Рішення № 95727132, 23.03.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4987/20

Провадження № 2/211/457/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 березня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Зайцевої А.М.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь 15000,00 грн. відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції. В обґрунтування вимог зазначив, що 10.01.2020 відносно нього поліцейськими Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль було складено протокол серії ДПР18 334618 за ч. 4 ст. 121 КУпАП, по якому постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 29 травня 2020 року провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. 06.02.2020 року поліцейськими Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 334627 за ч. 4 ст. 121 КУпАП. 05.05.2020 року постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу провадження закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Однак протягом тривалого часу з моменту винесення судом рішення по справі він не міг отримати вилучені під час складання протоколу документи - водійське посвідчення. Всупереч Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, його посвідчення не було передано на зберігання до відповідного територіального підрозділу, а направлено до м. Кривого Рогу тільки 19.06.2020 рекомендованим листом, отримано 23.06.2020, а ним особисто посвідчення отримано 01.07.2020. При цьому в телефонному режимі йому було повідомлено, що водійське посвідчення було направлено до ППП в м. Кривий Ріг УПП Дніпропетровській області засобом фельд`єгерського зв`язку, надати більш детальну інформацію у телефонній розмові не змогли. Строк тимчасового водійського посвідчення закінчився 10.04.2020, а отже він не мав можливості керувати транспортом через відсутність водійського посвідчення, відмови Патрульної поліції надати/продовжити термін дій тимчасового водійського посвідчення та необґрунтованого неповернення вилученого водійського посвідчення після пред`явлення рішення суду від 05.05.2020. Зазначені обставини спричинили незручності, зайве хвилювання та втрату часу через необхідність з`ясування обставин неповернення водійського посвідчення. Крім того, оскільки на той момент він працював водієм, зазначене стало підставою втрати постійного доходу, що в свою чергу призвело до погіршення фінансового становища його родини та психологічних страждань, які проявлялись у невизначеності, неможливості отримання доходу та порушення його прав та законних інтересів. Водійське посвідчення вилучено 10.01.2020 при складанні протоколу серії ДПР18 № 334618 за частиною 4 статті 121 КУпАП, 06.06.2020 було складено другий протокол за тією ж статтею. При пред`явленні обох судових рішень, які стали підставою для вилучення водійського посвідчення, його документи йому повернуті не були, що спричинило йому певні незручності та призвело до психоемоційного дискомфорту, тому вважає за обґрунтовану та доведену виражену у грошовому еквіваленті моральну шкоду у розмірі 15000 грн., яка обґрунтовується тривалістю порушеного права та обсягом зусиль витрачених на поновлення його прав та інтересів. Оскільки він неправомірно був позбавлений права керування транспортними засобами, не мав можливості продовжувати працювати, так як перевезення пасажирів без водійського посвідчення є неможливим, залишився без заробітку на тривалий час, вважає такий розмір моральної шкоди достатнім для відновлення своїх порушених прав, відшкодування втраченого часу та відшкодування психоемоційних страждань, тому просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за її та позивача відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача Бориспільського управління Державної казначейської служби України Київської області звернувся до суду з відзивом на позов (а.с. 31-36), в обґрунтування якого зазначено, що зі змісту позовної заяви випливає, що відповідачем жодних прав та інтересів позивача не порушено, жодної шкоди не завдано, тому Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області не є належним відповідачем по справі, тому не в змозі використати права учасника судового процесу, оскільки за своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вважають, що казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема державних органів. Крім того, вважають вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення: позивач не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в їх заподіянні. Тому просять відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з відзивом на позов (а.с. 40-53), в обґрунтування якого зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення є лише документом, в якому зафіксовані певні обставини, відтак, сам по собі протокол не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, він не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, безпосередньо не впливає на права та обов`язки особи, щодо якої він складений, та не є обов`язковим для виконання, отже не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Відтак, такий документ є виключно способом фіксування певних обставин, а не актом індивідуальної дії, крім того, перевірка правильності його складення повинна поряд з іншим здійснюватися уповноваженим органом при підготовці де розгляду справи про адміністративне правопорушення. 10.05.2018 в своїй постанові Верховний Суд у справі №760/9462/17 висловив правову позицію щодо можливості оскарження дій посадових осіб в частині складання протоколу про адміністративне правопорушення, де зазначив, що підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Разом з тим складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не зрозуміло з яких підстав позивач дійшов висновку про те, що притягнення його до адміністративної відповідальності розпочалось з моменту складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення тобто з 10.01.2020 та 06.02.2020, також те, що складення протоколу відносно позивача є протиправним. При цьому позивач зазначає, що строк тимчасового посвідчення закінчився 10.04.2020 та він з цього часу не мав можливості керувати транспортним засобом через відсутність посвідчення, що спростовується запитом представника позивача від 01.04.2020 до Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про видачу: нового тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, після чого представником ОСОБА_1 10.04.2020 під розписку отримано новий тимчасовий дозвіл серії ПК №128749. Тому твердження позивача, що йому було відмовлено у видачі нового тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами є хибним та безпідставним, відповідно позивач не був позбавлений права керування, адже мав новий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Окрім того, 16.06.2020 де БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області надійшла заява від представника ОСОБА_1 про передачу водійського посвідчення серії НОМЕР_1 до ППІІ в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, у зв`язку із закриттям адміністративних проваджень по справам ОСОБА_1 .. Згідно довідки щодо розгляду заяви, супровідного листа за вих. №Т-284/41/40/2/03-2020 від 18.06.2020 та зведеного реєстру рекомендованих листів №122 від 19.06.2020 з фіскальним чеком №ФН 3000377355 від 19.06.2020 про сплату поштових послуг, номер поштового відправлення - 0830103807592, посвідчення водія серії НОМЕР_1 відправлено до ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП для зберігання та повернення власнику у встановленому законом порядку. До того ж поліцейським відносно позивача не застосовувались та не могли бути застосовані, у зв`язку з відсутністю таких повноважень визначених чинним законодавством України, адміністративні стягнення, що полягають у застосуванні адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскації майна, накладення штрафу. (в рамках розгляду справи за ч. 4 ст. 121 КУпАП). Не проводились жодні оперативно-розшукові заходи, знову ж таки у зв`язку з відсутністю таких повноважень, а також враховуючи те, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, до жодної з категорій яких патрульна поліція не відноситься, відсутні підстави для задоволення даного позову. Позивачем не подано до суду жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування того, що наслідком необхідності з`ясування обставин неповернення водійського посвідчення, стало підставою для втрати постійного доходу, що в свою чергу призвело до погіршення фінансового становища його родини та психологічних страждань, які проявляються у невизначеності, неможливості отримання доходу та порушення його прав та законних інтересів. Твердження щодо втрати постійного доходу через неповернення водійського посвідчення є безпідставним, адже позивач мав тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами та не був позбавлений цього права керування. Тому просить відмовити в задоволенні вимог.

Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно протоколу серії ДПР18 № 334627, який надійшов до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу з Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП, 06 лютого 2020 року о 01-40 годині в Київській області, Бориспільський район, с. Гори, вул. Бориспільська, 7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем, який переобладнаний з порушенням правил, стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме встановлено два додаткових сидіння. Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 4).

Згідно протоколу серії ДПР18 № 334618, який надійшов до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу з Бориспільського міськрайонного суду Київської області, 10 січня 2020 року о 01-25 годині в м. Бориспіль Київській області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем, який переобладнаний з порушенням правил, стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме встановлено два додаткових сидіння. Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 121 КУпАП, закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 11).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що йому з порушенням триденного строку видано водійське посвідчення, чим завдано суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих та професійних зв`язків. При цьому посилається на те, що строк дії тимчасового посвідчення закінчився 10.04.2020, вилучене водійське посвідчення ним отримано 01.07.2020, а отже весь цей час він не мав можливості керувати транспортними засобами.

Разом з тим, як вбачається з наданих до суду письмових доказів, 01.04.2020 представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , звернувся до Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з інформаційним запитом щодо отримання нового тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, оскільки строк дії тимчасового дозволу серії НОМЕР_2 , виданого 10.01.2020, спливає. А 10 квітня 2020 року ОСОБА_2 отримано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_3 , про що останнім зроблено відповідний запис на своєму запиті (а.с. 16-17 – копія запиту).

Зазначене позивачем не спростовано, доказів на підтвердження зворотнього, суду не надано.

Згідно пункту 11 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1086 (далі – Порядок), вилучене посвідчення водія передається для зберігання до відповідного територіального органу МВС в установленому МВС порядку.

Тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв`язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування) (пункт 6 Порядку).

Постанова Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 29 травня 2020 року по справі № 359/524/20 з розгляду протоколу серії ДПР18№ 334618 від 10.01.2020, на підставі якого у позивача було вилучено водійське посвідчення, набрала законної сили 10 червня 2020 року.

12 червня 2020 року до Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано заяву про повернення вилучених у ОСОБА_1 документів.

Батальйоном патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП 19.06.2020 направлено 19.06.2020 до ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області посвідчення водія серії НОМЕР_1 для подальшого передання власнику.

Зазначене підтверджується письмовими доказами по справі.

Згідно тексту позовних вимог, водійське посвідчення ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області отримано 23.06.2020, особисто позивачем отримано 01.07.2020.

При цьому згідно пункту 5 Порядку, до винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС.

Так, позивачу 10.01.2020 було видано тимчасове посвідчення, строк дії якого згідно тексту позову до 10.04.2020. В цей же день представнику позивача було видано нове тимчасове посвідчення, трьохмісячний строк дії якого мав сплинути 10 липня 2020 року. Вилучене водійське посвідчення серії НОМЕР_1 позивачем отримано 01.07.2020.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 312/262/18 (провадження № 61-14401св19).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду,то він компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 березня 2021 року

Суддя Н.Г.Середня