Рішення № 9573572, 12.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/64612.03.10 За позовомПриватного підприємства «Украгросервіс»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дельтафрут»

простягнення 58430,28 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Можейко Є.Ф. –представник за довіреністю № 001 від 10.01.2010 року;

від відповідача:Муталібов Я.І. –директор. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне підприємство «Украгросервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтафрут»про стягнення 58430,28 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 11/04/08-77 від 11.04.2008 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 445122,06 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товарів відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 37806,00 грн., пеню у розмірі 4536,72 грн., штраф у розмірі 7561,20 грн., збитки від інфляції у розмірі 6729,23 грн. та 3 % річних у розмірі 1367,23 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 29.12.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 29.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2009 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 01.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 29.12.2010 року, заявив клопотання про продовження строку вирішення спору та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 29.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          З поданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2010 року вбачається, що відповідач знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України з метою запобігання порушенню процесуальної рівності сторін і повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання за місцем його державної реєстрації відкладено розгляд справи на 16.02.2010 року та на підставі частини 4 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору.

          Представник позивача у судове засідання 16.02.2010 року з’явився, однак доказів, витребуваних ухвалою суду від 01.02.2010 року, не подав.

          Представник відповідача у судове засідання 16.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 12.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник відповідача зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          11.04.2008 року між Приватним підприємством «Украгросервіс»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтафрут»(надалі –відповідач) укладено договір № 11/04/08-77 купівлі-продажу на умовах відстрочки платежів (надалі –договір).

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача визначені договором товари, а відповідач зобов’язався прийняти товари та оплатити їх вартість.

          Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що початкова сума договору складає 445122,06 грн.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 445122,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № УА-00218 від 16.04.2008 року на суму 72528,90 грн., № УА-00311 від 23.04.2008 року на суму 240124,74 грн. та № УА-00436 від 23.05.2008 року на суму 128038,02 грн.

          З наданих суду довіреностей на одержання цінностей серії ЯЛР № 081492 від 11.04.2008 року, серії ЯЛР № 081494 від 23.04.2008 року та серії ЯЛР № 081477 від 22.05.2008 року судом вбачається, що товари були прийняті особою, належним чином на це уповноваженою.

          Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов’язався після підписання договору та виставлення рахунку-фактури здійснити попередню оплату товарів у розмірі 40 % від їх загальної вартості, що складає 178048,82 грн. Інші 60 % від загальної вартості товарів, що складає 267073,24 грн., згідно з пунктом 4.2 договору відповідач зобов’язався сплатити не пізніше 15.09.2008 року.

          Згідно з наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача поставлені товари відповідач оплатив частково, здійснивши на користь позивача переказ 407316,06 грн.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 37806,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати поставлених товарів відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 37806,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати поставлених товарів позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 4536,72 грн. за період з 01.09.2008 року по 01.05.2009 року, штраф у розмірі 7561,20 грн., збитки від інфляції у розмірі 6729,23 грн. за період з вересня 2008 року по листопад 2009 року та 3 % річних у розмірі 1367,23 грн. за період з 01.09.2008 року по 19.11.2009 року.

          Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати, відповідач сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі 1 % від неоплаченої частини суми договору. При цьому, пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що у випадку ухилення від виконання умов договору, відповідач сплачує штраф у розмірі 20 % від суми договору.

          Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

          Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

          Статтею 231 ГК України встановлені два способи визначення розміру неустойки: встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема, суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

          Тому, враховуючи ідентичність правової природи заявлених до стягнення сум пені та штрафу, що є неустойкою, розмір якої розрахований позивачем двома різними способами за одне і те саме правопорушення –несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання, вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7561,20 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

          Вище вказувалося, що остаточно розрахуватися за поставлені товари відповідач зобов’язався у термін до 15.09.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 16.09.2008 року.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені можливе по 15.03.2009 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          37806,00 грн. * 24 % * 107 (з 16.09.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 2652,62 грн.

          37806,00 грн. * 24 % * 74 (з 01.01.2009 року по 15.03.2009 року) / 365 = 1839,55 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати поставлених товарів складає 4492,17 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4492,17 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати поставлених товарів складає:

          37806,00 грн. * (101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 %) –37806,00 грн. = 6540,44 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 6540,44 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          37806,00 грн. * 3 % * 107 (з 16.09.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 331,58 грн.

          37806,00 грн. * 3 % * 323 (з 01.01.2009 року по 19.11.2009 року) / 365 = 1003,67 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати поставлених товарів складає 1335,25 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1335,25 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтафрут» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А; ідентифікаційний код 33938095) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Украгросервіс»(09013, Київська обл., Сквирський р-н, с. Кривошиїнці, вул. Сквирська, 87-А; ідентифікаційний код 25290393) основну заборгованість у розмірі 37806 (тридцять сім тисяч вісімсот шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4492 (чотири тисячі чотириста дев’яносто дві) грн. 17 коп., збитки від інфляції у розмірі 6540 (шість тисяч п’ятсот сорок) грн. 44 коп., 3 % річних у розмірі 1335 (одна тисяча триста тридцять п’ять) грн. 25 коп., 501 (п’ятсот одну) грн. 74 коп. державного мита та 202 (двісті дві) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –17.03.2010 року.