Рішення № 95733210, 08.02.2021, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 649/56/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Мамаєв В.А.

за участю секретаря судового засідання Шишки Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Куратова О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубанівської сільської ради про визнання права

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права, мотивуючи свої вимоги наступним. 20.11.1997 року позивачем у жительниці с. Миколаївка Великолепетиського району Херсонської області ОСОБА_2 був куплений сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0107130, згідно якого останній належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). 20.11.1997 року позивачем у жителя с. Миколаївка Великолепетиського району Херсонської області ОСОБА_3 був куплений сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0107131, згідно якого останньому належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). За договорами купівлі-продажу права на земельні частки (паї) позивач передав вищевказаним особам грошові кошти, а вони продали позивачу своє право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колишнього КСП «Таврія», розташованого на території с. Миколаївка Великолепетиського району Херсонської області, та передали сертифікати на них. ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ, ЗК України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ, Порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затверджений наказом Мінюсту та Державного комітету України по земельних ресурсах № 14/5; 48 від 06.06.1996 року (надалі Порядок), які діяли на час виникнення цивільних правовідносин, не встановлювали нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв). Стаття 18 ЗК України та п. 2.3 Порядку передбачали лише нотаріальне посвідчення договорів відчуження земельної ділянки. Наказом Міністерства юстиції України та Державного комітету України по земельних ресурсах від 01.06.1998 року за № 31/5; 59 до Порядку були внесені зміни, які хоч і не містили вказівки на нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв), але у зразку договору купівлі-продажу земельної частки (паю), посвідченого сертифікатом (додаток 2), містився пункт договору про нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв). Вказані зміни до Порядку набрали чинності 11.06.1998 року відповідно ст. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року № 493/92. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 44 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ вказані договори повинні були бути укладені лише в письмовій формі, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу земельної частки (паю) чинне на той час законодавство не вимагало. Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Тому договори купівлі-продажу земельних часток (паїв) були укладені позивачем відповідно до вимог цивільного та земельного законодавства, що діяв на час їх укладення. Таким чином, відповідно до ст. ст. 44, 128, 224 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ, ст. 12 закону України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991 р., за договорами купівлі-продажу до позивача перейшли права на земельні частки (паї), які належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 3 закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-ІV від 05.06.2003 року (надалі Закон № 899-ІV) позивач вирішив виділити в натурі (на місцевості) вказані земельні ділянки із земель колишнього КСП «Таврія» в с. Миколаївка, якими в даний час розпоряджається Рубанівська сільська рада. Але коли позивач звернувся до Рубанівської сільської ради, щоб отримати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, то отримав відмову, де йому роз`яснили, що відповідно до ст. 2 Закону № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Також документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). І оскільки договора купівлі-продажу земельних часток (паїв) не посвідчені в установленому порядку, то необхідно звернутись до суду для визнання права. Таким чином, відповідач не визнає право позивача на земельні частки (паї). Але відповідачем не враховано, що Закон № 899-ІV набрав чинності лише у 2003 році, нотаріальний порядок посвідчення договорів купівлі-продажу земельної частки (паю) був передбачений Порядком лише з 11.06.1998 року, а позивачем письмові договори були укладені раніше. Відповідно до ч. 3 ст. 1 закону України № 899-ІV право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку. Позивач просить суд: визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0107130, виданого Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області 07.07.1997 року; визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0107131, виданого Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області 07.07.1997 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просить розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, але надав на адресу суду заяву, в якій позов визнав у повному обсязі та просить розглядати справу у його відсутність.

20.11.1997 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач купив у ОСОБА_2 право на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серія ХС № 0107130, виданого Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області 07.07.1997 року.

20.11.1997 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач купив у ОСОБА_3 право на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серія ХС № 0107131, виданого Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області 07.07.1997 року.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, даний ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

З матеріалів справи вбачається, що дані правовідносини виникли 20.11.1997 року, тобто до набрання чинності ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, а тому до них потрібно застосовувати норми матеріального права, які діяли до набрання чинності цим кодексом, а саме ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ.

ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ, ЗК України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ, Порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затверджений наказом Мінюсту та Державного комітету України по земельних ресурсах № 14/5; 48 від 06.06.1996 року (надалі Порядок), які діяли на час виникнення цивільних правовідносин, не встановлювали нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв).

Стаття 18 ЗК України та п. 2.3 Порядку передбачали лише нотаріальне посвідчення договорів відчуження земельної ділянки. Наказом Міністерства юстиції України та Державного комітету України по земельних ресурсах від 01.06.1998 року за № 31/5;59 до Порядку були внесені зміни, які хоч і не містили вказівки на нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв), але у зразку договору купівлі-продажу земельної частки (паю), посвідченого сертифікатом (додаток 2), містився пункт договору про нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв). Вказані зміни до Порядку набрали чинності 11.06.1998 року відповідно до ст. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року № 493/92. Тому договора купівлі-продажу земельних часток (паїв) були укладені позивачем відповідно до вимог цивільного та земельного законодавства, що діяв на час їх укладення 20.11.1997 року, оскільки до 11.06.1998 року чинне законодавство не передбачало нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв).

За вказаними договорами позивач передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти, а вони передали йому сертифікати на своє право на земельну частку (пай), а тому відбулося повне виконання вказаних договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 закону України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991 р. (надалі Закон № 697-ХІІ), який діяв на час виникнення цивільних відносин, громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були власниками права на земельні частки (паї), а тому відповідно до ст. 225 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ мали право продажу свого права.

Відповідно до ст. 224 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 44 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ договори купівлі-продажу земельної частки (паю) повинні укладатися у письмовій формі, чинне на той час законодавство не вимагало нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі.

У законодавстві під майном розуміють окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-ІV право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку.

Таким чином, за договорами купівлі-продажу до позивача перейшли права на земельні частки (паї), які належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі сертифікатів на право на земельні частки (паї) серія ХС № 0107130 та серія ХС № 0107131.

Враховуючи, що до ОСОБА_1 з 20.11.1997 року перейшли права на земельні частки (паї), які належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай), що підтверджується договорами купівлі-продажу від 20.11.1997 року та визнано представником відповідача, то суд враховуючи наявність законних підстав для задоволення позову, враховуючи приписи ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 128, 224, 225 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ, ст. 1 закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-ІV, ст. 12 закону України "Про власність", ст.ст. 316, 317, 319, 321, 392 ЦК України, вважає можливим визнати за позивачем: право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0107130; та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХС № 010713, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 392 ЦК України, ст.ст. 128, 224, 225 ЦК України від 18.07.1963 року № 1540-VІ, ст. 12 закону України "Про власність", ст. 1 закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-ІV, керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Рубанівської сільської ради про визнання права задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0107130, виданого Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області 07.07.1997 року.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Таврія» розміром 7,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ХС № 0107131, виданого Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області 07.07.1997 року.

Повне найменування сторін:

1. ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання:

АДРЕСА_1 . Відповідач - Рубанівська сільська рада, ідентифікаційний код 04401575, адреса місцезнаходження: Херсонська область, Великолепетиський район, с. Рубанівка, вул. Незалежності, 4.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Великолепетиський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис