Рішення № 95727547, 26.02.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4732/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі :

головуючого судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Аврамишиної Д.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Сьомої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , за участю третьої особи Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання батьківства та визнання спадкоємцем за законом,–

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства та визнання права на спадщину, покликаючись на те, що починаючи з 1993 року його батько та мати – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. Під час їх спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син – ОСОБА_1 , проте у свідоцтві про його народження відомості про батька записані зі слів матері. За час життя ОСОБА_5 визнавав себе його батьком. Він називав ОСОБА_5 батьком і відносився до нього як до батька, а ОСОБА_5 , в свою чергу, відносився до нього як до сина, отже він як спадкоємець першої черги, має право на спадщину. Після його народження у 1996 році, батьки спільно його виховували та матеріально утримували. Також згідно листва Комунальної 3-тьої міської поліклініки міста Львова від 01 серпня 2017 року № 539 та від 16 березня 2018 року № 186, в 1993 році згідно комп`ютерною базою даних поліклініки, була відкрита амбулаторна картка на прізвище ОСОБА_6 1960 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Останній раз мати зверталась у КЗМП 26 лютого 1998 року, що підтверджує проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за однією адресою починаючи з 1993 року. Зі свідоцтва про хрещення ОСОБА_1 вбачається, що 09 березня 1996 року у ОСОБА_7 було здійснено таїнство Хрещення та миропомазання ОСОБА_1 . Згідно вказаного свідоцтва, батьком ОСОБА_1 являється ОСОБА_5 , а матір`ю – ОСОБА_6 . Згідно листа-відповіді храму Пресвятої Тройці від 09 липня 2018 року, 9 березня 1996 року у храмі Пресвятої Тройці було здійснено таїнство Хрещення та ОСОБА_8 . У вказаній відповіді також зазначено, що згідно церковних відомостей храму ОСОБА_9 , батьком ОСОБА_1 являється ОСОБА_5 , а матір`ю – ОСОБА_6 . Згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 11 серпня 2016 року та свідоцтва про поховання від 11 серпня 2016 року, вбачається, що похованням ОСОБА_5 займалася ОСОБА_6 . Вказані докази, в їх сукупності, підтверджують батьківство ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 так як ними підтверджено спільне проживання його матері та батька ОСОБА_5 , ведення ними спільного господарства до народження дитини, спільне виховання та утримання ними позивача до його повноліття, а також визнання ОСОБА_5 свого батьківства відносно нього.

Позивач, також надавши пояснення як свідок, та представник позивача, у судовому засіданні, позовні вимоги підтримали, давши аналогічні пояснення.

В судовому засіданні відповідач та її представник позов заперечили та пояснили, що позивачем не було надано жодних письмових доказів кровної спорідненості між ним та ОСОБА_5 . Факт зачаття позивача саме від ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлений не був, оскільки жодних доказів такого надано не було, жоден із свідків про такі обставини справи не повідомляв. В судовому засіданні так і не було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до та після народження позивача. Згідно показів свідків, ОСОБА_5 допомагав по домашнього господарства, проте таке може вчиняти будь-яка особа з різних причин. Крім цього, наявність будь-яких відносин між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , про які знали їхні знайомі, не можуть свідчити про факт батьківства над позивачем. Переконливим доказом відсутності батьківства щодо позивача з боку ОСОБА_5 є відсутність шлюбних відносин між ним та ОСОБА_6 . Позивач не надав жодного оригіналу фотографій з батьком, інших речей, які він отримав від ОСОБА_5 . Покази свідків, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не можуть братися до уваги, оскільки у них відсутні будь-яких конкретні факти, які б безспірно вказували на батьківство ОСОБА_5 по відношенню до позивача. Визнавати батьківство лише на одних показах свідків є неможливим, оскільки в такому випадку будь-хто може стати сином чи дочкою іншої особи, з якою він мав певні відносини і привівши для цього декількох свідків. Для цього повинні бути безспірні письмові докази, які б підтверджувались показами свідків, адже батьківські відносини не можуть бути в повній мірі констатовані оточуючими людьми через їх різноманітність та значну поширеність між людьми, які в дійсності не є родичами. Вважають, що позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення, а тому просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 17 листопада 2017 року, судом вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 11 грудня 2018 року, судом призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою від 04 квітня 2019 року, судом призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою від 04 грудня 2019 року, судом призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою від 14 серпня 2020 року, судом відмовлено у призначенні судово молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою від 04 вересня 2020 року, судом призначено додаткову судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року, судом відмовлено у призначенні додаткової судової молекулярно-генетичної експертизи.

Третя особа та представник співвідповідача, у судове засідання не з`явились, хоча належно були повідомлеіа про час та місце розгляду справи, наслідки неявки, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, а тому згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна розглядати у їх відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09 березня 1996 року, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за №188, батьком записаний ОСОБА_10 , матір`ю ОСОБА_6 . / т. 1, а.с. 8/

Як зазначено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

З огляду на наведене, покликання позивача та його представника на СК України, як підстави для встановлення факту батьківства за рішенням суду, є помилковими, оскільки суд, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинен виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, а тому враховуючи, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 /т. 1, а.с. 8/, тобто до 1 січня 2004 року, до спірних правовідносин слід застосовувати відповідні норми КпШС.

Відповідно до ст. 53 КпШС походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10 серпня 2016 року, ОСОБА_5 , якого позивач вважає своїм батьком, помер. / т. 1, а.с. 13/

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 05 червня 2007 року, відповідач ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за №9908, батьком записаний ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_11 . /т. 1, а.с. 107/

Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 10/277 від 01 липня 2019 року встановити генетичні ознаки гістологічних препаратів трупа ОСОБА_5 не вбачається можливим у зв`язку з недостатньою кількістю та деструктивними змінами ДНК, та не встановлено кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_5 / т. 1, а.с. 218/

Як зазначено у висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 14/45 від 27 березня 2020 року висловитись про можливість біологічної спорідненості як позивача ОСОБА_1 , так і відповідача ОСОБА_3 з померлим ОСОБА_5 /конкретизовано експертом ОСОБА_12 у судовому засіданні/, не вбачається можливим у зв`язку з не встановленням генетичних ознак тканини у гістологічному архіві з останнього. / т. 1, а.с. 37/

Також, експертним дослідження від 04 січня 2021 року чітко встановлено, що комбінований індекс родинних зв`язків сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3 становить 0,550576649 – нижчий 1.00. Це означає відсутність родинних зв`язків та є недостатнім показником стверджувати, що дані особи є біологічними братом та сестрою по батьківській лінії. /т. 2 а.с. 99/

З огляду на наведене, суд вважає, що всупереч норм ст. 53 КпШС, позивачем та його представником, під час судового розгляду справи, не доведено факт спільного проживання та ведення спільного господарства матір`ю позивача ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до народження позивача, покликання позивача та його представника про те, що з 1993 року його мати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали разом на АДРЕСА_1 , підтримували фактичні шлюбні відносини з 1993 року, вели спільне господарство, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки суду не надано жодних документів реєстрації, як ОСОБА_6 так іпозивач за вказаною адресою, будь-яких доказів спільного проживання та ведення спільного господарства матір`ю позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до народження позивача суду не надали.

Покликання сторони позивача на лист Комунальної 3-тьої міської поліклініки від 01 серпня 2017 року, у якому йдеться про відкриття у 1993 році амбулаторної картки ОСОБА_6 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , як на доказ реєстрації матері позивача за даною адресою, суд до уваги не бере, оскільки вказаний документ виданий не уповноваженим органом реєстрації фізичних осіб та будь-яка довідка медичного закладу не може достовірно підтверджувати таку інформацію. Жодно іншого належного доказу з даного приводу, суду надано не було.

Крім того, позивачем та його представником, під час судового розгляду справи, не доведено факту спільного виховання чи утримання ОСОБА_6 і ОСОБА_5 позивача, покликання позивача та його представника на те, що ОСОБА_5 та позивач постійно підтримували відносини, спілкувались, проводили разом вихідні дні, він утримував і виховував позивача, завжди поздоровляв з днем народження, називав сином, допомагав у вирішенні побутових проблем, надавав матеріальну допомогу, суд оцінює критично, оскільки стороною позивача не надано а судом не отримано письмових доказів, які б достовірно підтверджували зазначені факти та такі є виключно твердженнями осіб зацікавлених у позитивному, для них, вирішенні спору.

Також, суд не бере до уваги та відхиляє, пояснення свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .. ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у судовому засіданні, про те, що ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вели спільне господарство, проживали разом з 1993 року, ОСОБА_5 постійно називав позивача сином, проводив з ним багато часу, вони були візуально схожі, оскільки дані свідчення не доводять факту, що ОСОБА_5 являвся біологічним батьком позивача ОСОБА_1 , не підтверджують з достовірністю визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача, а лише свідчать про прихильне ставлення ОСОБА_5 до позивача. Крім того, зазначені пояснення свідків, не можуть бути розцінені судом як докази, що достовірно підтверджують визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача, оскільки відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували зазначені факти.

Суд вважає безпідставними покликання позивача та його представника на свідоцтво про Хрещення позивача, лист храму Пресвятої Трійці від 09 липня 2018 року, де батьком позивача вказано ОСОБА_5 та договору замовлення на організацію та проведення поховання від 2016 року укладеного ОСОБА_6 /т. 1 а.с. 11, 14, 142/, як на докази, що обґрунтовують позовні вимоги позивача, оскільки зазначені документи не доводять факту, що ОСОБА_5 спільно проживав та вів спільне господарство з матір`ю позивача до народження позивача, або спільного виховання чи утримання ними позивача, з достовірністю не підтверджують визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача.

Отже, під час судового розгляду справи, позивачем та її представником не надано жодних доказів спільного проживання та ведення спільного господарства матір`ю позивача – ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до народження позивача ОСОБА_1 , спільного виховання чи утримання ними позивача, або інших доказів, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач та його представник, під час судового розгляду справи, не довели ті обставини, на які вони посилались, як на підстави своїх вимог.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем та його представником не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів у їх підтвердження.

Керуючись ст.ст. 12, 158, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сьомої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , за участю третьої особи Львівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання батьківства та визнання спадкоємцем за законом – відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 /рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 / на користь ОСОБА_3 /рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 / 11900 /одинадцять тисяч дев`ятсот/ гривень 00 копійок судових витрат.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 17 листопада 2017 року - скасувати.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 17 листопада 2017 року зберігають свою дію до набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш

Копія вірна.

Суддя: А.І. Ліуш