Рішення № 95734024, 18.03.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5573/20

Провадження № 2/740/406/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Карпусь І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02.09.2013 в сумі 47 550 гривень 39 копійок і понесених судових витрат у сумі 2 102 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н від 02.09.2013, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 48 000 грн 00 коп. Оскільки відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, станом на 03 листопада 2020 року виникла заборгованість на суму 47 550 грн 39 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 46 829 грн 65 коп., у т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту - 46 829 грн 65 коп., заборгованості за простроченими відсотками – 720 грн 74 коп.

Посилаючись на те, що анкета-заява в сукупності з тарифами, а також умовами та правилами надання банківських послуг складають умови договору про надання банківських послуг, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача вказаний борг в сумі 47 550 грн 39 коп.

Ухвалою від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 09 лютого 2021 року.

29 січня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписану ним 02.09.2013, однак вона не містить суми бажаного кредитного ліміту по платіжній картці «Універсальна», а також визначеного розміру відсотків за користування кредитними коштами. В подальшому позивач без укладення з ним письмового договору встановив йому кредитний ліміт по одній з карток «Універсальна» і в подальшому на свій власний розсуд змінював встановлений ним кредитний ліміт. Після використання наданих позивачем в якості так званого «кредитного ліміту» коштів він їх повертав в повному обсязі на відповідний картковий рахунок, а відсотки, самовільно встановлені позивачем за користування цими коштами в суми повернених коштів, не враховувалися.

Зазначає, що АТ КБ «Приватбанк» самовільно та на власний розсуд встановив проценти за користування цими коштами і списував їх з його карткового рахунку, оскільки між ними не укладався кредитний договір, а анкета-заява не містить умови сплати відсотків за користування коштами, наданими позивачем в користування. Вважає, що ці кошти повинні бути зараховані у погашення наданих позивачем в користування коштів. Так, за період з 01.02.2016 по 01.10.2020 позивач списав з його рахунку відсотки «за використання кредитного ліміту» на загальну суму 47 069,56 грн. Розрахунок списаних і сплачених ним коштів додається ним до відзиву і повністю узгоджується із випискою з його карткового рахунку, наданого позивачем. У відповідності до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на його ім`я, востаннє кредитний ліміт по картці був змінений 29.08.2019 на суму 45 939,40 грн. Таким чином, надана позивачем йому в користування сума коштів, була повернута ним в повному обсязі.

Останні платежі були здійснені ним 08 листопада 2020 року на суму 500 гривень та 24 листопада 2020 року на суму 2000 грн. В його заяві від 02 вересня 2013 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Оскільки Умови і правила надання банківських послуг долучені позивачем не містять його підпису, тому не можуть бути визнані належним і допустимим доказом.

Вважає, що ним у повному обсязі виконані зобов`язання перед позивачем шляхом списання останнім коштів з його карткового рахунку в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами, які не передбачені анкетою-заявою, підписаною сторонами 02 вересня 2013 року на загальну суму 47 069,56 грн, а тому ця сума повинна бути зарахована в рахунок повернення отриманих ним від позивача кредитних коштів - тіло кредиту. Станом на 27.01.2021 згідно з даними системи Приват24 заборгованість за кредитим договором становить 45 050,39 грн, а тому з врахуванням неправомірно списаних позивачем коштів в рахунок «погашення відсотків за користування кредитними коштами» позивач повинен повернути йому 2 019,17 грн.

При розгляді справи просить врахувати правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №342/180/17, а також висновки Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14 від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою від 09 лютого 2021 року за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 10 березня 2021 року та постановлено ухвалу про витребування у позивача документів: належним чином оформленого та підписаного відповідальними особами окремого розрахунку фактично сплачених ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та списаних АТ КБ «ПриватБанк» з карткового рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) коштів в рахунок «Списання відсотків за використання кредитного ліміту», починаючи з 02.09.2013 по 01.02.2021; відомості про поточну заборгованість за картковим рахунком НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); належним чином оформлену виписку з карткового рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з відомостями про сплату 08 листопада 2020 року коштів у розмірі 500 гривень та 24 листопада 2020 року в розмірі 2000 грн.

Позивачем до суду надано виписку з карткового рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з відомостями про сплату 08 листопада 2020 року коштів у розмірі 500 гривень та 24 листопада 2020 року в розмірі 2000 грн. Листом від 19.02.2021 № 285881-ВБ представником позивача повідомлено про неможливість з технічних причин надати більш детальний розрахунок заборгованості.

Також представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банкiвських послуг, у якій зазначено, що пiдписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банкiвських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розміщеними на сайтi банку. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним пiдписом в Заявці про приєднання.

Вказує, що відповiдачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_4 (п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримав відповiдач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.1 б Умов) в Заяві. З моменту оформления кредитного договору пройшло сім років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свiдчить про те, що вiн знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування i повністю з ними погодився.

Зазначає, що Закон України "Про захист прав споживачiв" не поширюється на спірні правовiдносини. До матеріалів позовної заяви долучено "Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", з якого чітко вбачається, що на момент оформления кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3 % (27,6 % на piк), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу, тощо. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованостi є належними та допустимими доказами по справі.

Вiдповідачем розрахунок заборгованостi не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися.

Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослiдковується, що відповiдачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що вiдповiдач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявностi картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів підтвержується, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення вiдображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Відносно правомірності зміни кредитного ліміту, то умовами договору визначено (п.2.1.1.2.3), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Щодо підключення відповідачем послуг за сервісом «Миттєва розстрочка» звертає увагу, що протягом дії кредитного договору відповідач неодноразово користувався послугами «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами», що вбачається з виписки по рахунку, які призвели до збільшення розміру тіла кредиту.

Стосовно договірного списання, то Постановою НБУ "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 29.03.2004 передбачено, що договірне списання Банком з рахунку клієнта коштів без надання клієнтом платіжного доручення може здійснюватися Банком в порядку, передбаченому в договорі.

Пунктом 6.1 вищевказаної Постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на

здiйснення договiрного списання за дорученням платника з його рахунку в договорi банківського рахунку або іншому договорi про надання банкiвських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здiйснення договiрного списання передбачається в договорi про надання банкiвських послуг. Договір може містити інформацію, необхідну банку для списання ним коштiв з ракунків платника (п.6.5).

Стосовно наданого банком розрахунку заборгованості - розрахунок заборгованостi не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому було надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що пiдтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту вiд 12.04.12 № 578/5, згiдно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать пiдставою для записів у регістрах бухобліку i в податкових документах, вiднесені: касові, банківські документи; повідомлення банкiв; виписки банкiв; корінці квитанцій i касових чекових книжок.

Iз виписки вбачається, що відповiдач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором i знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, вiдповiдачу були добре відомі i зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно черговості погашення заборгованості зазначає, що згідно умов кредитного договору, а саме п. 2.1.1.3.4. кошти, отримані вiд Клієнта для погашения заборгованості за кредитом, у разi недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення: прострочених процентів за користування кредитом, далi - прострочено до повернення суми кредиту (тiла кредиту), далi - процентів до сплати по кредиту, далi - тiла кредиту до оплати, далi - проценти вiд суми неповернутого в строк кредиту згiдно п. 2.1.1.2.12. Цього Договору, далi - пені згiдно п. 2.1.1.8.1. цього Договору. Банком розподіляються кошти у вiдповідності до умов кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

09 березня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло письмове заперечення (на відповідь на відзив), в якому він вказує, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З цього приводу висловилася Велика Палата Верховного Суду в рішенні по справі №342/180/17.

Вказує, що до матеріалів позову такий документ, як кредитний договір, не додавався і доданий не може бути, оскільки такий договір між ним та позивачем не укладався. Також до матеріалів позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» не додавався документ «заява-анкета Позичальника».

Позивачем не надано жодного доказу, що надана ним роздруківка із сайту ПриватБанку під назвою Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку діяв саме на момент підписання ним анкети-заяви 02.09.2013, тобто доказів відповідності редакції Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, доданими до матеріалів позовної заяви і тим Умовам та правилам надання банківських послуг в ПриватБанку, які діяли 02.09.2013, позивачем не надано.

Крім того, не надано і жодного доказу тому, що під час підписання ним анкети-заяви від 02.09.2013 між ним та позивачем в письмовій формі укладався кредитний договір, який би передбачав, як тіло кредиту, так і відсотки за користування кредитними коштами.

Як вбачається з матеріалів справи 02.09.2013 року після підписання анкети-заяви він отримав платіжні картки без кредитних лімітів, які в подальшому позивач встановлював і змінював на свій власний розсуд без підписання зі мною кредитного договору та/або додаткових угод до нього.

Звертав увагу, що у розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не відображено зарахування на рахунок від нього коштів 08 та 24 листопада 2020 року, та не уточнено у зв"зку із цим позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів щодо витребування яких постановлено ухвалу суду від 09 лютого 2021 року, судове засідання відкладено на 18 березня 2021 року.

У судове засідання представник позивача - акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності та підтримку позову.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій у задоволені позову просить відмовити повністю з підстав, зазначених у поданих ним відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Фіксування судового засідання технічним записом відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 надав згоду на те, що вказана заява разом з Пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений із договором до його укладення і згоден із його умовами. Екземпляр договору згоден отримати шляхом роздрукування із сайту. Зобов"язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами на сайті ПриватБанку.

До позовної заяви представником позивача додано розрахунки заборгованості за договором від 02 вересня 2013 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 . З розрахунку, здійсненого станом на 30 червня 2019 року, вбачається, що заборгованість відповідача становить 47 280,44 грн та складається з: 45 622,64 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 657,80 грн - заборгованість за за нарахованими відсотками. З розрахунку, здійсненого станом на 03 листопада 2020 року, вбачається, що заборгованість відповідача становить 47 550,39 грн та складається з: 46 829,65 - заборгованість за тілом кредита; 720,74 грн – заборгованість за простроченими відсотками. Попри те, що ОСОБА_1 08 та 24 листопада 2020 року внесені кошти на рахунок у сумі 500 та 2000 грн відповідно, розрахунок заборгованості за кредитним договором, з урахуванням вказаних погашень заборгованості, до суду позивачем не подано.

На підставі анкети-заяви від 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 надані кредитні картки: № НОМЕР_4 (дата відкриття - 22.12.2008, терміном дії – до 11/11), № НОМЕР_5 (дата відкриття - 02.09.2013, терміном дії – до 06/17, № НОМЕР_3 (дата відкриття – 02.06.2014, терміном дії – до 08/17), № НОМЕР_6 (дата відкриття – 03.07.17, терміном дії – до 05/21), № НОМЕР_7 (дата відкриття – 26.03.2016, терміном дії – до 03/23), № НОМЕР_2 (дата відкриття – 01.07.2019, терміном дії – до 05/23). З виписки по рахунку вбачається, що остання операція проведена 24 листопада 2020 року, а саме відбувся переказ від ОСОБА_1 в сумі 2 000 грн. Відомості про закриття картки №5168742236499558 відсутні.

У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що у матеріалах справи міститься лише копія-анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02 вересня 2013 року, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутня Пам`ятка клієнта.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що із наявної в матеріалах справи та дослідженої судом копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо вважати, що ця анкета-заява містить істотні умови властиві для такого типу договору, адже з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку, без позначення якого саме виду. Інші надані банком документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Унівкрсальна") також не містять підпису відповідача. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження ОСОБА_2 конкретних розмірів відсоткової ставки.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, крім прострочених відсотків, стягнути заборгованість за тілом кредиту.

При вирішенні позовних вимог в цій частині суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17.

Дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості, якими визначено також і заборгованість по тілу кредиту суд зауважує, що з наданих представником позивача розрахунків, а також виписки по рахунку вбачається, що за період часу з 01 грудня 2015 року по 07 лютого 2020 року відповідачем було витрачено 211 361,08 грн запозичених коштів, та починаючи з 21 січня 2016 року по 24 листопада 2020 року сплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 231 792,97 грн, що з урахуванням того, що розмір та сплату відсотків сторонами погоджено не було, свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 та вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на 03 листопада 2020 року, а також виписки по рахунку (з урахуванням погашення ОСОБА_1 08 та 24 листопада 2020 року 500 та 2000 грн відповідно).

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що є в цьому випадку підставою для відмови у задоволенні позову у зв"язку із відсутністю боргу відповідача перед позивачем, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила, у зв"язку із чим необхідно зарахувати сплачену відповідачем суму в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за вказаним кредитним договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02.09.2013 в сумі 47 550 гривень 39 копійок відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду подається учасниками справи через суд першої інстанції – Ніжинський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22 березня 2021 року.

Суддя І. М. Карпусь