Рішення № 95736017, 09.03.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/106/17

Провадження по справі №2/276/75/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в результаті ДТП, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 на його користь 37769,67 грн матеріального збитку, спричиненого пошкодженням його автомобіля, 900 грн витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку та 25000 грн моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 22.10.2016 в м.Житомирі на перехресті вул. Шелушкова з вулицею Домбровського з вини відповідача ОСОБА_3 , який керував автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої автомобілю Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , завдано механічні пошкодження, а позивачу – матеріальну та моральну шкоду. Розмір матеріального збитку оцінює в сумі 37769,67 грн, згідно з висновком оцінювача ОСОБА_5 від 12.12.2016, витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку становлять 900 грн, моральну шкоду - 25000,00 гривень. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях через пошкодження майна, яке становить значну цінність, порушенні звичних життєвих зв`язків та трудових відносин, витраті додаткового часу та значних зусиль для пристосування до нових умов життя.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 03.02.2017 року відкрито провадження у справі.

23.03.2017 року ухвалою Володарсько-Волинського районного суду залучено до участі в справі співвідповідача приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім".

18.05.2017 за клопотанням позивача судом призначено автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту товарознавцю Кудинському В.С.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області, постановленою 05.07.2017 року без виходу до нарадчої кімнати, приєднано до матеріалів справи клопотання позивача, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15129,67 грн матеріального збитку, 25000.00 грн моральної шкоди та 2800,00 грн витрат на проведення судової експертизи.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 04.08.2020 року після повторного автоматизованого розподілу справу №276/106/17 прийнято до провадження судді ОСОБА_6 та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду від 23.09.2020 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги до приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 14001,34 грн матеріального збитку, 900 грн витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку та 25000 грн моральної шкоди, провадження у цій частині закрито. Продовжено судовий розгляд в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 14001,34 грн матеріального збитку, 900 грн витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку та 25000 грн моральної шкоди.

23.09.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд по суті.

В ході судового розгляду справи позивач, зменшивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь 9447,36 грн матеріального збитку, 900 грн витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку та 25000 грн моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав наведених у позові та з урахуванням уточнень, просили їх задовольнити. Щодо розміру моральної шкоди зазначили, що позивач займається підприємницькою діяльністю (доставкою продуктів), тривалий час, понад 6 місяців, не міг користуватись автомобілем, витрачав додаткові кошти на пересування, неодноразово звертався до страхової компанії для відшкодування збитків, зазнав душевних страждань, також незручностей зазнала і його сім`я через несправний автомобіль.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивач отримав від страхової компанії відшкодування за завдану шкоду, яка також оплатила послуги оцінювача, у випадку незгоди з вказаною сумою міг звернутися до страховика з відповідними вимогами. Щодо розміру моральної шкоди покладаються на розсуд суду, вказавши, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В ході розгляду справи №276/961/16-п постановою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.11.2016 встановлено, що 22.10.2016 року ОСОБА_3 о 10 год 20 хв. в м.Житомирі, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Шелушкова при виїзді не нерегульоване перехрестя з вулицею Домбровського, не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen Caddy державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальні збитки. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначена постанова набрала чинності (а.сп.5, т.1).

Відповідачем під час судового розгляду не заперечувався факт вчинення з його вини дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено автомобіль Volkswagen Caddy, та завдано позивачу матеріальні збитки.

23.11.2015 між ОСОБА_3 та приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на строк один рік, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу, в межах страхової суми (ліміту відповідальності) 100 000, 00 гривень, франшиза нуль грн, що підтверджується полісом №АЕ/6810102 (а.сп.196, т.1).

25.10.2016 відповідачем було повідомлено страховика про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 22.10.2016, про що складено письмове повідомлення про подію, що може бути визнана страховою (а.сп. 197, т.1).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 автомобіль марки Volkswagen Caddy з реєстраційним номером НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.сп.6).

Відповідно до звіту №1969 від 12.12.2016, зробленого оцінювачем ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу марки Volkswagen Caddy з реєстраційним номером НОМЕР_2 , станом на 12.12.2016 становить: 37769,67 гривень (без урахування ПДВ - 33215,72 грн).

14.12.2016 ОСОБА_1 подав до приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 37769,67 гривень (а.сп.45, т.2).

Згідно звіту №82/43.12.16 від 17.12.2016 про оцінку колісного транспортного засобу, підготовленого на замовлення ПрАТ "Київський страховий дім", вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 27857,48 гривень, в тому числі ПДВ – 4029,58 гривень (а.сп.20, т.2).

Відповідно до наказу №712-8037/2/1 від 15.02.2017 та платіжного доручення №17543 страховиком ПрАТ "Київський страховий дім" було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 23827,90 гривень без ПДВ (а.сп.60-61, т.2).

Крім того, в ході судового розгляду справи було призначено судову автотоварознавчу експертизу, згідно з висновком якої розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля Volkswagen Caddy з реєстраційним номером НОМЕР_2 , складає 38898,80 гривень (а.сп.142-145, т.1).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 (провадження № 14-176цс18) зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20).

В ході судового розгляду справи встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» на підставі полісу від 23 листопада 2015 року №АЕ/6810102, копія якого міститься в матеріалах справи. Договором передбачена страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, - 100 000,00 грн, франшиза – нуль гривень.

З огляду на те, що сума матеріальної шкоди, яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , та страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ «Київський страховий дім» позивачу, не перевищує ліміт відповідальності ОСОБА_3 за заподіяння шкоди, встановлений договором страхування, а тому саме на страховика покладається обов`язок з її відшкодування у межах страхової суми.

Доказів того, що відповідач погодився самостійно відшкодувати завдані ОСОБА_1 збитки матеріали справи не містять.

Крім того судом враховано, що позивач, отримавши страхове відшкодування від ПрАТ «Київський страховий дім» у меншому розмірі, ніж просив у заяві від 14.12.2016 року, не звертався до страховика з вимогами про отримання суми відшкодування у повному обсязі, не оскаржив його дії, що свідчить про згоду ОСОБА_1 на такий розмір страхової виплати.

З урахуванням вищезазначеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди та, відповідно, витрат на проведення її оцінки.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ураховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, пов`язаних із пошкодженням транспортного засобу, порушенням звичайного ритму життя, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на відсутність доказів, які б підтверджували здійснення позивачем підприємницької діяльності та додаткові витрати на пересування у зв`язку з такою діяльністю, суд вважає за необхідне визначити розмір завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , в розмірі 4 000 гривень. У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, у решті – слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в результаті ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; код платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; код платника податків: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2021 року.

Суддя А.М. Збаражський