Вирок № 95727903, 22.03.2021, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 455/597/17

Провадження № 1-кп/452/65/2021

ВИРОК

Іменем України

22 березня 2021 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої - судді Карнасевич Г.І.,

секретар Страхоцька Т.А.,

з участю прокурорів Брящея В.І.,Затварського А. В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Бігайла В. В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Самборі Львівської області судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12016140320000614 про обвинувачення,-

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марбах Федеративна Республіка Німеччини, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що, перебуваючи у 1999 році на посаді голови Старосамбірської міської ради Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, використовуючи свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій,

30 грудня 1999 року підписав, після чого завірив печаткою виконавчого комітету Старосамбірської міської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області та видав офіційний документ, а саме рішення без номеру від 30.12.1999 року

У11- ї сесії 111- го демократичного скликання Старосамбірської міської ради народних депутатів про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0934 га в

АДРЕСА_2 гр - ну ОСОБА_2 , яке містило завідомо неправдиві відомості та яке послужило підставою для відчуження вищевказаної земельної ділянки.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України як вчинення умисних та протиправних дій, які виразилися у службовому підробленні, а саме: видачі та підписанні завідомо неправдивого офіційного документа, який надає право та видається чи посвідчуються службовою особою, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнав та суду показав, що у 1999 році перебував на посаді міського голови Старосамбірської міської ради.

На засіданні виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Львівської області у грудні 1999 року вирішувалося питання про передачу у приватну власність гр-ну

ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,09 га, цільове призначення якої - «для обслуговування житлового будинку». Помилково секретар міської ради дане рішення виготовила на бланку сесії міської ради. Він не зауважив і підписав та поставив печатку виконавчого комітету міської ради, оскільки такі повноваження з 1999 року були делеговані виконавчому комітету. Дана земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 із земель комунальної власності ще у 1953 році згідно рішення виконавчого комітету Старосамбірської міської ради депутатів трудящих від 27.05 1953 року, на яку він отримав Державний акт на право приватної власності на землю, ураховуючи, що у відповідності до Земельного кодексу УРСР та Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року земля знаходилась у його власності. Питання про передачу йому цієї земельної ділянки розглядалося повторно, бо треба було сформувати ділянку, надати їй кадастровий номер, замовити супутникову зйомку. Вказівка щодо повторної приватизації таких земель виходила із Львівської облдержадміністрації. Земля була власністю ОСОБА_3 і він міг розпорядитися нею на власний розсуд. На протязі 65 - ти років він вносив за її користування земельний податок. Друге рішення про надання ОСОБА_2 у приватну власність цієї земельної ділянки було прийняте на сесії Старосамбірської міської ради народних депутатів за № 32 від 27.02.1987 року. Площа земельної ділянки становила

0, 9349 га. Плану забудови ОСОБА_3 не порушив. Згодом спадщина на дану земельну ділянку була оформлена на його дочку ОСОБА_4 .

Про те, що він, як міський голова, допустив помилку, підписавши рішення, виготовлене секретарем міської ради не на тому бланку, вважає, що ніхто не потерпів.

В процесі виготовлення технічної документації при виході земельної комісії на місце від суміжних землекористувачів жодних скарг не поступало. Рішення було надруковано на друкарській машинці в кабінеті секретаря міської ради. Ключі від її кабінету знаходились в неї і у прибиральниці. Вона (секретар міської ради) сама друкувала це рішення, що підтверджується розміщенням абзаців у тексті і викладенням самого тексту.

Показав, що всі заяви заносилися в журнал реєстрації заяв, де і було зареєстровано заяву ОСОБА_2 про передачу йому у приватну власність земельної ділянки. Однак такий журнал секретар міської ради знищила, про що було складено відповідний акт. Всі рішення сесій Старосамбірської міської ради та виконавчого комітету цієї ради були здані секретарем ОСОБА_5 в архів 03.03.2006 року, в той час, як він припинив свої повноваження у 2003 році, а тому вважає, що секретар мала об`єктивну можливість їх знищити і не здати в архів.

На даний час із секретарем ОСОБА_6 перебуває у неприязних відносинах, тому вона заперечує обставини постановлення рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 з метою вчинити на нього наклеп.

Також зіслався на існування між ним та свідком ОСОБА_7 неприязних відносин із -за самочинної будівлі останнім навісу для дров, який він домігся його знести, про що підтверджено актами погоджувальної комісії та ріщенням органу місцевого самоврядування, що послужило підставою звернення останнього у правоохоронні органи з наклепницькою заявою з приводу службового підроблення документу.

Статтею 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності і передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Ст. 92 цього Кодексу передбачено, що обов`язок доказування обставин у кримінальному провадженні покладається на прокурора.

Саме прокурор, слідчий у відповідності до положень ст. 25 КПК України зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Суд встановив, що стороною обвинувачення на підтвердження винуватості

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, надані наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні:

- витяг з кримінального провадження з ЄРДР від 08.08.2016 року, з якого

відомо, що 08.08.2016 року в чергову частину Старосамбірського відділення поліції Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області поступив письмовий рапорт дільничого офіцера сектору превенції патрульної поліції Старосамбірського ВП Стецькович М.Я. по факту здійснення нею перевірки матеріалів ЖЕО № 3070 від 27.07.2016 року за письмовою заявою ОСОБА_7 , жителя АДРЕСА_2 щодо можливого підроблення посадовими особами Старосамбірської міської ради рішення на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с. 102 );

- копія рішення Старосамбірської міської ради народних депутатів Львівської області Х - ї сесії 1 - го демократичного скликання від 10.07.1992 року «Про виділення земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво та присадибних ділянок в м. Старому Самборі» та рішення Старосамбірської міської ради народних депутатівЛьвівської області 2 - ї сесії 2 - го демократичного скликання від

17.11.1994 року «Про надання повноважень виконкому міської ради народних депутатів щодо вирішення всіх земельних питань, в тому числі, виділення земельних ділянок для індивідуального будівництва», з яких видно, що надано повноваження виконкому міської Ради народних депутатів вирішувати всі питання землекористування, в тому числі, і виділення земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво. (а.с.177, 178 );

- копія рішення Старосамбірської територіальної (міської) виборчої комісії по виборах депутатів районної та міської рад і міського голови від 30.03.1998 року №8 «Про підсумки виборів депутатів та міського голови і визнання їх повноважень», згідно якого ОСОБА_1 був обраний на посаду голови Старосамбірської міської рад та визнано депутатів міської ради в кількості 25 осіб

(а.с.113 );

- копія рішення Старосамбірської міської ради У11 -ї сесії 111- о демократичного скликання від 11.11. 1999 року та протокол сесії про виведення зі складу депутатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зі складу членів Старосамбірських дільничних виборчих комісій (а.с. 170 - 175);

- копія протоколу засідання виконавчого комітету Старосамбірської міської ради від 02. 02. 1999 року, зі змісту якого убачається, що питання про передачу

ОСОБА_2 у приватну власність не приймалося. (а.с. 180 - 186);

- оригінал технічного звіту про виконані роботи по підготовці та видачі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 , що знаходиться у АДРЕСА_2 , (а.с. 115 - 176), в якому наявні:

-а) копія рішення У11 - ї сесії 111 - го демократичного скликання Старосамбірської міської ради від 30.12.1999 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність та користування», а саме, 0,0934 га у приватну власність

ОСОБА_2 »., яке підписано міським головою ОСОБА_1 та проставлена печатка «виконавчий комітет Старосамбірської міської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області» (а.с. 118);

- б) технічне завдання по підготовці до видачі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану в

АДРЕСА_2 , зокрема, акт та план встановлення і узгодження меж земельної ділянки, абрис та схема її розташування, акт прийомки та перевірки виконання проектно - пошукових робіт, акт державної та землевпорядної експертизи; (а.с.119 -125 );

- в) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, з якої відомо, що площа земельної ділянки становить

0, 934 га, цільове використання землі - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, будь - які обмеження щодо використання земельної ділянки відсутні. На даний час після смерті ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом є його дочка ОСОБА_10 (а.с. 126 - 167);

- архівні копії протоколу У111 - ї сесії 111 - го демократичного скликання Старосамбірської міської ради Львівської області від 30.12.1999 року та рішення цієї сесії, зі змісту яких відомо, що30.12.1999 року відбулась У111 - а сесія 111 - го демократичного скликання та на останній було прийнято рішення «Про уточнення бюджету Старосамбірської міської ради на 1999 рік». Питання про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 не розглядалося. (а.с. 103 - 104);

- інформація Старосамбірської міської ради №1115 від 18.10.2016 року, з якої убачається, що всі рішення сесій по 2015 рік здано в архівний відділ Старосамбірської РДА .(а.с.110);

- наступна інформація начальника архівного відділу Старосамбірської РДА №01-19/564 від 04.11.2016 року, де вказано, що на державному зберіганні в архіві відсутнє рішення У11 - ї сесії 111- го демократичного скликання Старосамбірської міської ради від 30.12.1999 року. (а.с. 111);

- інформація, видана цією ж посадовою особою за вих. №01-19/163 від

29.03.2017 року, з якої убачається, що в архіві відсутнє рішення виконавчого комітету Старосамбірської міської ради від 30.12.1999 року. Останнє засідання виконавчого комітету Старосамбірської міської ради відбулось 02.12.1999 року. (а.с.114 );

- заява ОСОБА_7 , адресована на ім`я начальника Старосамбірського ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області, в якій він просить прийняти міри до посадових осіб Старосамбірської міської ради, якими у 2001 році видавались Державні акти на право приватної власності на землю на підставі неіснуючих рішень сесії Староамбірської міської ради (а.с. 102);

- актовий запис про смерть від 15 листопала 2011 року, згідно якого убачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с. 108);

- протокол огляду документу від 13. 05. 2017 року, зі змісту якого убачається, що об`єктом огляду являється: оригінал Технічною звіту про виконані роботи по підготовці та видачі Державного акту на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 , який являє собою зшиток наступних документів, скріплених стиплером.

Перший аркуш зшитка- зміст Технічного звіту, в якому 10 пунктів:

1. Пояснювальна записка -стор.3;

2.Рішення Старосамбірської міської ради-стор.4;

3.Технічне завдання на виконання робіт-стор.5;

4.Акт встановлення і узгодження меж землекористування-етор.6:

5. Абрис земельної ділянки-стор.7;

6.Схема розміщення земельної ділянки-стор.8;

7.План встановлених меж земельної ділянки, каталог координат кутів зовнішніх меж землекористувань, експлікація угідь-стор.9;

8.Рішення-сгор.10;

9. Акт контролю і прийомки - стор.11;

10. Акт державноїземлевпорядної експертизи - стор. 12.В2 пункті даного змісту Технічного звіту вказано: Рішення Старосамбірської міської ради.

При огляді вказаного аркуша формату А4 встановлено, що це копія, а не оригінал, та на звороті даною аркуша будь-який текст відсутній, внизу нумерація сторінки цифрою 4, текст на аркуші виконаний друкарською машинкою, у верхній частині:Старосамбірська міська радаСтаросамбірського району Львівської області VII сесія ІІІ-го демократичного скликання;

-рішення від 30.12.1999 р. без номера «Пропередачу земельної ділянки у приватну власність і користування» і далі зміст вказаного рішення. У нижній частині аркуша формату А4 мається текст, виконаний друкарською машинкою Міський голова, підпис виконаний кульковою ручкою чорного кольору та скріплений гербовою печаткою «Виконавчий комітет Старосамбірської міської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області», далі текст - ОСОБА_1 виконаний друкарською машинкою.

Також в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення були допитані свідки:

- свідок ОСОБА_6 , яка показала, що у 1999 році працювала секретарем Старосамбірської міської ради. З - поміж інших службових обов`язків вона під час проведення сесій міської ради вела протоколи, видавала різного змісту довідки, надавала різного роду інформацію. Рішення міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки виносилось на підставі виготовленої землевпорядної документації. Починаючи з 2001 року, повноваження щодо передачі земельних ділянок у приватну власність були віднесені до відання сесій міських рад, а до того часу - до відання виконавчих комітетів міських рад. Всі прийняті рішення здавалися в архів. За вказаний період не було випадків відсутності в архіві деяких протоколів сесій міської ради та засідань виконавчого комітету. Відсутність протоколу свідчить про те, що таке рішення не приймалося. Голова міської ради підписував всі протоколи сесії. Рішення про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки у приватну власність 30.12.1999 року не приймалося. Вона його не друкувала і протоколу не вела, інакше б воно було збережене в архіві. У

ОСОБА_1 був ключ від її кабінету, де зберігалась гербова печатка. Вона не набирала цього рішення і не друкувала, інакше був би протокол. Приймалося відповідне розпорядження щодо здачі рішень та протоколів в архів, який знаходився в м.Добромилі Старосамбірського району. Будь - яких термінів здачі рішень не встановлено. Рішення сесії нумерувалися. Чому дане рішення виготовлено на бланку сесії, сказати не може. Вона не ставила печатки сесії на цьому рішенні і його не підписувала, не здавала в архів, бо його не було. Чи приймалось таке рішення на засіданні виконавчого комітету, не пам`ятає.

Підтвердила факт перебування на даний час з обвинуваченим в неприязних відносинах;

- свідок ОСОБА_7 , який показав, що ОСОБА_2 являється його сусідом. Про приватизацію ним земельної ділянки, закріпленої за обслуговуванням його житлового будинку, він нічого не знає. З ним, як із суміжним землекористувачем, меж ніхто не погоджував. Проте, не заперечив, що неодноразово на місце знаходження земельної ділянки ОСОБА_2 виїжджала земельна комісія, в склад якої входили землевпорядники

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Підтвердив факт перебування з обвинуваченим у неприязних відносинах;

- свідок ОСОБА_13 , яка показала, що раніше проживала на одній вулиці зі своїм батьком ОСОБА_2 у ОСОБА_14 . Батько вирішив приватизувати земельну ділянку, закріплену за обслуговуванням свого житлового будинку. Власноручно написав письмову заяву, яку вона занесла і здала в приймальню голови міської ради та віддала секретарю ОСОБА_15 . Через тиждень на засіданні виконавчого комітету міської ради по даній заяві було прийнято рішення щодо дачі згоди на приватизацію землі,

яке вона забрала сама і віддала батькові. Згодом побачила, що рішення не підписане секретарем міської ради. Номера та конкретної дати винесення рішення не пам`ятає, як і площі приватизованої земельної ділянки. Змісту рішення, яке згодом отримала у самого секретаря міської ради, про що розписалась, не читала. На засіданні виконавчого комітету присутньою не була. Всього на той час виконавчий комітет нараховував 12 членів;

- свідок ОСОБА_16 , яка ствердила в судовому засіданні, що у 1999 році вона перебувала на посаді старшого спеціаліста першої категорії Старосамбірської міської ради. Виконувала обов`язки діловода. Реєструвала вхідну документацію, яку заносила до міського голови. Той, в свою чергу, вивчав заяви, що стосувались приватизації земельної ділянки, з виїздом на місце. В цьому році поступила заява від ОСОБА_17 щодо передачі йому земельної ділянки у приватну власність, яку занесла міському голові в кінці робочого дня. Після накладення резолюції передала для виконання цю заяву землевпоряднику ОСОБА_11 . Дати і площі земельної ділянки не пам`ятає. Водночас вона виконувала обов`язки землевпорядника. Членом виконавчого комітету не була. Участі в засіданнях не приймала. Повноваження щодо передачі земельної ділянки у власність були делеговані виконавчому комітету;

- свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що у 1999 році він, як Головний спеціаліст відділу Держгеокадастру у Старосамбірському районі, згідно своїх обов`язків приймав участь у проведенні обмірів земельних ділянок, провіряв правильність їх проведення. У грудні 1999 року ОСОБА_3 приватизовувалась його земельна ділянка згідно поданої ним письмової заяви. Обміри проводила ліцензована організація. Перевірялись геодезичні та тахіометричні дані землі. Складався абрис земельної ділянки. Він видавав Державний акт на право приватної власності на землю. Перед тим склав висновок про можливість проведення такої приватизації. Обміри проводив разом зі спеціалістом ОСОБА_18 . Площа землі, зазначена у Державному акті на право приватної власності на землю, відповідала фактичному користуванню. Складався акт встановлення і погодження меж земельної ділянки. Жодних претензій з приводу приватизації ОСОБА_3 своєї земельної ділянки ні від кого не поступало. Участь у засіданнях виконавчого комітету з питань передачі окремим громадянам у приватну власність земельних ділянок приймав лише в тих випадках, коли виникали певні проблеми при приватизації щодо площ земельних ділянок, погодження меж чи з інших підстав. Тому не був присутнім на засіданні виконавчого комітету Старосамбірської міської ради з приводу передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , якою той користувався з 1953 року. Самозахвату ділянки не було, цільове використання не змінювалось. Його службовий кабінет знаходиться поруч з приміщенням, де відбувається засідання виконавчого комітету. Достовірно знає, що таке засідання було. Перед тим міський голова вручив йому заяву ОСОБА_2 з проставленою на ній резолюцією про передачу йому у приватну власність земельної ділянки.

Показав, що бланки, на яких виготовлялись рішення виконавчого комітету та сесій міської ради, зберігались у секретаря;

- допитана у якості свідка дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_10 показала, що при житті у 1999 році її батько приватизував земельну ділянку, закріплену за обслуговуванням житлового будинку. Зараз вона, як спадкоємець, є власником цієї земельної ділянки. Під час проведення приватизації землі працівниками відділу земельних ресурсів проводились належні обміри. Межі погоджувались із суміжними землекористувачами.

За клопотанням сторони захисту на підтвердження невинуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, були надані та досліджені в судовому засідання завірені копії письмових документів, щодо належності і допустимості яких прокурор не заперечував, а саме:

- виписка з рішення засідання виконавчого комітету Старосамбірської міської ради депутатів трудящих від 27 травня 1953 року, зі змісту якого убачається, що ОСОБА_2 виділено будівельну площу у м. Старому Самборі біля гр.-на ОСОБА_19 (а.с. 93);

- акт від 28. 05. 1953 року, з якого відомо, що згідно рішення виконавчого комітету Старосамбірської міської ради депутатів трудящих від 27. 05. 1953 року ОСОБА_2 відведено будівельну ділянку.(а.с. 94);

- рішення виконавчого комітету Старосамбірської міської ради народних депутатів від 27.02.1987 року «Про затвердження акту прийомки і здачі в експлуатацію житлового будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , зі змісту якого убачається, що будинок зведений на спірній земельній ділянці(а.с. 95);

- акти погоджувальної комісії від 18. 05. 2000 року та від 07. 06. 2000 року про встановлення самочинного будівництва ОСОБА_20 навісу для дров (а.с.97 - 99);

- рішення виконавчого комітету Старосамбірської міської ради №82 від 09. 08. 2000 року «Про розгляд акту погоджувальної комісії», яким зобов`язано ОСОБА_20 знести самовільно збудований навіс для палива (а.с.96);

Акт та рішення виконавчого комітету, на переконання суду, підтверджують правдивість показань обвинуваченого про факт існування неприязних відносин між ним та свідком ОСОБА_7 .

Також за клопотанням сторони захисту були допитані наступні свідки:

- свідок ОСОБА_21 , який в судовому засіданні показав, що у 1999 році був членом виконавчого комітету Старосамбірської міської ради. Пригадує, що на засіданні виконавчого комітету розглядалося питання передачі у приватну власність земельної ділянки інваліду Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2 , якою він користувався з

1953 року. Вівся протокол засідання. Заяву ОСОБА_2 було задоволено. Жоден член виконавчого комітету не заперечував щодо такої передачі;

- такі ж свідчення щодо вирішення питання на засіданні виконавчого комітету у 1999 році про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки дав допитаний у якості свідка колишній член виконавчого комітету Старосамбірської районної ради ОСОБА_22 і показав, що комісія з виходом на місце, перш, ніж прийняти рішення, обстежувала земельну ділянку, що передавалась ОСОБА_2 у приватну власність;

- свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала, що у 1999 році була членом виконавчого комітету Старосамбірської міської ради. Пригадує, що на засіданні виконавчого комітету приймалось рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, розташованої біля його житлового будинку. Рішення приймалось колегіально приблизно в кількості 7 - 8 членів виконавчого комітету і було вирішено позитивно. Конкретної дати прийняття рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, площі землі та присутніх членів виконавчого комітету пригадати не може, за винятком одного ОСОБА_24 . Секретарем вівся протокол.;

- свідок ОСОБА_25 показав, що у 1999 році був членом виконавчого комітету Старосамбірської міської ради. Щодо передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 пригадати нічого не може. Проте, заперечив будь -який випадок відмови громадянам у приватизації земельної ділянки, яка перебувала у їхньому користуванні.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Статтею 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення та захисту доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємного зв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Оцінюючи подані стороною обвинувачення докази, суд звертає увагу на наступне.

В основу судового рішення можуть бути покладені лише належні докази (ст. 85 КПК України) та допустимі (ст. 86 КПК України).

Як було встановлено судом, стороною обвинувачення надано докази, а саме копії протоколів та рішень сесій Старосамбірської міської ради та виконавчого комітету цієї ради:

- протокол засідання виконавчого комітету Старосамбірської міської ради від

02.02.1999 року, зі змісту якого убачається, що питання про передачу ОСОБА_2 у приватну власність не приймалося. (а.с. 180 - 186);

- рішення У11 - ї сесії 111 - го демократичного скликання Старосамбірської міської ради від 30.12.1999 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність та користування», а саме, 0,0934 га у приватну власність ОСОБА_2 »., яке підписано міським головою ОСОБА_1 та проставлена печатка «виконавчий комітет Старосамбірської міської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області» (а.с. 118);

- протокол У111 - ї сесії 111 - го демократичного скликання Старосамбірської міської ради Львівської області від 30.12.1999 року та рішення цієї сесії, зі змісту яких відомо, що30.12.1999 року відбулась У111 - а сесія 111 - го демократичного скликання та на останній було прийнято рішення «Про уточнення бюджету Старосамбірської міської ради на 1999 рік». Питання про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 не розглядалося. (а.с. 103 - 104), які були скеровані слідчому Старосамбірського ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області на його вимогу, що підтверджується запитом № 2313/ 57 - 2017 від 27. 03. 2017 року та супровідними листами № 01- 19, 182 від

03.04.2017 року та 01 -19/185 від 04.04.2017 року на запит № 2888 від 27.03.2017 року, тобто, у відповідності до ст. 40 КПК України.

Оригінали даних документів відсутні, а тому не досліджувалися в судовому засіданні.

Суд вважає, що ці копії протоколів та рішень сесії Старосамбірської міської ради та виконавчого комітету цієї ради не відповідать вимогам ст.85 КПК України, а тому є неналежним доказом. Вони поза розумним сумнівом не можуть підтверджувати вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині. а тому судом до уваги не приймаються,

Стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що рішення

Старосамбірської міської ради Львівської області від 30. Х11.1999 року У11- ї сесії 111 - го демократичного скликання без номера, завірене гербовою печаткою виконавчого комітету цієї ради «Про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею

0, 0934 га» складав саме обвинувачений ОСОБА_1 , так як не спростовано його показань щодо складання цього рішення секретарем ОСОБА_6 з посиланням на форму і стиль викладення його змісту.

Аналізуючи показання обвинуваченого, у сукупності з іншими дослідженими у кримінальному провадженні доказами, суд прийшов до переконання, що такі показання про відомі йому події у справі є достовірними, оскільки вони несуперечливі, послідовні, логічно пов`язані, узгоджуються в деталях з іншими доказами, а також відповідають встановленим обставинам кримінального провадження, зокрема, показанням свідків:

- ОСОБА_16 , яка підтвердила факт звернення ОСОБА_2 в Старосамбірську міську раду із заявою про передачу йому земельної ділянки у приватну власність у

1999 році;

- ОСОБА_11 про те, що у 1999 році він, як Головний спеціаліст відділу Держгеокадастру у Старосамбірському районі, згідно своїх обов`язків був присутнім при проведенні обмірів земельної ділянки ОСОБА_2 ліцензованою організацією згідно поданої ним заяви про надання цієї ділянки у власність, провіряв правильність їх проведення. Йому достовірно відомо, що на засіданні виконавчого комітету заява

ОСОБА_2 була задоволена;

- ОСОБА_10 , про те, що при житті у 1999 році її батько приватизував земельну ділянку, закріплену за обслуговуванням житлового будинку. Зараз вона, як спадкоємець, є власником цієї земельної ділянки. Під час проведення приватизації цієї землі працівниками відділу земельних ресурсів проводились обміри. Межі погоджувались із суміжними землекористувачами;

- ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 щодо розгляду заяви про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки на засіданні виконавчого комітету Старосамбірської міської ради у грудні 2003 року, якою він користувався з 1953 року. Вівся протокол засідання. Заяву ОСОБА_2 було задоволено;

- ОСОБА_25 , який заперечив будь -який випадок відмови громадянам у приватизації їхньої земельної ділянк, в тому числі, у 1999 році.

Показання цих свідків стороною обвинувачення не спростовано будь - якими доказами, натомість, підтверджуються дослідженою в судовому засіданні технічною документацію по виготовленні Державного акту на право приватної власності на землю, дослідженими в судовому засіданнями рішеннями виконавчого комітету та сесій органу місцевого самоврядування, якими встановлено, що ОСОБА_2 земельною ділянкою користувався з 1953 року, вносив за її користування податок, при передачі землі у приватну власність жодного самозахвату не вчинив, цільове призначення землі не змінювалось, будь -які обмеження для передачі цієї земельної ділянки не існували. Показання даних свідків суд вважає такими, що відповідають встановленим обставинам справи, оскільки вони є взаємодоповнюючими, логічними і послідовними, а тому надає їм віри.

Ці докази суд визнає належними у відповідності до ст. 85 КПК України, так як вони прямо підтверджують факт прийняття рішення виконавчим комітетом Старосамбірської міської ради від 30.12.1999 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність та користування ОСОБА_2 і спростовують обвинувачення ОСОБА_1 про те, що, перебуваючи у 1999 році на посаді голови Старосамбірської міської ради Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, використовуючи свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, він 30 грудня

1999 року підписав, після чого завірив печаткою виконавчого комітету Старосамбірської міської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області та видав офіційний документ, а саме рішення без номеру від 30.12.1999 року У11- ї сесії 111- го демократичного скликання Старосамбірської міської ради народних депутатів року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0934 га в АДРЕСА_2 гр - ну ОСОБА_2 , яке містило завідомо неправдиві відомості та яке послужило підставою для відчуження вищевказаної земельної ділянки.

З тих підстав суд не надає віри показанням свідків ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 щодо підроблення службового документу обвинуваченим ОСОБА_1 , вважаючи їх неправдивими та зацікавленими з огляду на існування неприязних з обвинуваченим відносин, існування яких в судовому засіданні вони підтвердили особисто, а також у зв`язку з тим, що вони спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Так, сам свідок ОСОБА_7 підтвердив факт виходу працівників землевпорядної організації на місце приватизації, а непогодження меж земельної ділянки, як засвідчив свідок, з ним, як із суміжним землекористувачем, не може служити одним з належним доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні ним службового підроблення. Якщо і були допущені певні порушення під час приватизації земельної ділянки, то вони могли бути підставою для пред`явлення цивільного позову в суд щодо визнання такої приватизації недійсною в цивільно - правовому порядку.

Стороною обвинувачення не спростовано показань ОСОБА_1 про те, що рішення сесій Старосамбірсьої міської ради та виконавчого комітету цієї ради за 1999 рік в архів здавались лише у 2006 році, що надало можливість секретарю ОСОБА_27 знищити документацію, про що був складений відповідний акт.

Суд не визнає належним доказом довідку державного архіву за вих. №01-19/163 від 29.03.2017 року, з якої убачається, що останнє засідання виконавчого комітету Старосамбірської міської ради відбулось 02.12.1999 року, так як в довідці йде посилання лише на здану документацію Старосамбірської міської ради. Представлені стороною обвинувачення як докази інформації з архіву не доводять вини обвинуваченого ОСОБА_1 у видачі та підписанні завідомо неправдивого офіційного документу, так як не досліджено обставин та часу здачі Старосамбірською міською радою протоколів та рішень сесій та виконавчого комітету і тим самим не спростовано показань обвинуваченого ОСОБА_1 щодо умисного знищення протоколу засідання виконавчого комітету Старосамбірської міської ради від 30. 12. 1999 року.

З диспозиції частини 1 ст. 366 КК України та узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст.366 КК України (службове підроблення)», слідує, що об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч. 1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Інше підроблення документів являє собою повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань чи використання інших подібних способів. Інше підроблення документів є своєрідним антиподом внесення до документа неправдивих відомостей, оскільки неправдиві відомості у цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються відомості, що вже є у документі та відповідають дійсності.

Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності та який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа матиме місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.

Із викладеного в абзаці першому обвинувального акту обвинувачення відомо, що ОСОБА_1 видав і підписав офіційний документ, який містив завідомо неправдиві відомості а саме :рішення без номера виконавчого комітету Старосамбірської міської ради народних депутатів Старосмбірського району Львівської області від 30.12 1999 року У11 - ї сесії 111 - го демократичного скликання про передачу у приватну власність

ОСОБА_2 земельної ділянки, тобто, обвинуваченому не інкримінується складання такого документу, що ставить під сумнів доводи свідка сторони обвинувачення ОСОБА_6 про те, що такий документ він складав, в той час, як бланки рішень сесій та виконавчого комітету знаходились у її кабінеті.

Перш, ніж видати і підписати завідомо неправдивий офіційний документ, його необхідно скласти, тобто, повністю виготовити такий документ, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа повинні відповідати необхідним вимогам.

Проте, стороною обвивачення не встановлено, хто складав такий документ, де, джерело походження бланку, на якому виготовлялось дане рішення виконавчого комітету.

Інших доказів щодо підписання та видачі обвинуваченим ОСОБА_1 завідомо неправдивого офіційного документу стороною обвинувачення суду не надано і в судовому засіданні не досліджувалось.

Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій.

Досліджені судом докази сторони обвинувачення, які не були визнані недопустимими чи неналежними, та показання допитаних в ході судового розгляду кримінального провадження свідків обвинувачення, на переконання суду, в жоден спосіб не доводять вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, навпаки, вина обвинуваченого в інкримінованому йому злочині спростовується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення стосовно обвинуваченого ОСОБА_26 не здійснено.

Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Оцінивши всю сукупність наданих та безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що під час досудового розслідування не були встановлені та належним чином оцінені всі обставини, що мають суттєве значення для даного кримінального провадження, у зв`язку з чим діям обвинуваченого ОСОБА_1 надана однобічна оцінка з обвинувальним ухилом.

Вимогами ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

В ст. 17 КПК України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінюванні доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі, і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ у їх сукупності, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 , яке ставиться йому у провину, є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_1 слід виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні не має.

З речовими доказами по справі слід поступити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази, які у відповідності до постанови слідчого СВ Старосамбірського

ВП Самбірського ВП ГУНП у Львівській області від 13.05.2017 року, а саме: копію Рішення VII - ї сесії ІІІ-го демократичного скликання Старосамбірської міської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської від 30.12.1999 року, яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження повернути Старосамбірській міській раді Старосамбірського району Львівської області.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний сул Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя