Рішення № 9572855, 30.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/15430.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа аптек «Турбота»

про стягнення 12982,06 грн.

                                                                                 Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Карась В.В. –представник по довіреності № 25 від 21.04.2010р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа аптек «Турбота»заборгованості за Договором № 0038/09 поставки товару від 22.04.2009р. в розмірі 12982,06 грн., в тому числі 11053,69 грн. –основний борг, 129,13 грн. –пеня, 1105,36 грн. – штраф, 18,88 грн. –3 % річних та 675,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Аптека Біокон»посилається на неналежне виконання ТОВ «Мережа аптек «Турбота»умов договору № 0038/09 поставки товару від 22.04.2009р. в часті своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010р. порушено провадження по справі № 53/154, розгляд справи призначено на 30.04.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.04.2010р. подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 1928,37 грн., в тому числі: 129,13 грн. пені, 18,88 грн. 3% річних, 1105,36 грн. штрафу та 675,00 грн. витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –1928,37 грн.

Відповідач в судове засідання 30.04.2010р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 06.04.2010р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 06.04.2010р., про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

Доказом отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.04.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.04.2009р. між сторонами у справі укладений Договір № 0038/09 поставки товару, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність/ повне господарське володіння/, лікарські засоби та вироби медичного призначення, надалі товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

П. 1.2. Договору передбачено, що ціна та загальна вартість товару, який поставляється покупцю, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід’ємною частиною договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Позивач здійснив поставку товару відповідачу по справі за накладними: № 2656053 від 21.01.2010р., № 2656192 від 22.01.2010р., № 2656434 від 22.01.2010р., № 2656238 від 22.01.2010р., № 2656191 від 22.01.2010р., № 2656179 від 22.01.2010р., № 2656242 від 22.01.2010р., № 2656433 від 22.01.2010р., № 2656480 від 22.01.2010р., № 2656481 від 22.01.2010р., № 2656779 від 26.01.2010р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до 3.1.1. Договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу строком 21 календарний день з дати поставки.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 11053,69 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача від 23.03.2010р., від 29.03.2010р. та від 28.04.2010р.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, позивач, згідно з уточненою заявою, просить стягнути з відповідача 129,13 грн. пені, 18,88 грн. 3% річних, 1105,36 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 7.3. Договору покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожний день прострочення платежу.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 129,08 грн. відповідно до пункту 7.3. Договору та чинного законодавства.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 129,08 грн. за розрахунком позивача.

П. 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочки платежу, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару.

Позивач надав суду розрахунок штрафу за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 1105,36 грн. штрафу відповідно до пункту 7.2. Договору та чинного законодавства.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1105,36 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 18,88 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заявлена до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу в розмірі 675,00 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 1928,37 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –1928,37 грн. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 102,00 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 33,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа аптек «Турбота»(04073, м. Київ, проспект Московський, 21-А; код ЄДРПОУ 33742459, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(03151, м. Київ, вул. М. Мишина, 3; код ЄДРПОУ 30263519) 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 13 коп. пені; 1105 (одна тисяча сто п’ять) грн.. 36 коп. штрафу, 18 (вісімнадцять) грн. 88 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. На підставі даного рішення повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(03151, м. Київ, вул. М. Мишина, 3; код ЄДРПОУ 30263519) з Державного бюджету України державне мито в сумі 33,00 грн., що перераховане платіжним дорученням № 222 від 22.03.2010р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.