Рішення № 95727886, 23.03.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

23 березня 2021 рокуСправа №451/550/20 Провадження № 2/451/196/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/550/20 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

16 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в Радехівський районний суд Львівської області з позовом до Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області, просить визнати право власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть, виданим 06.12.2019 року виконавчим комітетом Нововитківської сільської ради Радехівського р-ну Львівської області, актовий запис №15. ОСОБА_2 являлася матір`ю позивача – ОСОБА_1 . Після смерті матері відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок належав до колгоспного двору, головою якого була спадкодавець – ОСОБА_2 . Належність спірного житлового будинку до колгоспного двору підтверджується Свідоцтвом про право власності на будівлі від 05.07.1988 року. Після звернення до нотаріуса для оформлення спадкових прав позивачу було відмовлено, оскільки свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння видане та зареєстроване на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого була ОСОБА_2 , а також наявністю інших членів колгоспного двору. Позивач не може розпоряджатися спірним житловим будинком, тому що він належав до колгоспного двору, голова якого помер. Станом на момент смерті власника колгоспного двору ОСОБА_2 за адресою спірного майна були зареєстровані наступні особи: позивач та спадкодавець ОСОБА_2 . При цьому спадкодавець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (рідний брат позивача) померли. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (будинковолодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1-6).

16 лютого 2021 року ухвалою Радехівського районного суду Львівської області клопотання позивача задоволено та замінено відповідача Нововитківську сільську раду Радехівського району Львівської області на належного відповідача - Радехівську міську раду Львівської області (а.с.63).

У судове засідання позивач не з`явився, однак його представник ОСОБА_4 подав суду заяву, в якій позов підтримує повністю та просить задоволити, справу слухати без їх участі (а.с.44).

Представник відповідача Радехівської міської ради Львівської області, скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представника (а.с.66).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Свідоцтва про смерть, серія № НОМЕР_1 від 06 грудня 2019 року (а.с.7).

Згідно свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 5 липня 1988 року, житловий будинок в АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_2 (а.с.8).

Відповідно до повідомлення Червоноградського міжміського бюро технічної інвентаризації від 19.02.2020 року №1129 станом на 31.12.2012 року право власності житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 , спірний житловий будинок площею 78,0 кв.м. (а.с.9-11).

Як вбачається із довідок Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області від 05 лютого 2020 року №50,51 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті проживав та був зареєстрований син – ОСОБА_1 , 1968 р.н. Від імені померлої заповіт не складався і не посвідчувався (а.с.12,12а).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про смерть від 17 червня 2019 року (а.с.12б).

Згідно висновку про вартість майна на час подачі позову до суду становить 101110 (сто одна тисяча сто десять) гривень (а.с.16).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Правовий статус колгоспного двору визначається чинним на момент виникнення правовідносин ЦК УРСР.

В силу вимог ст. 120 ЦК УРСР (чинної на момент виникнення правовідносин), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР, частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

У відповідності до ст. 125 ЦК УРСР, при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Ст. 126 ЦК УРСР передбачено, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Згідно з п. 6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частки в його майні. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в пп. «г» своєї постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», за правилами ст. 563 ЦК України 1963 року, спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Пленум Верховного Суду України у п. 1 своєї постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що спадкові правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК), законами України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ (3425-12) «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року №2709-IV (2709-15) «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК (435-15), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP (1540-06) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що спірне будинковолодіння є колгоспним двором.

Членами колгоспного двору були ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - голова двору.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 - голова двору, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав зі своєю мамою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується також доказами, які надійшли разом із позовною заявою.

Отже, в силу дії ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після її смерті. Спірним спадковим майном є колгоспний двір в АДРЕСА_1 , головою якого була спадкодавець – ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері як спадкоємець першої черги, оскільки був зареєстрований та проживав з спадкодавцем ОСОБА_2 .

З огляду на те, що спадщина внаслідок смерті спадкодавця відкрилася після набрання чинності Цивільним кодексом України (01 січня 2004 року), то, в силу вимог п. 5 Перехідних положень такого кодексу, спірні спадкові правовідносини повинні регулюватися чинним Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (будинковолодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з Радехівської міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 26361149, м. Радехів, вул. І. Франка, 2, Львівської області) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1011 (одна тисяча одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 23 березня 2021 року.