Рішення № 95737959, 16.01.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/10373/20

Провадження № 2/932/687/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивач, АТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що на підставі укладеного договору № б/н від 22.06.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит, з подальшим збільшенням до 1 300 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов`язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на його картковому рахунку. Однак, відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратив та не повертає. Внаслідок цього, станом на 31.07.2020 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 125 370 грн. 72 коп. , яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у сумі 2102 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2020 року у справі відкрито спрощене провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу двічі надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, однак ним не вчинено дій із отримання поштової кореспонденції. Відповідно до вимог ст.ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.06.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н шляхом підписання Заяви позичальника, згідно з яким позичальнику надано кредит в сумі 1300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із базовою процентною ставкою 3% в місяць на залишок заборгованості. 06.07.2007 року відповідач отримав кредитну карту «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» № НОМЕР_1 , про що власноручно розписався в Заяві.

Заява містить посилання на те, що позичальник ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були йому надані для ознайомлення в письмовомувигляді . Одночасно із цим, суду доказів того факту, що позичальник розписувався у примірниках Умов та Правил надання банківських послуг тим самим зафіксувавши погодженні ним умови та правила, не надано.

Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку, заборгованість відповідача станом на 31.07.2020 року складає 125 370 грн. 72 коп., з яких: 1 085 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом, 121 195 грн. 04 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3 089 грн. 93 коп. – пеня.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано Заяву від 22.06.2007 року, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Інформацію про умови кредитування, яка підписана відповідачем; Умови та правила надання банківських послуг та виписку про рух коштів по рахунку відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір та надав йому у тимчасове користування грошові кошти на умовах їх повернення, сплатою відсотків за користування грішми. Позичальник умови договору належним чином не виконує, оскільки кредитні кошти витратив, після чого їх кредитору не повернув. Внаслідок цього, право банка на повернення йому його власності – кредитних коштів, порушено, а тому підлягає судовому захисту. Банк має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , і реалізував це право, звернувшись до суду.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Наданими суду доказами підтверджується факт видачі ОСОБА_1 кредиту, з урахуванням змін, на суму в 1 190 грн. Про це свідчить надана суду довідка про зміну умов кредитування щодо зміни розміру кредитного ліміту та виписка про рух коштів по рахунку відповідача, з якої вбачається що початковий кредитний ліміт в розмірі 1300 грн. діяв до 21.12.2011 року. При цьому суд зауважує, що на 31.10.2010 року заборгованість за відповідачем по Кредитному договору відсутня і з 01.11.2010 року по 27.09.2011 року відповідач кредитними коштами не користувався.

21.12.2011 року кредитний ліміт зменшився та був визначений в розмірі 1 190 грн., а тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 085 грн. 75 коп. підлягає задоволенню.

Надані до позовної заяви Умови та Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а тому їх не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача із вказаними Умовами та Тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст. 207, 1055 ЦК України.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач, ознайомився і погодився із ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи, на момент отримання їх відповідачем, взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено і постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Таким чином, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк». Кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Так, у постанові від 03 липня 2019 року, у справі № 14-131цс19, Верховним Судом сформульовано аналогічну правову позицію про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил, викладених у частині першій статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», як з моменту виникнення спірних правовідносин, так і до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Внаслідок цього, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих суду доказів про конкретні, запропоновані відповідачу, Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про надання кредиту, його розмір, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Анкета-заява та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Інформація про умови кредитування, яка надана суду не є належним та допустимим доказом по справі щодо умов кредитного договору від 22.06.2007 року, оскільки підписана відповідачем 24.06.2020 року та зберігає чинність та є актуальної до 09.07.2020 року, при цьому кредитодавцем, у зазначеній Інформації, виступає фізична особа – ОСОБА_2 , а не АТ КБ «ПриватБанк», від імені якого розписатись повинен був повноважний представник та засвідчити підпис печаткою юридичної особи – кредитодавця.

В даному випадку Заява позичальника містить розмір кредитного ліміту та базову процентну ставку, тобто розмір відсотків за користування кредитними коштами і не містить умов та порядку нарахування пені, штрафів та відсотків у випадку порушення строку виконання основного зобов`язання .

Внаслідок наведених вище норм матеріального права та правових позицій Верховного Суду, вважати розмір пені, штрафів та нарахованих відсотків за прострочений кредит такими, що визначені у наданих суду Умовах та Правилах надання банківських послуг, неможливо. Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів погодження розміру неустойки, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.

З огляду на вищевикладене, стягненню підлягає заборгованість за відсотками, саме за користування кредитом, передбаченими умовами договору від 22.06.2007 року в розмірі 3% на місяць. Починаючи з 27.09.2011 року по 22.07.2020 року, відповідно до виписки про рух коштів по рахунку відповідача, вказана заборгованість складає 3 356 грн. 41 коп.

Через недоведеність факту погодження сторонами розміру неустойки та відсотків за прострочений кредит, які за своєю природою є неустойкою, як складові забезпечення виконання зобов`язання, але позивачем заявлені до стягнення в сумі заборгованості за користування кредитом; випадків та строків їх нарахування, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені, штрафів та відсотків за прострочений кредит задоволенню не підлягають, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 4 442 грн. 16 коп.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеної суми позовних вимог, що становить 3,54% від ціни позову. Розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується судом наступним чином: 2102 грн. * 0,0354 = 74 грн. 48 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 551, 610, 623, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором № б/н від 22.06.2007 року, яка склалася станом на 31.07.2020 року, у сумі 4 442 грн. 16 коп., з яких:

- 1 085 грн. 75 коп. – заборгованість за кредитом,

- 3 356 грн. 41 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом,

судові витрати у сумі 74 грн. 48 коп., а всього - 4 516 грн. 64 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева