Ухвала суду № 95729063, 23.03.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3689/19

н\п 2-др/490/5/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

23 березня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Шолох Л.М.,

при секретарі – Коптєвій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві клопотання ОСОБА_1 про постановлення додаткової ухвали про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання ОСОБА_1 про постановлення додаткової ухвали про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зняття арешту з майна.

В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2020 року залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зняття арешту з майна. В ході розгляду справи відповідач разом з відзивом на позовну заяву подано всі необхідні документи на підтвердження понесення нею витрат на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, проте, при залишенні позову без розгляду в судовому розгляду не було вирішено питання щодо компенсації цих витрат.

З огляду на викладене, посилаючись на приписи частини п`ятої статті 142 ЦПК України, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 14 533 грн витрат на правничу допомогу, понесених нею під час перебування справи № 490/3689/19 в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва.

Від представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Кіркоян Х.А. надійшли заперечення на клопотання ОСОБА_1 , в якому він вказує на необґрунтованість цього клопотання та про необхідність відмовити у його задоволенні. Представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_1 пропустила встановлені строки звернення до суду з заявою про відшкодування витрат та відсутні, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 .

У судове засідання 22 березня 2021 року з`явився представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Кіркоян Х.А.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату та час слухання справи, призначеного на 22 березня 2021 року, була повідомлена належним чином до суду не з`явилася. ОСОБА_1 просила провести розгляд її клопотання без її участі, оскільки не може з`явитися до суду з огляду на запровадження на території України карантину, який продовжено до 30 квітня 2021 року. Вимоги свого клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Представник третьої особи не з`явився з невідомих суду причин.

З`ясувавши думку представника ОСОБА_3 , який не заперечив проти розгляду клопотання ОСОБА_1 щодо компенсації її витрат на професійну правничу допомогу без участі ОСОБА_1 та представника третьої особи, суд ухвалив проводити розгляд клопотання ОСОБА_1 без участі осіб, які не з`явилися.

Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання ОСОБА_1 суд зазначає таке.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 у квітні 2019 року звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом, в якому просив зняти арешт з 1/3 земельної ділянки площею 0,0369 га, для ведення садівництва, накладений Центральним відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ридніною З.В. про арешт майна боржника від 22 лютого 2012 року в межах виконавчого провадження № 25563649 та зняти заборону на нерухоме майно.

Ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2020 року про залишення позову без розгляду, постановлена без участі сторін у справі.

Доказів отримання копії цієї ухвали відповідачкою ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Як зазначає ОСОБА_1 про існування цієї ухвали вона дізналася 25 серпня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. З клопотанням про компенсацію витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 звернулася 08 серпня 2020 року, тобто протягом строку, визначеного частиною шостою статті 142 ЦПК України. Повторно з такою ж заявою ОСОБА_1 звернулася до суду 02 жовтня 2020 року.

Доводи представника позивача ОСОБА_3 щодо недотримання відповідачкою ОСОБА_1 строку звернення до суду з клопотанням про компенсацію витрат на правничу допомогу суд відхиляє.

За такого суд дійшов висновку, що строк звернення із клопотанням про компенсацію витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 не пропущено.

Звертаючись до суду з клопотанням про компенсацію витрат на професійну допомогу, ОСОБА_1 вказує на те, що нею разом з відзивом на позовну заяву подано усі необхідні документи на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до наявних у справі матеріалів слідує, що ОСОБА_1 26 серпня 2019 року уклала договір про надання правничої допомоги № 26-08 з Адвокатським об`єднанням «Лігал Традішн». Відповідно до ордеру від 20 січня 2020 року, виданим Адвокатським об`єднанням «Лігал Традішн», інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат – ОСОБА_4 (а.с. 170, -178 том. 1).

В акті прийому-передачі виконаних робіт від 21 січня 2020 року зазначено, що ОСОБА_1 адвокатом Горпиненко Л.В. надано такі послуги: зустріч з клієнтом, тривалість 2 год, вартість послуги 2 400 грн; написання клопотання про застосування процесуальних заходів, тривалість 1 год, вартість 1700 грн; написання клопотання про закриття провадження, тривалість 1 год, вартість 1 700 грн; написання відзиву, тривалість 4 години, вартість послуги 7000 грн; написання запитань позивачу (стаття 93 ЦПК України), тривалість 1 год, 1 700 грн; витрати (поштові та інформаційні) 33 грн. Всього – 14 533 грн. Дані кошти були сплачені ОСОБА_1 16 та 21 січня 2020 року, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 178, 179 том 1).

Підставою для відшкодування понесених нею витрат на професійну справничу допомогу ОСОБА_1 зазначає приписи частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З наведеної норми слідує, що для вирішення питання про компенсації відповідною стороною справи витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить встановити, чи мали місце необґрунтовані дії позивача під час звернення до суду з позовом та під час перебування справи у провадженні суду.

Подане ОСОБА_1 клопотання не містить будь-яких доводів щодо необґрунтованості дій позивача під час подачі позову та перебування справи № 490/3689/19 у провадженні суду.

Своїм право на участь у судовому засіданні та надання пояснень з приводу поданого клопотання ОСОБА_1 не скористалася, будь-яких додаткових письмових пояснень в обґрунтування свого клопотання на час його розгляду до Центрального районного суду м. Миколаєва від ОСОБА_1 не направила.

Вивчивши матеріали справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність необґрунтованих дій зі сторони позивача ОСОБА_2 у справі № 490/3689/19.

Залишення ж позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія – це диспозитивне право позивача, передбачене нормами Цивільного процесуального кодексу України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Цивільного процесуального кодексу України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц.

За такого сам лише факт звернення ОСОБА_2 з даним позовом та в подальшому залишення його без розгляду не може вважати необґрунтованими діями в розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Вивчивши матеріали справи судом не встановлено фактів зловживання позивачем ОСОБА_2 своїми правами. Більше того, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування до позивача ОСОБА_2 заходів процесуального примусу вигляді штрафу з огляду на відсутність фактів зловживання своїми правами. Обставин щодо неправильних дій позивача ОСОБА_2 , які призвели до виникнення спору, судом також не встановлено.

Отже, підстав, визначених частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України для покладення на позивача ОСОБА_2 витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_1 на правничу допомогу, судом не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законодавством підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про компенсацію позивачем у даній справі ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 533 грн.

З огляду на викладене у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про компенсацію витрат на професійну справничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 533 грн 00 коп. – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.М. Шолох