Рішення № 95736272, 04.03.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/106/21

Справа №754/9468/17

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Тимошенко К.Г.

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Жуковської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕКОС-53А», треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 про вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 в липні 2017 року звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова,53-А», Деснянської районної у м. Києві ради, Деснянської РДА у м. Києві, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про вселення.

Ухвалою судді від 26.07.2017 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_2 , надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.08.2017 року позивачем подано до суду уточнену позовну заяву до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова,53-А», треті особи: Деснянська районна у м. Києві рада, Деснянська РДА у м. Києві про вселення.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У квітні 2006 року позивач був прийнятий на роботу слюсарем-ремонтником 4-го розряду СБЦ до ТОВ «Бетон Комплекс» і працював на даному підприємстві по липень 2011 року. Йому було надано у користування кімнату у гуртожитку по АДРЕСА_1 . З 2007 року він постійно користувався кімнатою у гуртожитку, робив там капітальний ремонт, сплачував рахунки. 03 липня 2017 року його виселили з кімнати і все його майно винесли у коридор, зі слів сусідів це було зроблено за розпорядженням голови ОСББ. Крім того, вважає, що йому була спричинена і моральна шкода, яку він оцінює у 60 000.00 грн. Просив суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування кімнатою АДРЕСА_1 шляхом надання йому ключів від вхідних дверей, вселити його у вказану вище кімнату та стягнути з відповідача на його користь в рахунок моральної шкоди 60 000.00 грн.

20.02.2018 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву.

10.05.2018 року до суду надійшла письмова відповідь на відзив.

11.05.2018 року представником відповідача до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.11.2019 року поновлено провадження у справі, призначено її судовий розгляд.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2021 року замінено відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова,53-А» на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕКОС 53-А».

Ухвалою суду від 04.03.2021 року провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди - закрито в зв`язку із відмовою від позову у цій частині.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вважає їх законними і обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву від 01.03.2021 року в якій визнає позовні вимоги частково, а саме в частині вселення позивача до кімнати АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні просила позов задовольнити.

Третя особа у справі ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.

Заслухавши вступне слово представника позивача, представника третьої особи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимогст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі ордеру №05 від 26.09.2007 року на заселення у гуртожиток, виданого ТОВ «Бетон Комплекс», позивачу ОСОБА_2 було надано право на заселення у гуртожиток по АДРЕСА_1 . (а.с. 6 т.1).

Як зазначила в судовому засіданні представник позивача, з 2007 року позивач постійно користувався кімнатою 420 у гуртожитку, робив там капітальний ремонт, сплачував рахунки. Проте, 03 липня 2017 року його виселили з кімнати і все його майно винесли у коридор, зі слів сусідів це було зроблено за розпорядженням голови ОСББ.

Статтею 129 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЖК Української РСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно ст. 127 ЖК гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно листа директора ТОВ «Бетон Комплекс» від 23.05.2018 року (а.с. 204 т. 1), позивач ОСОБА_2 працював на товаристві з 19.04.2006 року по 09.07.2011 року та був заселений до гуртожитку на підставі договору про надання житлових приміщень для тимчасового проживання працівників укладеного між ДП «Екос» та ТОВ «Бетон Комплекс». 09.07.2011 року позивача було звільнено за прогули без поважних причин, згідно наказу №33-п від 20.07.2011 року. Адміністрація товариства направила лист генеральному директору ДП «Екос» про зняття з реєстрації та виселення з гуртожитку ОСОБА_2 (а.с. 211 т. 1).

Як вбачається з наданих представником відповідача матеріалів, а саме з договору про компенсаційні витрати на утримання та ремонт будинку ОСББ від 17.12.2016 року між ОСББ та ОСОБА_4 було укладено такий договір, предметом його є надання в тимчасове користування житлове приміщення 420 за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на балансі ОСББ для тимчасового проживання, за що наймач сплачує компенсаційні витрати на утримання будинку та ремонт, на умовах договору. (а.с. 183 т. 1).

Згідно акту обстеження житлових умов мешканців гуртожитку ОСББ від 17.12.2016 року, комісія в складі членів ОСББ склала акт про те, що на момент обстеження в кімнаті 420 гуртожитку проживає 2 особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 184 т. 1).

Вже згідно договору найму жилого приміщення, складеного дещо пізніше, а саме 30.06.2017 року у кімнаті 420 гуртожитку проживає третя особа у справі ОСОБА_3 зі своєю дружиною.

Крім того, як було встановлено під час розгляду справи між ОСББ «Самоврядна громада Жукова, 53-а» (первісним відповідачем) та ОСББ «ЕКОС 53-а» (змінений з первісного) на даний час існують не вирішені судами спори про визнання дій незаконними та скасування розпоряджень, підставою одного з позовів є договір про спільну діяльність від 01.01.2017 року, укладений між вказаними вище ОСББ (а.с. 176-180 т.2).

Представником позивача в судовому засіданні не заявлялося клопотання про залучення в якості третьої особи ОСББ «Самоврядна громада Жукова, 53-а», тому суд приходить до висновку про те, що визнання позову відповідачем в частині вселення позивача до гуртожитку буде суперечити правам та інтересам інших осіб, зокрема ОСББ «Самоврядна громада Жукова, 53-а», яке не залучено до участі в справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням визначених вище судом підстав. Визнання позовних вимог відповідачем, що порушує права іншої особи, не залученої до участі у справі, позбавляє таке визнання правового сенсу та будь-якого правового значення, а відповідно має наслідком недоведеності тих обставин, які суд не встановлював.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 77,78,81, 89,178, 263, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕКОС-53А» , треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 про вселення,- залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя