Рішення № 95729067, 23.03.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2596/20

н\п 2-а/490/123/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сиволапа В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, в якому він просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову інспектора УПП в Миколаївській області лейтенанта поліції Колодка Дмитра Степановича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2455896 від 28.04.2020 року про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.; провадження по справі просив закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після зупинки його транспортного засобу, поліцейський не представився, не роз`яснив йому прав, відповідачем не досліджувались докази, не були заслухані особи, які беруть участь у справі.

Поліцейським не взято до уваги факт того, що з відеофіксації приладу TruCAM достовірно не вбачається, що швидкість руху автомобіля 81 км/год, зафіксована в зоні дії знаків «населений пункт» та стосується саме транспортного засобу позивача.

Позивач також був позбавлений права на правову допомогу. Йому не відомо, якими саме доказами достовірно та беззаперечно встановлено, що відповідачем була виміряна швидкість саме транспортного засобу під керуванням позивача, а не іншого автомобіля.

Поряд з цим, процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення дотримана не була, а саме позивачу не було роз’яснено права, визначені ст. 268 КУпАП, посадова особа не представлялась, не було заслухано пояснення позивача. Після зупинки позивача попросили пред`явити документи, після чого без будь-яких пояснень йому було вручено роздруковану постанову про застосування до нього адміністративного стягнення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 23.11.2020 року, після усунення позивачкою недоліків, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 10.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 11.02.2021 року прийнято до свого провадження справу за вищезазначеним позовом.

05.03.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що під час несення служби 28.04.2020 року інспектором управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС000763), було виявлено порушення ПДР України, а саме, водій транспортного засобу Nissan Vanette, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в місті Миколаєві в районі будинку 93 по вулиці Одеське шосе зі швидкістю 81 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 31 км/год, чим порушив п 12.4 ПДР України.

Було прийнято рішення зупинити вищевказаний транспортний засіб на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Інспектор підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу поліцейського.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Після чого водію було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Проведено підготовку до розгляду адміністративної справи та безпосередньо розгляд справи, результатом якого стало винесення Постанови відносно позивача та накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 грн. відповідно до санкції статті.

Позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, копію якої на місці розгляду справи ОСОБА_1 отримувати відмовився.

Факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, рапортом інспектора Колодки Д.С. та показниками спрацювання лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС000763), фотокартка спрацювання приладу TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС000763).

Крім того, до відзиву представником відповідача було долучено технічний носій, який містить відеозапис с фактом правопорушення, фото з приладу TruCAM, фото дорожнього знаку «5.70» з місця вчинення правопорушення.

15.03.2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та надано суду докази, що вищезазначений прилад вимірювання швидкості пройшов повірку.

23.03.2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи в якому надано суду докази направлення процесуальних документів позивачу на адресу зазначену ним в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив скасувати постанову інспектора УПП в Миколаївській області лейтенанта поліції Колодка Дмитра Степановича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2455896 від 28.04.2020 року про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві, просив позов залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови серії ЕАК № 2455896 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 28.04.2020 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Vanette, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по вул. Одеське шосе, рухався зі швидкістю 81 км/год, при цьому перевищив обмеження швидкості руху в населеному пункті на 31 км/год. Швидкість руху трансопртного засобу вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20 ТС000763. Повірка до 19.12.2020 року. Водій порушив п. 12.4 ПДР України – Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Спірні відносини врегульовано Законами України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами КУпАП.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України регламентовано право на судовий захист, яке передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

З наданого представником відповідача та дослідженого в судовому засіданні відеозапису, здійсненого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20, вбачається, що позивач ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушенні, а саме: автомобіль Nissan Vanette, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год., перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 31 км/год.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що це автомобіль його батька, та він - позивач був за кермом даного транспротного засобу. Вказав, що рухався зі швидкістю від 65 до 70 км/год.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Вказані відео та фото- докази, що підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Оскаржена постанова відповідає всім передбаченим вищевказаною статтею вимогам.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» містить вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку.

Покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні статті 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

В даному випадку, відповідач відповідно до ст. 252 КУпАП оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Крім того, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували дані, наведені в постанові по справі про адміністративне правопорушення, не навів обґрунтованих підстав, за яких вказана постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач під час винесення постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування постанови серія ЕАК № 2455896 у справі про адміністративне правопорушення від 28.04.2020 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 255 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до позову, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на зазначене, оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення слід залишити без змін, а позов - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 77, 159-163, 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Постанову серії ЕАК № 2455896 від 28.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 54056, м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1) про скасування постанови - без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Центральний районний суд міста Миколаєва.

Суддя О.В. Саламатін