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 40392181) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог заяви про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 203/3602/20 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, що відповідає приписам підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 22.03.2021 року.

Суддя Ф.М. Ханієва