Ухвала суду № 95732107, 23.03.2021, Печенізький районний суд Харківської області

Справа 633/433/20

Провадження 1-кп/633/20/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Цимбалістенко О.В., за участю: прокурора Косого О.М., секретаря судового засідання Панченко С.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Мосенцевої О.В., Ліпчанського В.В., Лихачова Р.Б., представника потерпілого Максіменко М.О. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Печенізького районного суду Харківської області, кримінальне провадження № 42019220000000551 від 20.08.2019 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв, Харківської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, на момент злочину працюючого на посаді першого заступника голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Печеніги, Чугуївського району, Харківської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, працюючий приватним підприємцем, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Вовча Олександрівка, Волоконівського району, Белгородської області, Російської Федерації, громадянина України, росіянин, з вищою освітою, на теперішній час офіційно не працевлаштований (відповідно до наказу начальника ГУНП в Харківській області №438 о/с від 27.12.2019р. звільнений з 02.01.2020р. з посади начальника Печенізького ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області), зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 365 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2021 року в підготовчому судовому засіданні прокурор групи прокурорів Косий О.М. заявив клопотання про арешт майна шляхом заборони його відчуження та розпорядження ним. Письмовий текст клопотання, що підписаний прокурором групи прокурорів Д. Мусієнко з додатками просив долучити до матеріалів справи.

Клопотання подане стосовно майна ОСОБА_3 , а саме щодо:

-автомобіля “TOYOTA HIGHLANDER 3456” сірого кольору, 2011 року випуску,№ двигуна НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

-житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 право власності на який належить на підставі договору купівлі-продажу р. № 655 від 12.08.2005 та договору дарування р. № 5264 від 29.12.2011 за ОСОБА_3 зареєстровано право часткової власності, реєстраційний номер майна 11705181

Виклад обставин, зазначених у клопотанні

На теперішній час на розгляді Печенізького районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019220000000551 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 365, ч. 2 ст. 197-1 КК України, у якому 27.03.2020 повідомлено про підозру ОСОБА_3 за ч. З ст. 365, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 197-1 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Досудове розслідування вказує на те, що ОСОБА_4 , займаючи посаду першого заступника голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, діючи умисно, спільно в групі за попередньою змовою з ОСОБА_2 , а також за пособництва начальника Печенізького відділення Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 77, 115-126 Земельного кодексу України, що визначають зони особливого режиму використання земель, регламентують набуття і реалізацію права на землю, без укладання та реєстрації відповідних договорів оренди земельної ділянки або реєстрації права власності на неї, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка, у встановленому законом порядку йому або ОСОБА_2 у володіння, користування чи у власність не надавалась, будь-які правочини її власником або уповноваженим ним органом про це не укладались, з метою отримання прибутку, у невстановлений досудовим слідством час, за допомогою сільськогосподарської техніки, належної ОСОБА_2 , та залучених сторонніх осіб, які не діяли як співвиконавці, не маючи правовстановлюючих документів, вчинили самовільне зайняття земельної ділянки, а саме земельної ділянки Чугуївського військового полігону, що відноситься до земель оборони, загальною площею 31,2856 га, розташованої на території Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, у вигляді незаконного використання землі у своїх потребах шляхом її обробки, вирощування та збирання врожаю сільськогосподарських культур, в результаті чого державі в особі Міністерства оборони України завдано тяжкої шкоди в розмірі 1339711,96 гри., що підтверджується розрахунком від 13.03.2020 за вихідним №10-20-14- 2294/0/19-20, проведеним Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, та висновком судової економічної експертизи №8/77СЕ-20 від 23.03.2020 Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

За таких обставин, 27.03.2020, ОСОБА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, тобто в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, які спричинили тяжкі наслідки. Також, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме у пособництві, яке виразилось в усуненні перешкод під час вчинення злочину іншими співучасниками, приховування слідів та знарядь злочину, спрямованого на самовільне зайняття земельної ділянки в зоні особливого режиму використання земель, вчиненому групою осіб, яким державі в особі Міністерства оборони України завдано тяжкої шкоди в розмірі 1339711,96 грн.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні 28.08.2020 направлено до Печенізького районного суду Харківської області для розгляду по суті.

Обґрунтування клопотання

В інтересах держави в особі квартирно- експлуатаційного відділу м. Харкова та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом з обвинувальним актом до суду подана позовна заява про відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Ціна позову складає 1 339 711,96 грн.

Відповідно до інформаційної довідки № 247182614 від 05.03.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 встановлено:

-відповідно до договору купівлі-продажу (р. № 655 від 12.08.2005) та

договору дарування (р. №5264 від 29.12.2011) за ОСОБА_3

зареєстровано право приватної власності (реєстраційний номер майна 11705181) на 52/100 житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 100,2 (кв.м), житловою площею 66,2 (кв.м.) за адресою: АДРЕСА_3 .

Також, відповідно листа Регіонального сервісного центру МВС України в Харківській області, за ОСОБА_3 обліковуються наступні транспортні засоби:

-“TOYOTAHIGHLANDER3456” сірого кольору, 2011 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

-Власником вказаного майна є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Необхідність накладення арешту на вищезазначене майно, що належить ОСОБА_3 , прокурор обґрунтовує метою забезпечення збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), запобіганням можливості його приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі, відчуження.

Доводи сторін.

У підготовчому судовому засіданні прокурор частково підтримав подане клопотання про арешт майна, зазначив, що в клопотанні помилково зазначена мета накладення арешту « з метою забезпечення збереження речових доказів», уточнив клопотання в частині накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 100,2 (кв.м), житловою площею 66,2 (кв.м.) за адресою: АДРЕСА_3 . Просив накласти арешт на 52/100 частини вищезазначеного будинку який належать ОСОБА_3 ,. на праві приватної власності. В іншій частині просив задовольнити просив задовольнити клопотання у повному обсязі. Необхідність застосування заборони розпорядження майном прокурор обґрунтовував запобіганням можливості його приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення.

Представник потерпілого (квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України) в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити.

Власник майна ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Мосенцева О.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

Посилались, на те, що клопотання подане не належною особою, а саме, що прокурор групи ОСОБА_5 не мав права подавати клопотання підписане прокурором групи прокурорів Д. Мусієнко. Окрім того, зазначив, що на його думку прокурор не має повноважень на подання такого клопотання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з метою забезпечення цивільного позову до суду має право звертатися виключно цивільний позивач, а прокурор не є цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадження, та взагалі, на думку захисту не мав права на подачу цивільного позову в інтересах держави в особі квартирно- експлуатаційного відділу м. Харкова, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна письмова згода.

Окремо захист зазначив, що автомобіль “TOYOTA HIGHLANDER 3456” сірого кольору, 2011 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 у вересні 2020 року було продано ОСОБА_6 . На підтвердження вказаних обставин стороною захисту було долучено до матеріалів справи копію договору комісії № 5676/20/027431 та договору купівлі – продажу транспортного засобу № 5676/20/027431 від 03.09.2020 р. та надали оригінали вказаних договорів для огляду.

Щодо накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 100,2 (кв.м), житловою площею 66,2 (кв.м.) за адресою: АДРЕСА_3 . Захист вважає, що оскільки ОСОБА_3 належить лише 52/100 частини вищезазначеного будинку, то накладення арешту призведе до не співрозмірного обмеження права власності інших власників будинку.

Захист вважав, що прокурором не обґрунтовано співрозмірність вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, оскільки не надано документів на підтвердження вартості майна, що належить ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_3 додатково пояснив, що ОСОБА_7 , який є власником 48/100 житловогобудинку, не є членом його родини, на вказаній території розташовано два окремих будинки, які поділені на чотири родини.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх захисники адвокати Ліпчанський В.В. та Лихачов Р.Б. проти задоволення клопотання заперечували з аналогічних підстав.

Прокурор з урахуванням наданих стороною захисту документів уточнив вимоги клопотання відмовившись від вимог в частині накладення арешту на автомобіль “TOYOTAHIGHLANDER3456” сірого кольору, 2011 року випуску,№ двигуна НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

Мотивація суду

Суд розглянувши клопотання з додатками прийшов до наступного висновку.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінально процесуальним Кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Правова підстава для арешту майна

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Судом встановлено, що на розгляді Печенізького районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019220000000551 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 365, ч. 2 ст. 197-1 КК України, у якому 27.03.2020 повідомлено про підозру ОСОБА_3 за ч. З ст. 365, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 197-1 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

27.03.2020, ОСОБА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, тобто в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, які спричинили тяжкі наслідки. Також, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме у пособництві, яке виразилось в усуненні перешкод під час вчинення злочину іншими співучасниками, приховування слідів та знарядь злочину, спрямованого на самовільне зайняття земельної ділянки в зоні особливого режиму використання земель, вчиненому групою осіб, яким державі в особі Міністерства оборони України завдано тяжкої шкоди в розмірі 1339711,96 грн.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні 28.08.2020 направлено до Печенізького районного суду Харківської області для розгляду по суті.

В інтересах держави в особі квартирно- експлуатаційного відділу м. Харкова та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом з обвинувальним актом до суду подана позовна заява про відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Ціна позову складає 1 339 711,96 грн.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту що клопотання подане не належною особою з огляду на наступне.

Аналізуючи вимоги ч. 1 ст. 171 КПК України суд приходить до висновку, що використання законодавцем в конструкції вказаної норми єднального сполучника «також» свідчить про те, що законодавець не протиставляє цивільного позивача як суб`єкта подання клопотання, іншим, загальним суб`єктам, а лише надає йому додаткове право на ряду з прокурором та слідчим на подання клопотання про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову. Окрім того, представник потерпілого в інтересах якого прокурор звернувся з цивільним позовом повністю підтримала заявлене клопотання, що невілює аргументи захисту про відсутність згоди цивільного позивача.

Щодо права прокурора групи прокурорів Косий О.М. подавати клопотання підписане прокурором групи прокурорів Д. Мусієнко, суд зазначає, що заступник начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури Мусієнко Д.В. та прокурор Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Косий О.М. входять до групи прокурорів які здійснюють повноваження прокурорів у данному кримінальному провадженні, отже наділені ідентичними повноваженнями. В підготовчому судовому засіданні клопотання заявлено саме прокурором Косий О.М. Долучення до матеріалів справи письмового тексту клопотання за підписом прокурора групи прокурорів Д. Мусієнко, не суперечить вимогам КПК України.

Суд не погоджується з доводами захисту в частині накладення арешту на 52/100 житловогобудинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 . Оскільки ОСОБА_3 ,як вбачаєтеся з інформаційної довідки № 247182614 від 05.03.2021, саме на праві приватної власності належать 52/100 частини вищезазначеного будинку, та як вбачається з пояснень ОСОБА_3 , з огляду на режим використання житлового будинкунакладення арешту на вказане майно не порушить права інших власників.

Суд погоджується з доводами захисту про неможливість накладення арешту на автомобіль “TOYOTA HIGHLANDER 3456” сірого кольору, 2011 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 з метою відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням з огляду на вимоги ч. 6 ст. 170 КПК України оскільки згідно договору комісії № 5676/20/027431 та договору купівлі – продажу транспортного засобу № 5676/20/027431 від 03.09.2020 р. вказаний транспортний засіб на час розгляду клопотання не належить обвинуваченому ОСОБА_3 .

Таким чином суд вважає, що у цій частині клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Щодо співрозмірністі вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням суд зазначає, що ціна позову складає 1 339 711,96 грн., згідно інформаційної довідки № 247182614 від 05.03.2021 вартість будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 . Становить 214737 грн. інших документів, що підтверджують, що вартість майна, яке належить арештувати перевищує ціну позову суду не надано.

Щодо застосування заборони розпорядження майном на яке прокурор просить накласти арешт суд зазначає, що частина 12 ст. 170 КПК України прямо забороняє застосування заборони використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні.

Прокурором не доведено, що незастосування заборони або обмеження розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, у тому числі з огляду на те, що ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні 27.03.2020. та протягом майже року не було вжито відповідних заходів забезпечення кримінального та це не спричинило негативних наслідків.

Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе накласти арешт саме шляхом заборони відчуження, майна, яке належить ОСОБА_3 , а саме: 52/100 житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 право власності на який належить на підставі договору купівлі-продажу р.№655 від 12.08.2005 та договору дарування р.№ 5264 від 29.12.2011 за ОСОБА_3 зареєстровано право на часткової власності, реєстраційний номер майна 11705181.

При цьому суд звертає увагу на те, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч.1 ст. 174 КПК).

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 131, 170-173, 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні Косий О.М., про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на наступне майно :

-52/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 право власності на який належить на підставі договору купівлі-продажу р.№655 від 12.08.2005 та договору дарування р.№ 5264 від 29.12.2011 за ОСОБА_3 зареєстровано право на часткової власності, реєстраційний номер майна 11705181.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, про необхідність збереження арештованого майна.

Копію ухвали видати учасникам справи.

В іншій частині в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на майно -відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено і оголошено учасникам судового провадження о 10 годині 35 хвилин 23 березня 2021 року

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя Цимбалістенко О.В.