Рішення № 95731752, 23.03.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1080/19

Номер провадження 2/623/24/2021

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - Герцова О. М.

з участю: секретаря - Рзаєвої І.С.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПрАТ "УСК"Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 20 лютого 2018 року, о 08 годині 40 хвилин громадянин ОСОБА_2 на автодорозі по вул. Залікарняній в м. Ізюмі Харківської області керував автомобілем марки «ВАЗ-2104», державний номерний номер НОМЕР_1 , та при зустрічному роз`їзді не дотримавшись безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався назустріч, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

28 березня 2018 року постановою Ізюмського міськрайонного суду було встановлено факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

У вказаному ДПТ було пошкоджено автомобіль, вартість відновлювальних робіт встановлена експертами страхової компанії визначена у розмірі 6463 гривень 99 копійок, з яких утримується франшиза у розмірі 2000 гривень, не виплачених винуватцем ДТП.

Позивач ОСОБА_1 не погоджується з визначеним сраховою компанією матеріальним збитком та просить стягнути завдану йому шкоду у розмірі 33856 гривень 53 копійок, яка складається з завданої шкоди у розмірі 28966 гривень 33 копійок згідно експертного висновку ФОП ОСОБА_3 , вартості договору на проведення експертної оцінки у розмірі 1200 гривень, витрат на поїздки для оцінки транспортного засобу у розмірі 1690 гривень 20 копійок, та не виплаченої франшизи у розмірі 2000 гривень. Крім того, просить стягнути завдану йому моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував йому завдані збитки.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки зайнятий в іншому судового процесі.

Документального підтвердження адвокат Наумов С.М. щодо його зайнятості в іншому судовому процесі не надав, як і факту про те, що інша справа має більш значний характер.

Також судом встановлено неодноразово заявлені клопотання адвокатом про відкладення розгляду справи, а саме: 17 березня 2020 року, 23 липня 2020 року, 25 листопада 2020 року та 16 березня 2021 року, що слугувало затягуванням розгляду справи.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , де позовні вимоги визнав тільки в частині франшизи у розмірі 2000 гривень, у задоволенні інших позовних вимог просив відмовити. (а.с.71-74).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2018 року, о 08 годині 40 хвилин громадянин ОСОБА_2 на автодорозі по вул. Залікарняній в м. Ізюмі Харківської області керував автомобілем марки «ВАЗ-2104», державний номерний номер НОМЕР_1 , та при зустрічному роз`їзді не дотримавшись безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався назустріч, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

28 березня 2018 року постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області номер справи 623/486/18 було встановлено факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави..(а.с.5-7).

Директором департаменту врегулювання страхових випадків ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» Завірюха О.В. повідомлено, що цивільно- правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ-2190456. Франшиза згідно Полісу становить 2000 гривень. Розмір завданого матерального збитку, завданого ОСОБА_1 як власнику автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 6463,99 гривень. За виключенням суми франшизи сума страхового відшкодування становить 4463,99 гривень.(а.с.9).

29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір проведення експертної оцінки №52/03-18 щодо визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 . Вартість вказаних робіт складає 1200 гривень.(а.с.12).

Відповідно до висновку ФОП ОСОБА_3 щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №52/03-18 вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 28966,33 гривень.(а.с.14-35).

Представник третьої особи у справі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» Лисенко Д.В. надав до суду пояснення, де повідомив, що страховик належним чином та повному обсязі виконав майнові зобов`язання відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової- відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2190456 та сплатив страхове відшкодування у розмірі 4463,99 гривень. Зазначив, що відповідно до заяви на виплату від 21.02.2018 року потерпілий ОСОБА_1 погодився із вартістю ремонту транспортного засобу у сумі 6463,99 гривень.(а.с.98-99,109).

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про страхування» страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов`язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Статтею 29 Закону №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Зважаючи на викладене, обов`язок по відшкодуванню вартості відновлювального ремонту лежить на страховій компанії, яка є страхувальником автомобіля ОСОБА_2 , тобто ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Таким чином, ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі у частині стягнення збитків завданої шкоди у розмірі 28966 гривень 33 копійок згідно експертного висновку ФОП ОСОБА_3 , вартості договору на проведення експертної оцінки у розмірі 1200 гривень, витрат на поїздки для оцінки транспортного засобу у розмірі 1690 гривень 20 копійок.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Таким чином, до задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підлягає спричинений матеріальний збиткок у вигляді невиплаченої франшизи у розмірі 2000 гривень.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 50000,00 грн.

ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що внаслідок ДТП йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із ушкодженням його власності - автомобіля та неможливості впродовж тривалого часу користуватися таким автомобілем за його призначенням, порушенням його нормальних життєвих зв`язків.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України та чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Так, відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. При цьому, якщо дії винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову) шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку особу від обов`язку відшкодувати моральну шкоду.

Із врахуванням вищенаведеного, враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що достатньою є сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн., враховуючи, що відповідачем добровільно моральна шкода не відшкодовувалася.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи вищевикладене, обставини справи, перевіривши їх докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача у порядку належного судочинства.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання, відповідно до чого був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з данною позовною заявою.

Таким чином, судові витрати, які діяли станом на 2019 рік за кожну позовну вимогу стягуються з відповідача ОСОБА_2 на користь держави на підставі ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПрАТ "УСК"Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 суму спричиненого матеріального збитку у розмірі 2000 гривень та моральну шкоду у розмірі 15000 гривень, а всього 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1536 гривень 80 копійок. (одна тисяча п"ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення повного рішення.

Суддя: О.М. Герцов

Повний текст рішення складено 23 березня 2021 року.